«Він – воїн, а не 22-річна дитина», – кохана загиблого волинянина Миколи Сорочука
«Краще один рік наступальної війни, в якій загинуть багато людей, аніж 10 років такої війни, як оця, від якої всі божеволіють. Краще хай син прийде на могилу до батька, аніж до нього в дурдом», – переконував загиблий 22-річний військовослужбовець із села Лище Луцького району Микола Сорочук.
Ці слова пригадала його кохана, парамедик батальйону «Госпітальєри» Ярина Чорногуз під час громадської панахиди біля Волинського обласного театру, яку провели після богослужіння в храмі.
Чин прощання і панахида за військовослужбовцем відбулися в суботу, 25 січня, у Свято-Троїцькому кафедральному соборі в Луцьку. Спершу заупокійне богослужіння за Миколою Сорочуком відправили в рідному селі бійця – Лищі.
Читайте: Світла пам'ять і вічний спокій: у Луцьку провели в останню путь Миколу Сорочука. Фото
Як пригадала Ярина Чорногуз, вони познайомилися на початку цієї ротації – Ярину відкомандирували парамедиком до підрозділу, де проходив службу Микола.
«Про Миколу не можна сказати одним-двома словами. Цей чоловік вартий багатьох слів і того, чого словами взагалі не передати, – розповіла Ярина. – Я пригадаю ту мить, коли зрозуміла, що я в цього хлопця закохуюся. Якось я зайшла на кухню, а він вчив молодшого побратима розбирати автомат Калашникова. Він мав золоті руки, вправно розбирав будь-яку зброю. Ми почали говорити про те, хто й чому на війні. Я казала, що мені не вдалося потрапити 2014 року, я потрапила сюди зараз. Для мене це та сама війна, на якій так само гинуть люди. Я сказала, що мені подобається бути тут, поруч із такими, як вони, справжніми, захищати нашу країну, бути живою стіною. На що Микола, розкладаючи деталі, мені сказав: «Ти знаєш, краще один рік наступальної війни, в якій загинуть багато людей, аніж 10 років такої війни, як оця, від якої всі божеволіють. Краще хай син прийде на могилу до батька, аніж до нього в дурдом».Ярина також поділилася іншою історією.
«Якось на світанку ми стояли в окопі один навпроти одного. Він дивився на схід, туди, де була лінія окупантів, а я дивилася на захід. Він сказав: «Тобі пощастило, що ти дивишся на захід, тому що там світло. Мені подобається, що ми дивимося туди і в мордорі завжди темно, а за нашими спинами видно, як сонце сідає». Це був ранок 2 січня. Ввечері він вчив мене робити повний розбір автомата. Це був той день, коли ми вперше поцілувалися і коли почалися наші стосунки. Я дякую долі за це», – зізналася вона.
Читайте також: Волонтерку та госпітальєрку, які їхали з Луцька з похорону бійця, висадили з автобуса через російське кіно
Та закликала всіх присутніх на Театральному майдані не зневажати солдатів, які зараз воюють на сході, словами про мир чи запитаннями: навіщо воно тобі, тобі немає що робити?
«Є такі люди, як Микола, для яких це покликання. Він – воїн, а не 22-річна дитина. Він любив свист пуль над головою. Він був швидкий, спритний, кмітливий, вмів усе робити. Це було його, він цим жив. Знаєте, є люди, які ідуть захищати, не тому, що так треба, не тому, що там платять великі гроші, а тому, що вони більше нічого робити не можуть. Він і я – ми такі… Знаєте, що саме російські окупанти вбивають там? Вони вбивають не можливість щасливо жити тут із грошима, сім’єю, у комфортному споживацькому світі. Вони не це вбивають. Вони вбивають пристрасть, почуття справедливості, палкість, войовничість», – розказала Ярина Чорногуз.
Вона пригадала, що Микола теж був неймовірно веселим: «Найкраще зізнання в коханні, яке я від нього чула: «О, знайшлося таке ж дурне, як і я. Прекрасно».Нагадаємо, 24 січня кортеж із тілом загиблого Миколи Сорочука прибув на рідну Волинь. Полеглому під Маріуполем уродженцю села Лище було всього 22 роки. Хлопець через рік після закінчення школи пішов добровольцем на війну.Перед цим із бійцем попрощалися в Маріуполі.
Він загинув 22 січня 2020 року, в День соборності України, від кулі ворожого снайпера. Також 23 січня в селі Лище в пам'ять про загиблого бійця провели жалобну лінійку.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Ці слова пригадала його кохана, парамедик батальйону «Госпітальєри» Ярина Чорногуз під час громадської панахиди біля Волинського обласного театру, яку провели після богослужіння в храмі.
Чин прощання і панахида за військовослужбовцем відбулися в суботу, 25 січня, у Свято-Троїцькому кафедральному соборі в Луцьку. Спершу заупокійне богослужіння за Миколою Сорочуком відправили в рідному селі бійця – Лищі.
