Як волинський міліціонер на пенсії самотужки опанував музичні інструменти
77-річний мешканець села Скірче, що в Торчинській громаді, Микола Яблончук замолоду працював дільничним інспектором у 12 селах Горохівщини. На пенсії самотужки опанував музичну грамоту.
«В основному адміністративні питання вирішувалися. Злочини теж відбувалися, переважно крадіжки з магазинів. Дуже багато було обов’язків у дільничного: по лінії ДАІ, пожежної безпеки, паспортний стіл, а сімейних скандалістів… І облік, і профілактика. Тут одним словом не розкажеш», – говорить чоловік для ТРК «Аверс».
На пенсію Микола Яблончук пішов у званні майора. І якщо правоохоронні органи – в минулому, то музика чоловіка супроводжує все життя. Першою в його руки потрапила гармошка.
Читати ще: «Щорік зменшували години», – волинська вчителька про українську мову в радянській школі
«У селі один мужчина продавав гармошку, мати мені її купила. І я з п’ятого класу в художній самодіяльності брав участь. У селі в той час було багато гармоністів. Чогось тоді тягнулися люди до музики», – пригадує Микола Яблончук.
Чоловік – самоучка. Музичної освіти не має. Спостерігав, як перебирає пальцями музичний інструмент дядько, і повторював. Відточив свої вміння так, що музику згодом навчився відтворювати на слух. Опанував ще балалайку, баритон і баян. Грав у духовому оркестрі та на весіллях.
«Навіть коли неповнолітній був, то просили в матері, щоб мене відпустили. Короваї колись робили, багато коровайниць збиралося, таких старших жіночок. І я грав до півночі, до ранку. Вони витанцьовували і короваї пекли», – розповідає пенсіонер.Читати ще: Польський цвинтар і козацька могила. Краєзнавиця – про таємниці волинського села
Коли прийшов працювати в міліцію, то гру на весіллях довелося відкласти. Але художня самодіяльність у його житті лишилася. Тоді ж Микола Якович познайомився з автором гімну нашої області «Волинь моя» Степаном Кривеньким. Вони виступали в парі.
«Ми в дуеті співали з ним. Він у міліції в нас керував художньою самодіяльністю. Мені навіть приходилося в Києві виступати з Кривеньким у Жовтневому палаці перед генералами», – пригадує Микола Яблончук.
Читати ще: Господарів кинули в криницю: історія старої польської хати на Волині
Тепер же грає для односельців, але після початку повномасштабної війни бере в руки баян усе рідше. Востаннє грав перед публікою на благодійному концерті, де збирали кошти на ЗСУ. Обіцяє, що на перемогу зробить великий концерт.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
«В основному адміністративні питання вирішувалися. Злочини теж відбувалися, переважно крадіжки з магазинів. Дуже багато було обов’язків у дільничного: по лінії ДАІ, пожежної безпеки, паспортний стіл, а сімейних скандалістів… І облік, і профілактика. Тут одним словом не розкажеш», – говорить чоловік для ТРК «Аверс».
На пенсію Микола Яблончук пішов у званні майора. І якщо правоохоронні органи – в минулому, то музика чоловіка супроводжує все життя. Першою в його руки потрапила гармошка.
Читати ще: «Щорік зменшували години», – волинська вчителька про українську мову в радянській школі
«У селі один мужчина продавав гармошку, мати мені її купила. І я з п’ятого класу в художній самодіяльності брав участь. У селі в той час було багато гармоністів. Чогось тоді тягнулися люди до музики», – пригадує Микола Яблончук.
Чоловік – самоучка. Музичної освіти не має. Спостерігав, як перебирає пальцями музичний інструмент дядько, і повторював. Відточив свої вміння так, що музику згодом навчився відтворювати на слух. Опанував ще балалайку, баритон і баян. Грав у духовому оркестрі та на весіллях.
«Навіть коли неповнолітній був, то просили в матері, щоб мене відпустили. Короваї колись робили, багато коровайниць збиралося, таких старших жіночок. І я грав до півночі, до ранку. Вони витанцьовували і короваї пекли», – розповідає пенсіонер.Читати ще: Польський цвинтар і козацька могила. Краєзнавиця – про таємниці волинського села
Коли прийшов працювати в міліцію, то гру на весіллях довелося відкласти. Але художня самодіяльність у його житті лишилася. Тоді ж Микола Якович познайомився з автором гімну нашої області «Волинь моя» Степаном Кривеньким. Вони виступали в парі.
«Ми в дуеті співали з ним. Він у міліції в нас керував художньою самодіяльністю. Мені навіть приходилося в Києві виступати з Кривеньким у Жовтневому палаці перед генералами», – пригадує Микола Яблончук.
Читати ще: Господарів кинули в криницю: історія старої польської хати на Волині
Тепер же грає для односельців, але після початку повномасштабної війни бере в руки баян усе рідше. Востаннє грав перед публікою на благодійному концерті, де збирали кошти на ЗСУ. Обіцяє, що на перемогу зробить великий концерт.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 1
Золдат
Показати IP
27 Липня 2024 18:42
А я на військовій пенсії опанував на залізниці кірку та колійний (путейський ) молоток
«Любарт» у драматичному поєдинку програв Tyre Expert
Сьогодні 22:41
Сьогодні 22:41
Відійшла у засвіти луцька художниця Оксана Ядчук-Мачинська
Сьогодні 20:49
Сьогодні 20:49
Змагалися попри тривожний ранок і відсутність світла: у Луцьку провели чемпіонат міста зі стрільби з лука. Фото
Сьогодні 19:25
Сьогодні 19:25
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.