«Після кожного бойового виходу проводимо «роботу над помилками», – головний сержант з волинської бригади
Попри те, що Олександр значно молодший від багатьох побратимів, з якими проходить службу в окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого, через особисті морально-ділові риси, надзвичайне почуття гумору, а також здатність легко налагоджувати контакт він вже давно завоював їхню довіру. А командування оцінило це – Олександр обійняв посаду головного сержанта роти.
Приміряти український військовий однострій Олександр мріяв ще з часів навчання в медичному коледжі. Але бабця, яка самостійно ростила онука, постійно відмовляла його, пишуть на сторінці бригади у Фейсбуці.
Здобувши освіту фельдшера, хлопець деякий час працював у реанімації одного з медичних закладів Вінниці, а згодом усе ж таки вирішив здійснити свою мрію – одягти піксель. В лавах Князівських воїнів він проходить службу вже майже чотири роки.
Торік в ніч з 23 на 24 лютого Олександр перебував на посту на полігоні, де бригада завершувала злагодження. Тому про те, що Росія пішла великою війною на Україну, дізнався одним з перших.
«Я тоді забіг в намет і голосно повідомив, що російські війська наступають по всьому фронту. Мене вразила реакція побратимів: жодної паніки, жодної затримки – бригада зібралася, за лічені години полігон спорожнів. Всі давно розуміли, що країна-агресорка рано чи пізно розпочне велике вторгнення, тому морально були готові до такого», – пригадує боєць.
Ділиться, що не по собі, коли йдеш у бій, лише на початку, потім страх минає – лишається лише робота, яку потрібно зробити.
Читати ще: «Не було шматка черепа, мозок пульсував», – нацгвардієць з Волині про досвід порятунку людського життя
Олександр мав поранення. Це сталося під час звільнення села неподалік Куп’янська.
«Ми мали зайти і вибити з позиції ворога. Я тоді йшов у голові, оскільки виконував обов'язки командира взводу. Але почався потужний обстріл – росіяни гатили з арти та з танчиків. Мені тоді не пощастило – спіймав кілька осколків. Лікувався пів року – лікарі зробили мені пластику вуха, замінили кришталик в правому оці, робили операцію на зіниці, потім були ускладнення з сітківкою. Зараз бачу правим оком на 40 відсотків, але це не заважає мені воювати», – ділиться воїн.
Нещодавно Олександр з побратимами повернувся з чергового бойового виходу. Цього разу вони штурмували ворожу позицію, де, за інформацією, перебувало десять окупантів. Штурмову групу вів молодий сержант.
«Вже в ході справи з’ясувалося, що противника там було близько двадцяти осіб, підійшли їхні резерви, – розповідає воїн. – Але попри такий неприємний сюрприз, вихід був вдалим – бій тривав близько 10 годин, хлопці були виснажені, але позицію зачистили».
Того дня якоїсь миті Олександр опинився на межі життя і смерті – поблизу нього розірвалася міна. Удар був такої сили, що пошкодив кевларовий шолом.
«Я хлопців тоді лише попросив подивитися, чи ціла шкіра і кістка черепа – на струс чи забій вирішив уваги не звертати. Якби ситуація була серйозна, «відкотився» б у тил. Бо в мене є на кого покластися: під час підготовки до штурму ми обов’язково обговорюємо, хто зможе замінити командира, якщо…» – провадить військовий.
Нещодавно, після навчання в Данії, Олександра призначили на нинішню посаду – головним сержантом роти.
Читати ще: «Прагну помститися за племінника та товариша, які загинули під Куп’янськом», – штурмовик бригади «Лють» з Волині
Після кожного бойового виходу він обговорює хід бою та його результати, тобто проводить аналіз дій.
«Щоразу, коли ти виходиш на зачистку, переживаєш з приводу того, що, можливо, не володієш інформацією в повному обсязі. Завжди є сумніви, адже ти відповідаєш за життя кожного підлеглого. І вже після повернення ми обов’язково проводимо «роботу над помилками»: обговорюємо, що зробили правильно, а в якому випадку можна було вчинити інакше. Це, по-перше, допомагає зорієнтуватися в непередбачуваній ситуації у майбутньому, а по-друге, є таким собі тімбілдінгом», – пояснює молодий командир.
Велику роль Олександр відводить і своїй посаді. Вважає, що головний сержант – це поєднувальна ланка між командиром підрозділу та особовим складом.
«Ти маєш навчити хлопців усього, що вмієш сам. Окрім того, мусиш бачити, чути і відчувати своїх людей. Я звертаю увагу на настрій своїх бійців, аби з’ясовувати, чи немає в них особистих проблем. Намагаюся зробити так, щоб в голові бійця не було зайвих думок, що заважали б йому виконувати завдання. Інакше він не те, що не воїн, в бою він – баласт для побратимів… Я зміг завоювати довіру, тому можу сказати: хлопці, оці зайві думки залиште тут. Поміркуєте, коли повернетеся. Якщо ви не можете зараз виконувати свою роботу, просто підійдіть, скажіть про це. Ми розв’яжемо питання разом», – каже головний сержант.
Олександр не чекає на перемогу, він її здобуває. І завершувати кар’єру військового після того, як звільнимо українські землі, не планує.
«Можливо, в майбутньому я захочу отримати офіцерські погони та будувати новітнє українське військо за стандартами НАТО. Я маю про що розповісти майбутнім поколінням, є чим поділитися», – посміхається князівський воїн.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Приміряти український військовий однострій Олександр мріяв ще з часів навчання в медичному коледжі. Але бабця, яка самостійно ростила онука, постійно відмовляла його, пишуть на сторінці бригади у Фейсбуці.