Читайте: Світла пам'ять і вічний спокій: у Луцьку провели в останню путь Миколу Сорочука. Фото
Як пригадала Ярина Чорногуз, вони познайомилися на початку цієї ротації – Ярину відкомандирували парамедиком до підрозділу, де проходив службу Микола.
«Про Миколу не можна сказати одним-двома словами. Цей чоловік вартий багатьох слів і того, чого словами взагалі не передати, – розповіла Ярина. – Я пригадаю ту мить, коли зрозуміла, що я в цього хлопця закохуюся. Якось я зайшла на кухню, а він вчив молодшого побратима розбирати автомат Калашникова. Він мав золоті руки, вправно розбирав будь-яку зброю. Ми почали говорити про те, хто й чому на війні. Я казала, що мені не вдалося потрапити 2014 року, я потрапила сюди зараз. Для мене це та сама війна, на якій так само гинуть люди. Я сказала, що мені подобається бути тут, поруч із такими, як вони, справжніми, захищати нашу країну, бути живою стіною. На що Микола, розкладаючи деталі, мені сказав: «Ти знаєш, краще один рік наступальної війни, в якій загинуть багато людей, аніж 10 років такої війни, як оця, від якої всі божеволіють. Краще хай син прийде на могилу до батька, аніж до нього в дурдом».Ярина також поділилася іншою історією.
«Якось на світанку ми стояли в окопі один навпроти одного. Він дивився на схід, туди, де була лінія окупантів, а я дивилася на захід. Він сказав: «Тобі пощастило, що ти дивишся на захід, тому що там світло. Мені подобається, що ми дивимося туди і в мордорі завжди темно, а за нашими спинами видно, як сонце сідає». Це був ранок 2 січня. Ввечері він вчив мене робити повний розбір автомата. Це був той день, коли ми вперше поцілувалися і коли почалися наші стосунки. Я дякую долі за це», – зізналася вона.
Читайте також: Волонтерку та госпітальєрку, які їхали з Луцька з похорону бійця, висадили з автобуса через російське кіно
Та закликала всіх присутніх на Театральному майдані не зневажати солдатів, які зараз воюють на сході, словами про мир чи запитаннями: навіщо воно тобі, тобі немає що робити?
«Є такі люди, як Микола, для яких це покликання. Він – воїн, а не 22-річна дитина. Він любив свист пуль над головою. Він був швидкий, спритний, кмітливий, вмів усе робити. Це було його, він цим жив. Знаєте, є люди, які ідуть захищати, не тому, що так треба, не тому, що там платять великі гроші, а тому, що вони більше нічого робити не можуть. Він і я – ми такі… Знаєте, що саме російські окупанти вбивають там? Вони вбивають не можливість щасливо жити тут із грошима, сім’єю, у комфортному споживацькому світі. Вони не це вбивають. Вони вбивають пристрасть, почуття справедливості, палкість, войовничість», – розказала Ярина Чорногуз.
Вона пригадала, що Микола теж був неймовірно веселим: «Найкраще зізнання в коханні, яке я від нього чула: «О, знайшлося таке ж дурне, як і я. Прекрасно».Нагадаємо, 24 січня кортеж із тілом загиблого Миколи Сорочука прибув на рідну Волинь. Полеглому під Маріуполем уродженцю села Лище було всього 22 роки. Хлопець через рік після закінчення школи пішов добровольцем на війну.Перед цим із бійцем попрощалися в Маріуполі.
Він загинув 22 січня 2020 року, в День соборності України, від кулі ворожого снайпера. Також 23 січня в селі Лище в пам'ять про загиблого бійця провели жалобну лінійку.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
26 квітня: свята, події, факти. Річниця трагедії на ЧАЕС, вийшло перше видання «Кобзаря» Шевченка
Сьогодні 00:00
Сьогодні 00:00
На війні загинула журналістка й військовослужбовиця Алла Пушкарчук на псевдо Рута
25 Квітня 2024 23:51
25 Квітня 2024 23:51
В Австрії за 30 млн євро продали картину Густава Клімта, зниклу 100 років тому
25 Квітня 2024 23:33
25 Квітня 2024 23:33
Данія цьогоріч збільшить військову допомогу Україні на $630 мільйонів
25 Квітня 2024 23:15
25 Квітня 2024 23:15
З Донеччини на Волинь з травня курсуватимуть евакуаційні поїзди
25 Квітня 2024 22:57
25 Квітня 2024 22:57
Волинянина за крадіжку вівці, одягу та медалей Другої світової війни посадили на 7,5 року
25 Квітня 2024 22:39
25 Квітня 2024 22:39
В'їзд для туристів до Венеції стане платним
25 Квітня 2024 22:21
25 Квітня 2024 22:21
На Волині відбувся арттерапевтичний майстерклас для дружин та мам загиблих Героїв
25 Квітня 2024 22:03
25 Квітня 2024 22:03
Соціологи оцінили рівень готовності українців до мобілізації
25 Квітня 2024 21:45
25 Квітня 2024 21:45