Астрономія в Луцьку епохи бароко: ченці, телескоп і божественні сфери

У Луцьку не тільки вивчали Миколая Коперника, Тихо Браге і Йогана Кеплера. Місцеві бібліотеки збирали астрономічну літературу з таблицями, малюнками й поясненнями, тут послуговувалися різними астрономічними інструментами, а в самому місті були місця для спостережень за небом.

Астрономія – це було те, що одразу підносило наукову культуру міста та інституцій на високий рівень. Адже крім буденного вжитку, вона допомагала людині сягати в найглибше – пізнання світу і Бога.

Три луцькі локації

Астрономія – одне із семи вільних мистецтв, які здавна формували повноцінну, гідну й добре розвинену людину. Цей концепт виник в античні часи. Поряд з арифметикою, геометрією та музикою вона складала так званий квадрівіум – основу для навчання вищого рівня.

Від давніх часів і до сьогодні астрономія мала дві важливі функції. Перша – прикладна. Орієнтування за зорями й навігація, місячні фази і земні процеси, з ними пов’язані, й подібне слугували для людей практичним посібником для щоденного використання. Друга – філософська, яка допомагала формувати уявлення про місце людини у світі. В наш час астрономія є великим експериментальним майданчиком, де відточують фундаментальні наукові теорії, на базі яких створюють високі технології і рухається весь науково-технічний прогрес.

Зайве казати, що астрономія – це дуже почесно. Є і культорологічний феномен: якщо астрономію практикували в якомусь середньовічному європейському місті, воно входило у неформальну мережу, яка підтримувала певний високий рівень і прагнення до пізнання найбільших загадок природи.Уже від XVII століття зафіксовано, що в Луцьку вивчали небесні світила і спостерігали за ними. Тут стежили за науковими новинками і старалися черпати свої знання із останніх та найбільш популярних трактатів. Як годиться, європейську науку розвивали переважно духовні особи, ченці різних монастирів. Не винятком був і Луцьк. Вся найдавніша астрономія, про яку відомо (ще більше наразі невідомо), розвивалася у монастирях та колегіумах, навчальних закладах для світських і духовних осіб.

Читати ще: До межі Всесвіту: у Луцьку відкрили креативний планетарій

Є щонайменше три локації, де практикували астрономію в Луцьку у XVII-XVIIІ століттях. Хронологічно першою з них був колегіум Товариства Ісуса. Дозвіл на його будівництво отримали у 1609-му – за рік до того, як Галілео Галілей у Венеції опублікував трактат Sidereus Nuncius, в якому описав спостереження за Місяцем, супутниками Юпітера, зорями за допомогою телескопа – винаходу, який він підгледів у нідерландців.Другою локацією була обсерваторна гора біля монастиря бернардинів.

Третя – колегіум братів Пресвятої Трійці для викупу бранців (самі ці брати свого часу викупили з мусульманської неволі Мігеля де Сервантеса, після чого він написав культовий твір «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі»). Тут були різні приладдя, в тому числі телескоп, для проведення досліджень.

Астрономічний контекст епохи

Початок XVII століття був революційним для астрономії. Галілео Галілей, хоч, можливо, не першим навів телескоп на небесні світила, але вперше опублікував працю, засновану на систематичних спостереженнях. Він відкрив існування супутників Юпітера, на той момент – лише чотирьох найбільших. Детально розгледів плями на Сонці, описав їхню структуру, динаміку. Галілей добре описав фази Місяця і його поверхню. Склав карту земного супутника і виміряв висоту гір на Місяці. Відкрив кільця Сатурна й фази Венери. І започаткував «телескопну астрономію».

Це також був час, коли Миколай Коперник математично обґрунтував висунуту ще в античні часи гіпотезу, що Сонце розташоване в центрі Всесвіту. Галілео пристав до цієї думки. Однак наукові дискусії про те, Сонце чи Земля є центром, точилися дуже довго і мали під собою вагомі теологічні аргументи, які неможливо було просто забути або швидко змінити. Зрештою геліоцентричну систему прийняли всі. Вона була актуальною з деякими змінами аж до ХХ століття, коли після відкриттів Едвіна Габбла (саме на його честь назвали відомий космічний телескоп) стало зрозуміло, що і Сонце не є центром.Головні астрономічні трактати описували і дискусії про дві головні системи світу, і численні відомості про зорі, Місяць, Сонце, планети та їхні спостереження. Тим часом теоретики, як-от Ісаак Ньютон та інші, працювали над так званою проблемою довгот, розв'язання якої мало суттєво полегшити навігацію на морі. Один із грандіозних експериментів планетарного масштабу (вимірювали форму Землі) не омине і Луцька, але це буде вже в ХІХ столітті.

Астрономічні скарби єзуїтської бібліотеки

Є змішані відомості про те, чи існувала якась окрема обсерваторія в луцькому колегіумі. Також невідомо, якими інструментами тут послуговувалися та які були параметри телескопів. А от про те, що саме і яких авторів з астрономії читали в луцьких монастирях, відомо точно завдяки дослідниці Ірині Римарович. У 2025 році вона захистила дисертацію, в якій подала розкішні відомості про склад бібліотек за напрямами знань.

