Адмінреформа на Волині й польський поділ територій

Сьогодні в Україні все частіше говорять про адміністративну реформу. Суть цих змін — в утворенні самоврядних громад, які будуть мати суттєво більшу відповідальність (у тому числі фінансову), ніж мають зараз.

Історію адміністративного поділу Волині дослідив Олександр Котис і описав у своєму матеріалі в «Хроніках Любарта».

За пропонованими змінами, колишні радянські райони скасують, натомість утворять повіти (можливо, виберуть якийсь інший термін), що ділитимуться на громади. Ці громади — фактично об’єднання кількох сіл. У польській адміністративній системі для них є окремий термін — ґміни.

До слова, раніше Інформаційне агентство Волинські Новини розповідало, які повноваження отримає староста (у селах, які внаслідок об’єднання громад залишаться без сільради), а також роз’яснювало повноваження префекта (оскільки місцевих адміністрацій (районних та обласних) уже не буде).

Отже, не секрет, що пропонована система адмінреформи в Україні має відображати польський поділ територій. Подібна структура в нашій історії вже діяла у міжвоєнний період, коли Волинське воєводство було поділене на повіти, а ті, своєю чергою, — на ґміни. Має це все, правда, ще глибшу історію, яка тягнеться від часів Люблінської унії.

Радянська система адміністративного поділу «прийшла» на наші землі у 1939 році. 4 грудня була утворена Волинська область. Вона ділилася на райони, центрами яких стали міста. Були міські, районні, селищні і сільські ради. Це майже точно та сама система, яка ще досі зберігається в Україні. Цікаво, що до утворення Волинської області була Луцька область, яка включала кілька повітів — адмінодиниць польської системи.

Останню запровадили після Першої світової війни, коли Волинь увійшла до складу так званої Другої Речі Посполитої. Уся країна була поділена на 16 воєводств. У їхньому числі було і Волинське. До його складу входило 11 повітів. Воєводство охоплювало нинішні Волинську, Рівненську, частину Тернопільської областей.

Найбільш буремна зміна адміністративного устрою відбувалася протя¬гом 1915 — 1920 років. Коли Волинь перебувала у складі Української народної республіки, її територія була поділена на землі, а ті — на повіти. До складу Волинської землі входили Володимирський, Ковельський, Луцький і Дубенський повіти. Михайло Грушевський не встиг запровадити новий поділ, за яким до складу кожної землі мала входити приблизно однакова кількість населення — 1 мільйон мешканців. Фактично, Волинська земля існувала тільки протягом березня-квітня 1918 року. Після цього і аж до приходу поляків, тобто в часи Скоропадського, було відновлено Волинську губернію.



Незважаючи на австрійську окупацію 1915 — 1916 років, Волинь і далі жила за адмінподілом Російської імперії. Між третім поділом Польщі наприкінці XVIII століття і часами УНР землі об’єднувалися у Волинську губернію. Її центром був Житомир, а територія ділилася на 12 повітів. Російською мовою повіт називався «уезд». Луцьк був «уездным городком» поряд з Володимиром-Волинським, Дубном, Ковелем, Рівним та іншими містами. Кожен повіт складався з двох мирових дільниць, які об’єднували кілька волостей. Щоб розібратися в тому, що таке волость і як їх утворювали, треба вникати у станове розшарування суспільства Російської імперії, в якому різні прошарки мали різні права, відповідно, для них створювали різні адмінодиниці й адміноргани.

Цікаво загадати ще таке забуте утворення, як Волинське намісництво — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії в 1793 — 1796 роках з центром у Заславі, одразу після поділу Польщі.

До цього 230 років (між Люблінською унією і поділами Речі Посполитої) існувало Волинське воєводство з центром у Луцьку. Воно входило до Малопольської провінції, яких було три. Волинське воєводство об’єднувало три повіти: Луцький, Володимирський та Кременецький. Повіти ділилися на староства. Кілька повітів могли складати окрему область — землю. Королівськими маєтностями керували старости, а містами — каштеляни. Тобто ця система передовсім спиралася на землі і право різних станів на ці землі. Наприклад, на території міста Луцька була власне міська територія, якою керував міський магістрат, а була державна замкова територія. Крім цього, існували ще церковні землі — плебанії. Це складна система з різним рівнем взаємозв’язків, коментарі до якої можуть скласти цілу книгу.



Цікаво, що Волинське воєводство ХХ століття було спробою реінкарнації цього ж воєводства з королівських часів, з поправкою на дух і правила ХХ століття. Сьогодні пропонують схожу систему. Виходить таке собі «колесо історії». Як буде насправді, покаже час.

Нагадаємо, майже всі українські області, у тому числі й Волинська, затвердили перспективні плани об’єднаних громад.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---