«Якщо побратими стоять плече до плеча – ворог просто безсилий!» – головний сержант зі сталевої сотки

Михайло Янко на псевдо Яник – головний сержант кулеметного взводу 2-го механізованого батальйону 100-ї ОМБр.

Історію воїна розповіли на сторінці бригади у Фейсбуці.

Родом чоловік із села Майдан Ковельського району. У перший день повномасштабного вторгнення – 24 лютого 2022 року – сільський староста прийшов до обійстя Янків з двома повістками. Одна – для тоді ще 24-річного Михайла. Друга – для брата Василя, який на півтора року менший (обидва на той момент вже відслужили строчку).

«Староста попросив, щоб хтось один із нас взяв повістку й пішов служити, – пригадує Михайло. – Але ми з Василем перезирнулися і зрозуміли: так не буде. Наступного ранку ми вже були в ТЦК – обидва служимо четвертий рік. Я – в сталевій сотці. Василь – в одному із підрозділів Нацгвардії.Про свою мотивацію Яник говорить коротко і зрозуміло: «Навіть не уявляю, як я увесь цей час сидів би удома на Волині. Чого чекати? Поки окупанти зайдуть у твою хату, скривдять маму, скривдять сестер?»

Читати ще: Добре влучає в цілі та проводить побратимам «борщову» психотерапію: історія Відьми зі сталевої сотки

Михайло двічі був поранений: перший раз – у Серебрянському лісі, другий – на Покровському напрямку. Та найважчим для підрозділу і для себе особисто називає нинішній етап – битву за Торецьк.Запорукою успіху на полі бою Яник вважає згуртованість колективу: «Якщо побратими стоять плече до плеча – ворог просто безсилий!»

Тим часом вдома на Михайла та його брата Василя нетерпеливо чекають рідні: мама Олена Василівна, сестри Вікторія і Лідія, а також молодші брати Ілля та Іван.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---