Колегіум єзуїтів був найбільшим навчальним закладом, який давав найґрунтовнішу і передову освіту на той час. Навчання ділилося на два рівні: нижчий та вищий студіуми. Складніші дисципліни з наголосом на теологію викладали в другій частині – у вищій школі. Тут же вивчали курс філософії, складовою частиною якого була астрономія.

Читати ще: Робота в NASA, телепорт і відкриття нових небесних тіл: про що мріють юні луцькі астрономи

Важливою працею, яку вивчали в колегіумі, була робота Коперника «Про обертання небесних сфер». Це дуже знаковий астрономічний трактат, адже в ній автор обґрунтував геліоцентричну модель світу. Церква не встигла засудити Коперника ще за життя, адже трактат було опубліковано в рік смерті автора. Натомість пізніше De revolutionibus orbium coelestium (оригінальна латиномовна назва книги) було внесено до Індексу заборонених книг. Це не завадило вивчати її в луцькому колегіумі, хоча на той час геліоцентрична модель ще аж ніяк не стала загальноприйнятною і нормальною. Для науки це була новинка, до якої варто придивитися. Лише згодом працю Коперника оцінять як революційну, яка змінила хід наукового мислення.У бібліотеці колегіуму перебували також праці дуже давні. Так, імовірно, найдавнішою книгою з астрономії була праця англійського астронома, математика, ченця, випускника Оксфорду і викладача Сорбонни Йоганна Сакробоско De sphera mundi («Про сферу світу»). У ній викладено Птолемеєву систему світу з Землею в центрі, а також відомості арабських вчених. Цей трактат було написано біля 1230 року, і його переписували багато разів у скрипторіях для європейських університетів.

Варто згадати ще одну книгу з бібліотеки колегіуму. Це твір угорського єзуїтського богослова і полеміста Мартіна Шент-Івани. Він відомий завдяки своїй фундаментальній праці Miscellanea (скорочена назва). Писав він її протягом 30 років. Книга охоплює відомості з усіх напрямів науки. Розділена на три декади, кожна з яких складається з трьох частин. Містить загалом 50 трактатів, 20 збірок спостережень, 20 ефемерид (таблиць з координатами небесних світил) і таку ж кількість хронологічних синопсисів.

Перша частина збірки починається з дисертації про космічну систему, яка пропонує всебічний погляд на створений світ у його просторових та часових вимірах, тим самим забезпечуючи своєрідний вступ до всіх наступних текстів. Є окремі розділи про планети, про плями і факели на Сонці, про поверхню Місяця тощо.Послуговувалися у колегіумі й книгами, що описували побудову та принципи роботи різних астрономічних інструментів. Привертає увагу робота німецького фізика і математика Каспара Шотта. Його книга Magiae universalis naturae et artis, видана в 1657 році у Вюрцбурзі, була дуже популярною. Вона поділена на багато розділів, у яких описано багато фізичних експериментів, чимало з яких ще не мали пояснення. У книзі переплітаються відомості з науки, магії, алхімії. Вона примітна й тим, що в ній уперше описано повітряний насос. Також є розділ з оптики, де описано, як побудувати телескоп та мікроскоп.

Ще одна книга була присвячена сонячним годинникам. Це найвідоміший трактат італійського математика й астронома Джованні Падовані De compositione et usu multiformium horologiorum solarium, видана у Венеції в 1582 році. Загалом автор писав на різні астрономічні та математичні теми. Твір про годинники містить детальні відомості із виготовлення різних сонячних годинників, таблиці для їх калібрування тощо.Механічний годинник було змонтовано на одній із веж костелу єзуїтів. Первісний годинник не зберігся, але й наявний нині має старий механізм.

Гора для спостережень?

На сьогодні не маємо точних даних, якими телескопами та іншими астрономічними інструментами послуговувалися в колегіумі. Можливо, хтось пробував і сконструювати свій інструмент? Однак активне використання таких не підлягає сумніву. Викладачі, магістри, бакалаври колегіуму писали власні трактати, які зберігалися в стінах бібліотеки. Можливо, якась праця стосувалася й астрономії.

Читати ще: Волинські трикутники Струве: коли астрономія перетинається з історією

Ми точно знаємо про викладача колегіуму в другій половині XVII століття Томаша Камінського. Він написав курс з фізики, який прочитав у Луцьку. Конспект лекцій зберігався в бібліотеці колегіуму. Камінський також викладав астрономію з акцентом на метеорити. Тож, найімовірніше, збережений у бібліотеці курс з фізики містив і опис лекцій з астрономії, прочитаний у Луцьку.Згадана вище друга локація астрономії в Луцьку – це гора біля монастиря бернардинів. У документах її подано як gorasypanaobserwatorium. На жаль, поки що немає деталей, що це за така сипана спостережна гора. Спостережна для чого? Луцький монастир бернардинів був заможним, мав багато фундацій, що відобразилося в архітектурі. