Землю під Луцьком, де стоїть гіпермаркет, продавали попри мораторій

Кілька місяців тому Луцький міськрайонний суд розглядав кримінальну справу за звинуваченням трьох жіночок, які, за версією слідства, організували обмін земельних наділів, розташованих у передмісті обласного центру. Засудили Тетяну С., Катерину Л. та Людмилу Г. до різних термінів позбавлення волі, звільнивши їх від відбуття покарання за деякими статтями у зв’язку із закінченням строків давності. Підсудні, звісно, оскаржили вирок до апеляційної інстанції, посилаючись на те, що діяли вони цілком законно. Проте наразі цю справу розглядали вдруге, оскільки вищий спеціалізований суд виявив певні огріхи у формулюванні обвинувачення.

Про це йдеться у матеріалі щотижневої газети Волинські Новини №18 (66) 11 травня 2017 року.

ПРИМАРНІ СОТКИ

А все починалося з того, що Тетяна С., яка мала родину в Піддубцях Луцького району, заходилася начебто для себе шукати земельні наділи у рідних краях. За версією слідства, вона їх і знайшла в тамтешніх полях. Однак, отримавши фіктивні земельні акти, раптом захотіла обміняти свої сотки на реальні сільськогосподарські угіддя, розташовані у селі Липини. Та й нібито приватизовані нею ділянки мали цільове призначення – для ведення сільського господарства. Тобто для вирощування рослинної продукції. Натомість її паї були віртуальними, а на виміняних землях ніхто так нічого ніколи не посіяв. Незабаром там уже звели відомий волинянам гіпермаркет.

Тож для кого і для чого насправді «крутилися» представники державних органів, змінюючи цільове призначення отих гектарів та соток, так і залишилося поза увагою правоохоронців.

Вирішили, що достатньо буде покарати учасників обміну землі, а заодно ще й прикрити факти незаконного відчуження сільськогосподарських наділів. До речі, зробили це попри загальнодержавний мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення.

Насправді люди, які мали у передмісті обласного центру паї, розпродавали їх за кругленькі суми баксів. І навіть не приховували цього. Щиро свідчили вони і правоохоронцям, і в суді. Казали, що їм заплатили за наділи живі гроші. Одне слово, до них нині також жодних претензій у тих, хто охороняє закон.

До суду ж скерували обвинувальний висновок лише про скоєне шахрайство згаданими жіночками. Останні, за версією слідства, сфальсифікували державні акти на земельні ділянки, яких у них насправді не було. Потім ці наділи обмінювали на реальні ділянки. Нагадаю, не безплатно. Платила усім тим людям Тетяна С. різні суми. Було і по двадцять тисяч зелених, а інколи для власників землі навіть купували новенькі автівки. Правда, звідки підсудна взяла кошти на такі оборудки, теж залишилося поза увагою слідчих. Одне слово, притягнули до відповідальності не тих, хто давав гроші, а жіночок, які мали з цієї оборудки кілька сотень, можливо, кілька тисяч доларів. І все...

СУДИЛИ, ТА... НЕ ДОСУДИЛИ

Отож, кримінальну справу скерували до суду. Перший раз розглядав її суддя Луцького міськрайонного суду. Однак вирок, який він ухвалив, а апеляційна інстанція залишила без змін, скасувала вища касаційна інстанція. Тож ця справа повернулася у згаданий суд, де її і переглядав голова суду.

Судили, переглядали, але про мету такого обміну та замовників цієї оборудки за весь цей час підсудні не промовили і слова. Тож цілком логічно, що притягнули до відповідальності лишень їх. Оскільки згадані жіночки так і не зрозуміли, що за скоєне правопорушення хоча б хтось має відповідати. На жаль, аж ніяк не той, хто замовив таку схему обміну земельних ділянок.

Лишень на папері та по телебаченню всі правоохоронці борються із тіньовими схемами. Проте в повсякденному житті це не так. А спритні жіночки, які повелися на пропозицію взяти участь у цьому обміні, мали б передбачити такі наслідки.

Бо оборудка тягнула на кримінал. Про це вочевидь не думала пані Тетяна С., коли домовлялася з працівницею кадастру (до того ж, головним спеціалістом цього органу, – авт.) про виготовлення потрібної документації. Землевпорядник Піддубцівської сільської ради Катерина Л. готувала рішення сільської ради про виділення земельних наділів людям. Стороннім... Які інколи навіть не знали про це, оскільки не зверталися з відповідними заявами до тамтешньої влади. Далі Катерина Л., маючи доступ до печаток, підробляючи підписи, штампувала рішення про надання згаданих ділянок та отримувала від Тетяни С. по двісті гривень за кожний папірець. Намалювала таких двадцять шість рішень і поклала до кишені 5200 гривень, що у 2010 році вартували приблизно 700 доларів.

Пізніше ці угіддя треба було ще й приватизувати. До речі, навіть не виїжджаючи на місцевість, оскільки ці земельні ділянки були віртуальними. Для цього Тетяна С. пішла до Людмили Г., якій замовила виготовлення таких документів. Остання отримувала по 100 доларів винагороди й малювала державні акти із розмахом. У результаті вийшло для неї аж дві тисячі шістсот доларів прибутку.

Згодом Тетяна С. начебто обмінювала ці землі на свої віртуальні ділянки та сплачувала власникам чималі кошти. Зрештою, нагадаю, на цій території звели гіпермаркет.

Наразі компанія спритних жіночок оскаржує рішення суду, посилаючись на те, що вони ні в чому не винні. Проте Вищий спеціалізований суд України, скасовуючи попередній вирок, навіть не зважив на докази їхньої провини. Скасував той вердикт лишень через певні юридичні колізії. Натомість замовники цього шахрайства вийшли сухими з води, позаяк їхній рівень не по зубах нашим правоохоронцям?..

Олена МОРОЗ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---