USD 40.55 40.85
  • USD 40.55 40.85
  • EUR 40.75 41.00
  • PLN 9.95 10.12

«Я не пропащий! Просто безталанний…» Історія луцького безхатька

3 Вересня 2021 18:55
Народна мудрість каже: від суми й тюрми не зарікайся. Направду, ніхто не годен знати наперед, що на нього чекає за рогом життєвої дороги. І часто достатньо зробити один необачний крок, аби опинитися по той бік цивілізації.

Володя вже другий рік літує на березі Сапалаївки в Луцьку. Куди подасться з приходом холодів – ще точно не вирішив. Каже, душа проситься до монастиря, але не знає, чи гріхи пустять.

Ми зустріли його геть випадково. Спочатку запримітили акуратно розкладений на траві мокрий, мабуть, випраний одяг. Обкладене камінцями місце для вогнища. А під крислатим деревом – саморобний намет: каркас із гілок, обтулений цератою, вхід завішено доволі чистим тюлем.

Зачувши наші кроки, з-за тюлю визирнув чоловік. У синіх-синіх очах – тривога на межі з панікою. В руках – невеличка дерев’яна бита, яку стиснув так, аж кісточки побіліли.
«Вибачте, думав, то знов ті… Днями трохи потовкли мене, забрали все, що мав. Тепер от з битою не розлучаюся, – виправдовується. – Ви не думайте, я нормальний! Просто життя помотало, покрутило, як у центрифузі, й виплюнуло. Тепер тут живу».

Володя дуже соромиться фотографуватися. Нарікає на свої хворі ноги. Але нас не проганяє. Каже, нечасто із ним хтось заговорює.

«Ви не думайте, що я якийсь пропащий… Просто безталанний. Якось так життя крутонуло, що не втримався на повороті, – опускає очі. – Колись все у мене було нормально. І квартира була. Але опинився без грошей, не стало чим платити за житло, мусив сюди переселитися».
Довелося Володі побувати в місцях позбавлення волі.

«Я сидів, – не приховує. – Якось ішов увечері з дівчиною. Причепилася до нас ватага хлопців. Ну а я колись боксував, сили в руках – ого-го! От і не розрахував. Скалічив одного. Дали сім з половиною років. Поки сидів, і дівчина заміж вийшла, і друзі поділися, і на гроші мене кинули, із рідних – нікого… Тепер от маю хворі ноги, працювати не можу».

Чоловік каже: не голодує, бо харчами допомагають добрі люди.

«Бачите он ту хату? – показує на протилежний берег річечки. – Там така хороша сім’я живе, вони мені продуктами допомагають, овочі зі свого городу дають. А ще в мене є подружка – бабця Ксенія, теж часто їсти приносить. Посидить біля мене, поговорить. Ще, буває, хлопчина – офіціант з ресторану неподалік – торбу їжі принесе. Бог мене любить, бо посилає добрих людей».
Хоча, каже, різне трапляється. Було таке, що в самому спідньому лишився.

«А я, знаєте, люблю до церкви ходити. Тут недалечко – у храм Всіх Святих Землі Волинської, – показує рукою. – І треба було мені тоді до сповіді піти. Ну, що робити – прийшов, у чому був, посповідався. Відходжу, а батюшка мені пошепки: «Завтра тільки ж у штанях прийди». А я кажу: «Нема в мене штанів, украли». Одна жінка це почула й каже: «Я вам завтра принесу штани». І принесла, в храмі лишила! Правда, ми з нею розминулися, то не зміг подякувати».

Біля намету у Володі – імпровізована майстерня. Коли є натхнення, він… пише образ Богоматері. На звичайнісінькому шматку дошки.
«Знаєте, як роблю? Багато фарби даю, а потім ставлю під дощ, щоб змив залишки. Дуже цікаво виходить, – розповідає. – Я, щоб ви знали, син художника і внук архітектора. Гени озиваються. Хочете, ще щось покажу?»

Володя припіднімає завісу в своє «помешкання», де в одному кутку акуратно складено кілька маленьких подушечок, в іншому – нехитрий посуд, ікони і… кактус у горщичку.

«Бачите, я отут на корі вирізьбив образ Серафима Саровського», – показує.
П’ять років поспіль Володя їздив по монастирях, каже, був і в Києво-Печерській лаврі, і в Почаївській, там навіть трохи жив – охороняв матушку.

«Вона така добра була! У обителі, знаєте, правила суворі: не можна користуватися телефоном, погладиш кота – одразу маєш п’ять поклонів бити. А там такий був котик рудий, то матушка мені його дозволяла гладити, – аж мружиться, пригадуючи. – А ще мені в Почаєві добряче підлікували ноги, від гангрени врятували».

«Я тут ще й наркоманів відлякую, – сміється. – Раніше в цьому місці постійно робили закладки. А коли я поселився, вже не ходять, бояться».

«Я не створений для світського життя, моє місце – у монастирі, – переконаний чоловік. – Усі мої біди, всі падіння були через любов. От тільки закохаюся – обов’язково в халепу втраплю або страждати буду».

Найбільшою своєю любов’ю Володя називає дівчину Іванку, яку зустрів у Почаївській лаврі.