Здобувши освіту фельдшера, хлопець деякий час працював у реанімації одного з медичних закладів Вінниці, а згодом усе ж таки вирішив здійснити свою мрію – одягти піксель. В лавах Князівських воїнів він проходить службу вже майже чотири роки.
Торік в ніч з 23 на 24 лютого Олександр перебував на посту на полігоні, де бригада завершувала злагодження. Тому про те, що Росія пішла великою війною на Україну, дізнався одним з перших.
«Я тоді забіг в намет і голосно повідомив, що російські війська наступають по всьому фронту. Мене вразила реакція побратимів: жодної паніки, жодної затримки – бригада зібралася, за лічені години полігон спорожнів. Всі давно розуміли, що країна-агресорка рано чи пізно розпочне велике вторгнення, тому морально були готові до такого», – пригадує боєць.
Ділиться, що не по собі, коли йдеш у бій, лише на початку, потім страх минає – лишається лише робота, яку потрібно зробити.
Читати ще: «Не було шматка черепа, мозок пульсував», – нацгвардієць з Волині про досвід порятунку людського життя
Олександр мав поранення. Це сталося під час звільнення села неподалік Куп’янська.
«Ми мали зайти і вибити з позиції ворога. Я тоді йшов у голові, оскільки виконував обов'язки командира взводу. Але почався потужний обстріл – росіяни гатили з арти та з танчиків. Мені тоді не пощастило – спіймав кілька осколків. Лікувався пів року – лікарі зробили мені пластику вуха, замінили кришталик в правому оці, робили операцію на зіниці, потім були ускладнення з сітківкою. Зараз бачу правим оком на 40 відсотків, але це не заважає мені воювати», – ділиться воїн.
Нещодавно Олександр з побратимами повернувся з чергового бойового виходу. Цього разу вони штурмували ворожу позицію, де, за інформацією, перебувало десять окупантів. Штурмову групу вів молодий сержант.
«Вже в ході справи з’ясувалося, що противника там було близько двадцяти осіб, підійшли їхні резерви, – розповідає воїн. – Але попри такий неприємний сюрприз, вихід був вдалим – бій тривав близько 10 годин, хлопці були виснажені, але позицію зачистили».
Того дня якоїсь миті Олександр опинився на межі життя і смерті – поблизу нього розірвалася міна. Удар був такої сили, що пошкодив кевларовий шолом.
«Я хлопців тоді лише попросив подивитися, чи ціла шкіра і кістка черепа – на струс чи забій вирішив уваги не звертати. Якби ситуація була серйозна, «відкотився» б у тил. Бо в мене є на кого покластися: під час підготовки до штурму ми обов’язково обговорюємо, хто зможе замінити командира, якщо…» – провадить військовий.
Нещодавно, після навчання в Данії, Олександра призначили на нинішню посаду – головним сержантом роти.
Читати ще: «Прагну помститися за племінника та товариша, які загинули під Куп’янськом», – штурмовик бригади «Лють» з Волині
Після кожного бойового виходу він обговорює хід бою та його результати, тобто проводить аналіз дій.
«Щоразу, коли ти виходиш на зачистку, переживаєш з приводу того, що, можливо, не володієш інформацією в повному обсязі. Завжди є сумніви, адже ти відповідаєш за життя кожного підлеглого. І вже після повернення ми обов’язково проводимо «роботу над помилками»: обговорюємо, що зробили правильно, а в якому випадку можна було вчинити інакше. Це, по-перше, допомагає зорієнтуватися в непередбачуваній ситуації у майбутньому, а по-друге, є таким собі тімбілдінгом», – пояснює молодий командир.
Велику роль Олександр відводить і своїй посаді. Вважає, що головний сержант – це поєднувальна ланка між командиром підрозділу та особовим складом.
«Ти маєш навчити хлопців усього, що вмієш сам. Окрім того, мусиш бачити, чути і відчувати своїх людей. Я звертаю увагу на настрій своїх бійців, аби з’ясовувати, чи немає в них особистих проблем. Намагаюся зробити так, щоб в голові бійця не було зайвих думок, що заважали б йому виконувати завдання. Інакше він не те, що не воїн, в бою він – баласт для побратимів… Я зміг завоювати довіру, тому можу сказати: хлопці, оці зайві думки залиште тут. Поміркуєте, коли повернетеся. Якщо ви не можете зараз виконувати свою роботу, просто підійдіть, скажіть про це. Ми розв’яжемо питання разом», – каже головний сержант.
Олександр не чекає на перемогу, він її здобуває. І завершувати кар’єру військового після того, як звільнимо українські землі, не планує.
«Можливо, в майбутньому я захочу отримати офіцерські погони та будувати новітнє українське військо за стандартами НАТО. Я маю про що розповісти майбутнім поколінням, є чим поділитися», – посміхається князівський воїн.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
У кількох штатах США пронеслися руйнівні торнадо, є поранені
Сьогодні 14:07
Сьогодні 14:07
На Волині горіли господарські будівлі та солома
Сьогодні 12:50
Сьогодні 12:50
Прем'єр-міністр Шмигаль перевірив фортифікації на Волині
Сьогодні 12:21
Сьогодні 12:21
На Донеччині загинув військовий з Волині Олександр Омельчук
Сьогодні 11:32
Сьогодні 11:32
Студент біблійного інституту за $1500 став «працівником сільради» та намагався втекти за кордон через «Ягодин»
Сьогодні 11:03
Сьогодні 11:03
Бельгія надасть Україні €200 мільйонів і ракети
Сьогодні 10:35
Сьогодні 10:35
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.