Апеляційний суд все-таки стягнув з волинянки борг за доставку газу

Волинський апеляційний суд ухвалив постанову та скасував рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено у задоволені позову «Волиньгазу» про стягнення з жительки села Лище десяти тисяч гривень боргу за доставку газу.

Нагадаємо, що жительці села Лище неподалік Луцька нарахували понад десять тисяч гривень боргу за доставку газу. Жінка його не сплатила, тож «Волиньгаз» подав на неї до суду.

Представник компанії стверджував, що волинянка наприкінці 2019 року подала заяву та приєдналася до умов типового договору розподілу блакитного палива. Газовики нарахували, що за доставку газу в Лище жінка мала би платити 572 гривні на місяць, але не робила цього. Раніше вартість доставки було включено в одну загальну квитанцію.

Коли ж мова зайшла про договір надання послуги з доставки газу, у судді Луцького міськрайонного суду Віталія Ковтуненка виникли запитання: «Де підпис, що вона ознайомилася, підписала й уклала? Де підпис відповідача на цьому договорі? Що він ознайомлений, поставив підпис? Не заява, а на договорі».

Урешті Віталій Ковтуненко вирішив відмовити «Волиньгазу» в задоволенні позову.

Однак компанія не погодилася з цим рішенням та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з’ясування обставин справи, просила рішення скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Зокрема позивач вважав, що суд першої інстанції зробив неправильний та необґрунтований висновок про те, що для дійсності такого договору потрібен підпис споживача на самому договорі. Фактично, не взято до уваги підписану Клімчук М.Ю. заяву-приєднання від 19 листопада 2019 року, яка містить інформацію про сторони договору, інші персоніфіковані дані, які стосуються умов розподілу природного газу, об'єкта, до якого надають таку послугу, а також факт ознайомлення відповідача із умовами типового договору розподілу природного газу. Також, на думку позивача, суд першої інстанції не взяв до уваги й інші докази.

З матеріалів справи вбачається, що 19 листопада 2019 року Клімчук М.Ю. підписала заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу. Із змісту цієї заяви зрозуміло, що відповідач погодила наступні персоніфіковані дані за договором: щодо адреси об’єкта, параметрів лічильника, групи споживання, переліку газових приладів, опалювальної площі та кількості осіб, які проживають.

З інформації, яку надав позивач у вигляді письмових довідок, відомо, що у період з 1 жовтня 2020 року до 30 вересня 2021 року відповідачу розподілено 3683,09 м куб. газу, з 1 жовтня 2021 до 30 вересня 2022 року – 3643,98 м. куб газу.

Водночас відповідач Клімчук М.Ю. не повідомляла суд та не подавала доказів про те, що вона розірвала договір та не є споживачем природного газу; що у спірний період природний газ не постачали до її будинку або постачав інший постачальник, з яким відповідач уклала договір і послуги якого сплачувала; відсутні відомості про звернення відповідача до позивача із заявами про відключення від споживання природного газу. Тому відповідач, на переконання апеляційного суду, зобов’язаний оплатити надані послуги.

Оцінивши всі обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги АТ «ОГС «Волиньгаз» є обґрунтованими, оскільки відповідач не виконала належним чином зобов'язання зі сплати послуг за розподіл природного газу, чим порушила умови договору та норми чинного законодавства. Тож позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зрештою суд скасував рішення суду першої інстанції та постановив нове: стягнути з Клімчук М.Ю. на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільчої системи «Волиньгаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 10 тисяч 371 гривні.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---