«Я коли її там побачив – серце аж зайшлося, така гарна, – трохи сумно усміхається. – І в неї до мене симпатія виникла. Але Іванка була послушницею… Я часто їй допомагав на кухні посуд мити, прибирати. Одного разу навіть зацідив у пику повару, який із неї відверто знущався, принижував. Ви не подумайте, між нами нічого не було! Я просто нею милувався. Якось ми допізна з нею говорили, а наступного ранку її вже не було в обителі. Поїхала аж у Дніпро в монастир – подалі від спокуси. Вона сильніша за мене духовно. Бо мене, бачте, часто гріховні думки навідують. Борюся зі своїми демонами, але не завжди виходить їх здолати».

Наприкінці вересня, коли вже стане геть прохолодно, Володя планує податися у Світязький Петро-Павлівський чоловічий монастир. Сподівається, там його приймуть.

Він – як мандрівний філософ: носить багато думок у голові й плекає світло в душі. Щодня, як мантру, Володя повторює собі: «Не здавайся! Колись у тебе все буде гаразд». Він вірить у силу добра і в те, що колись-таки знайде своє місце в обителі, а відтак – упевненість та душевний спокій.

Оксана ГОЛОВІЙ

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 22
Покидомашній Показати IP 3 Вересня 2021 22:07
Бажаю цьому чоловікові сили і...мабуть, допомоги Всевишнього.....бо так само і я сьогодні ще живу в будинку, а завтра...хто зна чи буду живий.
Володимир Показати IP 3 Вересня 2021 22:33
Гарно написали...
Лучанка Показати IP 3 Вересня 2021 22:38
Хоч би допомогли цьому чоловіку, дали шанс, може в геріатричний пансіонат можна прилаштувати, дати хоч би просту роботу чи допомогти оформити інвалідність. Дуже шкода, сподіваюся станеться диво
Народна прокуратура до Лучанка Показати IP 3 Вересня 2021 23:09
Чергова соплива баєчка про кришталево чесного зека. Ось такі як Ви й стають жертвами-заочницями подібних персонажів. Ви що, серйозно вважаєте, що він хоче десь працювати?
пес дюк Показати IP 3 Вересня 2021 23:09
от і казочці кінець,а хто слухав - молодець...
Мирко Показати IP 4 Вересня 2021 07:57
Оксана Головій - ви талант!
Ірина. Показати IP 4 Вересня 2021 08:21
Багато разів цей чоловік мав шанс змінити своє життя. Він не одноразово був на реабілітаційних центрах.Йому допомагали,ним опікувалися.Знаю людей зі схожими ситуаціями,які вибрали дорогу правди і живуть з Богом,маючи сім'ї,роботу,житло і іншим допомагають. Але Володя зробив сам свій вибір. Написати можна красиво,але правда інша.
Лучанка Показати IP 4 Вересня 2021 09:20
Шановні журналісти,напишіть адресу де його можна знайти,маю багато чоловічого одягу,хотіла б завести.Дуже шкода людину
Ярина до Лучанка Показати IP 4 Вересня 2021 11:44
Ви статтю читали?
Лучанка до Ярина Показати IP 4 Вересня 2021 18:10
Сапалаївка знаєте протікає не по одній вулиці нашого міста. Чи по вашому треба взяти пакети і блукати по місту від центру і до Відродження?
аяяй Показати IP 4 Вересня 2021 12:07
безумовно шкода людину, В свій час він був ,як кажуть крутий,його боялися,через нього страждали....закон бумеранга ніхто не відміняв....
До лучанки Показати IP 4 Вересня 2021 13:23
Яку адресу? Верби під якою живе?
Лучанка Показати IP 4 Вересня 2021 13:38
А чому не можна погладити кота?що то за гріх????чи то тільки в Почаєві?вони там що чистіші за Господа,який того кота створив раніше людини?
Андрій до Лучанка Показати IP 4 Вересня 2021 14:49
"Костянтина" не дивилися чи що? Через кота людина у пекло може потрапити.
ЯЯ до Лучанка Показати IP 4 Вересня 2021 16:29
Якраз здається там роздплідник нечисти
123 Показати IP 4 Вересня 2021 15:20
майже у всіх зеків така історія: сидів за те, що відбивав дівчину від хуліганів)))
Петро Показати IP 4 Вересня 2021 16:37
Ноги болять, а биту під рукою тримає... Тисячу разів мав можливість змінити свій "стиль" життя. Немає бажання. Чужі діти нагодують, а своїх розтринькав по вязницях. У нас люблять "знедолених". І героїв з них зроблять. Життя на вітер.
жаклін Показати IP 4 Вересня 2021 16:53
яка адресса щоб допомогти???
Віктор Чемерис Показати IP 4 Вересня 2021 18:47
Ті хто пише цей бруд про цього чоловіка ви акунетесь на саме дно і ніхто вам не допоможе а бог цього чоловіка не залишить просто неба
123 до Віктор Чемерис Показати IP 5 Вересня 2021 15:42
милостивий боженька приведе цього чоловіка під твій дах))) така його воля
До Чемериса Показати IP 5 Вересня 2021 12:38
Ти якщо такий християнин, точого тут бажаєш щоб хтось кудись «акунався», кожен має свою думку і якщо вона не така як в вашій церкві то не значить що він кудись « акунеться». PS Бог з великої пишеться
анонім Показати IP 27 Квітня 2022 17:54
у нього є родичі і дядьки ,і тьотки,сестри двоюрідні.Від нього всі відмовились за його минуле наркоманське життя.Він з за нвркотиків вибрав сам собі таке життя.Свою хату він продав і проколов.Хата його знаходиться на вул.Московській.Свою маму і бабусю він відправив на той світ.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus