«За кілька секунд згорів би». Спогади пожежника з Луцька
Лучанин Петро Сватко чи не усе своє життя присвятив професії рятувальника. Чоловік працював у Чорнобильській зоні й неодноразово був на межі смерті.
Та про усе це нині пригадує з умішкою й залюбки ділиться спогадами, йдеться в сюжеті телеканалу «Аверс».
Петро Сватко народився у селі Прилуцьке. Нині йому 62 роки, разом із родиною він проживає у Луцьку, уже має внуків.
За роки роботи пожежником, пригадує, траплялося різне. Бували і небезпечні моменти, але багато особливих спогадів закарбувалися на все житття. Бо ж обрав він сврю професію за покликом душі.
Петро Петрович побував і у Чорнобильській зоні, був одним із ліквідаторів катастрофи на ЧАЕС. Прибув туди восени 1988-го.«Ми часто там на пожежі виїжджали, бо ж там оте все позаростало, самосівів багато було, – пригадує. – А потім я довгий час був там диспетчером. Там теж не кожен хотів, бо то зв’язок, то тяжко, цілий день треба. То пекло: всім усе треба, всі дзвонять. Там вертольот окремий був, треба було, щоб облітав зону аж до Білорусі, щоб контролювати ліс, щоб загорання не було».
Чоловік зізнається: коли працював у Чорнобильській зоні, було моторошно. Бо ж щодня існував ризик, що ситуація може повторитися. І при цьому навколо була радіація.
«Була там така пожежа на другому енергоблоці – масло загорілося. То весь гарнізон навіть посилав туди, бо ж налякались», – зауважує він.
Та коли аварію ліквідували, у 1989 році повернувся до Луцька. Тут працював ще кілька років, аж доки не пішов на пенсію.
За роки роботи у пожежній частині Петро Сватко двічі й сам мало не загинув. Одного разу – на КРЗ, а одного разу – на цегельному заводі.
«Провалився руберойд і ми почали тушити, а воно все вигоріло всередині. Добре, що я зачепився, спасся якось, виліз потихеньку, – пригадує. – Тушили на цегельному на Дубнівській. І там такий піднавіс був, я заліз туди, а він був зі звичайного шиферу, і я якраз провалююся туди, де печі. Мало туди не... за кілька секунд згорів би».
Пішов на пенсію за станом здоров’я ще у 1995 році. Бо ж перебування у Чорнобильській зоні таки дало про себе знати.
«З 95-го я вже не працюю як ліквідатор першої категорії за станом здоров’я, бо почалась втрата свідомості, – розповідає рятувальник. – Якби здоров’я, то я працював би і далі».
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Та про усе це нині пригадує з умішкою й залюбки ділиться спогадами, йдеться в сюжеті телеканалу «Аверс».
Петро Сватко народився у селі Прилуцьке. Нині йому 62 роки, разом із родиною він проживає у Луцьку, уже має внуків.
За роки роботи пожежником, пригадує, траплялося різне. Бували і небезпечні моменти, але багато особливих спогадів закарбувалися на все житття. Бо ж обрав він сврю професію за покликом душі.
Петро Петрович побував і у Чорнобильській зоні, був одним із ліквідаторів катастрофи на ЧАЕС. Прибув туди восени 1988-го.«Ми часто там на пожежі виїжджали, бо ж там оте все позаростало, самосівів багато було, – пригадує. – А потім я довгий час був там диспетчером. Там теж не кожен хотів, бо то зв’язок, то тяжко, цілий день треба. То пекло: всім усе треба, всі дзвонять. Там вертольот окремий був, треба було, щоб облітав зону аж до Білорусі, щоб контролювати ліс, щоб загорання не було».
Чоловік зізнається: коли працював у Чорнобильській зоні, було моторошно. Бо ж щодня існував ризик, що ситуація може повторитися. І при цьому навколо була радіація.
«Була там така пожежа на другому енергоблоці – масло загорілося. То весь гарнізон навіть посилав туди, бо ж налякались», – зауважує він.
Та коли аварію ліквідували, у 1989 році повернувся до Луцька. Тут працював ще кілька років, аж доки не пішов на пенсію.
За роки роботи у пожежній частині Петро Сватко двічі й сам мало не загинув. Одного разу – на КРЗ, а одного разу – на цегельному заводі.
«Провалився руберойд і ми почали тушити, а воно все вигоріло всередині. Добре, що я зачепився, спасся якось, виліз потихеньку, – пригадує. – Тушили на цегельному на Дубнівській. І там такий піднавіс був, я заліз туди, а він був зі звичайного шиферу, і я якраз провалююся туди, де печі. Мало туди не... за кілька секунд згорів би».
Пішов на пенсію за станом здоров’я ще у 1995 році. Бо ж перебування у Чорнобильській зоні таки дало про себе знати.
«З 95-го я вже не працюю як ліквідатор першої категорії за станом здоров’я, бо почалась втрата свідомості, – розповідає рятувальник. – Якби здоров’я, то я працював би і далі».
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Як вибрати дайверський годинник: топ моделей із водозахистом та професійними функціями
Сьогодні 14:40
Сьогодні 14:40
Bloomberg: Зеленський та президентка Єврокомісії мали напружену розмову через запити України про фінансування
Сьогодні 14:24
Сьогодні 14:24
У Луцьку попрощалися з Героєм Олексієм Кривовим
Сьогодні 14:08
Сьогодні 14:08
Російська атака на Київ: у столиці багато прильотів, кількість постраждалих зросла, є загиблі. Фото
Сьогодні 13:53
Сьогодні 13:53
Долю отруєних дерев у Луцьку вирішать навесні
Сьогодні 13:23
Сьогодні 13:23
«Вдома 2.0»: гурт «Антитіла» знову їде до Луцька
Сьогодні 12:53
Сьогодні 12:53
У Луцьку на Дубнівській три дні не буде газу
Сьогодні 12:37
Сьогодні 12:37
.jpg)
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.