Андрій Бондарчук: Те, що ми зараз маємо, – це відлуння Голодомору

Україна вшановує 75-ті роковини страшного Голодомору 1932-33 років. Відомий журналіст, письменник, депутат Верховної Ради першого скликання, Голова Братства святого апостола Андрія Первозванного Андрій Бондарчук поділився із кореспондентом «Волинських Новин» своїми роздумами з проводу цієї страшної дати.

 
– Андрію Івановичу, ви є автором книги про Голодомор. Що це за книга?
 
– Я написав книгу про Голодомор, яка називається «Знімали у Тайзі кіно про хліб», яка була присвячена Джеймсу Мейсу. А зараз я хотів би підготувати одне солідне видання, до 75-х роковин, але я бачу, що не встигну, і відклав на потім. У цій книзі йтиметься не лише про Голодомор 1932-33 років, але й про голодомори 1921-23 і 1946-47 років, які дещо в тіні.
 
– Як ви вважаєте, чи можна назвати Голодомор геноцидом?
 
– Зараз є багато документів, які свідчать, що голодомор був свідомою акцією, метою якої було винищення українського генофонду, тому що те, що ми зараз маємо, – це відлуння його, яке не могло не позначитись на майбутніх поколіннях. Йшло винищення носіїв українськості, якими було головним чином селянство, яке й зараз є осередком збереження українських традицій, мови, звичаїв. Якщо вмре село, то вмре і нація.
 
Це в певній мірі вдалося, однак селяни мовчазно не сприймали такий грабіж, адже були й повстання. Але проти такої системи не можна було протистояти. Перш ніж організувати Голодомор, були проведені радянською владою акції по вилученню зброї в населення.
 
Страшно читати різні документи, а особливо спогади жертв Голодомору. Я нещодавно зустрівся з жінкою, матір якої пережила Голодомор на Харківщині. Вона розповіла мені жахливу деталь: коли  вона приїжджає в мамине село і приходять до матері старші жінки та згадують ті часи, то вони співають пісень на кшталт «Вставай Галю сестру їсти».
 
Цифри втрат дуже різні – від 3 мільйонів до 10-ти.
 
– Вже 14 держав визнали Голодомор геноцидом. Чому Росія заперечує Голодомор як такий?
 
– Найбільше мене здивувала позиція не Росії, а Ізраїлю. Людські втрати України значно більші, ніж втрати Ізраїлю в період нацистських гонінь. Те, що українська нація таке витримала, – то це лише завдяки Богу і долі.
 
–  Комуністи стверджують що Голодомору не було, була засуха і таке інше.
 
– Комуністи кажуть, що був не Голодомор чи геноцид, а що був голод. А винна в цьому не Комуністична партія, а Сталін. Але він же був вождем партії і главою Уряду. Україна була тоді розділена між Польщею і СРСР: з одного боку кордону – голод, а через двісті метрів, на польській стороні, голоду не було.
 
– Ви депутат першого скликання. Чи виникало питання про Голодомор у тодішній Верховній Раді?
 
– Такі питання піднімались, але не так гостро. Тоді лише розпочиналося вивчення цього питання. Коли Кравчукові задали питання про Голодомор, то він відповів: «Я до того й не знав, що він був».  Є документ, підписаний Кравчуком у 1983 році, що Голодомору не було, були тимчасові труднощі з продовольством. Тоді цей циркуляр ЦК був висланий на місця, тому що роковини Голодомору відзначала діаспора і треба було дати відповідь.
 
– Ви особисто були знайомі з Джеймсом Мейсом. Розкажіть, що це була за людина і який його внесок у поширення правди про Голодомор?
 
– Я познайомився з ним на одній зустрічі, на якій були присутні Павличко, Драч, Горинь, Лук’яненко, Танюк. Я зустрічався з ним двічі. Це була інтелігентна людина, дуже ерудована, це був феномен. Я називаю його великим українцем. Він вмів гарно вести дискусію й оперував великою кількістю фактів. Те, що він зробив для українського народу, важко переоцінити. Щоб на загальнодержавному рівні в Америці підняти питання й аргументовано довести, що Голодомор в Україні був злочином, – то було подвигом
 
– Як ви вважаєте, що ним рухало, адже він американець, і що йому було до нашої історії?
 
– Він, можливо, провів паралель із долею свого народу, адже в його жилах текла індіанська кров. Трагедія цього народу схожа з трагедією українського народу. Можливо, він своїм вчинком продемонстрував жертовність для того, щоб попередити нас, українців, про те, щоб ця біда ніколи не повторилася. Він тут зустрів своїх однодумців, але підтримки влади не мав. Я пам’ятаю, як на одній із теледискусій його ображали комуністи, кричали: «Янкі, забирайтесь додому». Але він був хоча і трохи імпульсивною, але в цілому врівноваженою людиною.
 
– Останній Синод УПЦ визнав Голодомор геноцидом. Як ви до цього ставитесь?
 
– Безумовно, це крок вперед для Митрополита Володимира. Це у лоні РПЦ викликало шок. Але вже з’явилися матеріали від імені УПЦ, які спростовують слово геноцид, мовляв: «Це не так зрозуміли».Очевидно, слід чекати подальшої реакції УПЦ або реакції з Москви.
 
Розмовляв Андрій КОГУТ