Єдина у Луцьку оперна студія відзначила пам'ять засновника – Олександра Головерси

17 серпня колектив Луцької оперної студії відзначила пам’ять її засновника Олександра Головерси, а й заразом – 65-річчя створення трупи. З цієї нагоди його родичі, учасники колективів під його керівництвом, зібралися, щоб згадати пам’ять зачинателя та наставника.

Як розповіла Суспільному донька Олександра Головерси, музикознавиця Мирослава Новакович, захід присвятили також діяльності церковного хору «Оранта», тріо «Віра, Надія, Любов», чоловічих квартетів «Жайвір», «Барви Волині» та хору «Дзвони Холмщини». Останнім зараз керує Мирослава Новакович.

Як зазначила докторка мистецтвознавства, «Луцька опера» діяла при міському Будинку культури як аматорський колектив упродовж 50-60-х років XX століття. Це був єдиний осередок опери в регіоні та єдина самодіяльна трупа співаної драми в Україні у ті часи.Світлина з виступу опери «Ріголетто»

За спогадами Мирослави Новакович, студія виникла з ініційованого її батьком концерту місцевого педагогічного училища до 145 річниці від дня народження Тараса Шевченка.

«Студія заснувалася у 1958 році після прем’єри опери Миколи Аркаса «Катерина». Взагалі Микола Аркас та його твори були заборонені, адже він написав нарис «Історія України-Русі», – розповіла Мирослава Новакович.Учасники виступили на сцені Будинку культури, після чого секретар з ідеології Луцького міськкому Яковенко порадив організувати оперну студію. Того ж року на громадських засадах почала діяти «Луцька опера». Зарплат солісти не отримували, усі керувалися ентузіазмом, зазначила донька Головерси.

Переважно учасники студії не володіли відповідною освітою. Це були робітники, обдаровані вокальними даними, серед яких – начальник виробничого цеху Луцького авіаційного заводу. Олександр Головерса, який виконував функції керівника, режисера та виконавця баритонових партій, мав навчити підлеглих не лише співу, а й уміння триматися на сцені, акторувати, додала музикознавиця.

З декораціями та костюмами допомагав Волинський драмтеатр.Архівна фотографія з виступу луцької оперної студії

Трупа починала виступати з опер Миколи Лисенка, Аркаса, які виконувалися на сценах оперних та драматичних театрів. Згодом взялися за класичний оперний репертуар – «Травіату» та «Ріголетто» Джузеппе Верді, зазначила Мирослава Новакович.

За час існування студії колектив презентував десять вистав, з якими виступали в інших містах та за межами Волинської області. Останньою стала «Лісова пісня», яка, як і перша постановка, була підготовлена на річницю автора твору – сторіччя від дня народження Лесі Українки. Її прем’єра відбулася 24 та 25 лютого 1971 року.Захід пам’яті Олександра Головерси

Цей спектакль став дипломною роботою Головерси як режисера.

«13 років діяла студія. Це дуже важко і виснажливо. Всі працювали на роботі, а збиралися на репетиції ввечері, сиділи до ночі, і це все безкоштовно. Зрозуміло, що просто вигоріли, а батько, напевно, першим. Люди старіють, батькові вже п’ятий десяток пішов. Та й не було таких ентузіастів, які б хотіли безкорисливо цим займатися», – зазначила Мирослава Новакович.Хор «Дзвони Холмщини» співає пісню, написану Олександром Головерсою

Донька розповіла: удома часто слухали платівки з операми, батько брав її на репетиції. Найкраще запам’ятала підготовку до «Лісової пісні», адже тоді їй було вісім років. Творча робота голови сім’ї вплинула на її майбутнє. Каже, що професію музиканта їй обрали батьки. Зараз вона викладає у Національній музичній академії імені Миколи Лисенка, троє її дітей також обрали музичну сферу.

Читати ще: Як створювалася «Оранта». Волинському хору – 35 років

На захід також прийшов його онук Марк, одягнутий у вишиванку, що раніше належала Олександру Головерсі. Розповів, що надягаючи її, відчуває на собі усе коріння та історію їх роду. Присутнім він заспівав пісню про блудного сина, яку його дід написав для квартету «Жайвір», а згодом розучував з Марком для концертів.

«Дідусь навчив мене співати холмських пісень. Якось він почув мій голос і сказав до бабусі Жені: послухай, як Марчик співає. Почав зі мною серйозно займатися вокалом, навчив правильно брати дихання, округлювати звук. При цьому він це робив надзвичайно професійно, м’яко, не сварився», – промовив Марк Новакович.Галина Малиновська, яка була студенткою Луцького педагогічного коледжу, де викладав Головерса, згадує його як вимогливого, але терплячого та толерантного викладача.

«Коли він йшов, було таке враження, що він йде по сцені. Він завжди був виструнченим і частенько щось собі наспівував. Завжди тримав себе в голосі, боявся, загубити десь нотку. Від нас вимагав чистоти співу та звучання», – поділилася спогадами Галина Малиновська.Своїм учням намагався переконати у тім, що голос варто берегти. Сам цього не зміг дотриматися, додала Мирослава Новакович.

«Він хотів бути оперним співаком, але ж треба було за щось жити й годувати свою сім’ю. Його основним інструментом було горло, а він його не беріг. Всюди співав. У кінцевому результаті це довело його до катару горла. Кар’єра оперного співака на цьому закінчилася», – розповіла донька керівника хорів.

Наприкінці зустрічі учасники хору «Дзвони Холмщини» заспівали пісні, складені Олександром Головерсою.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---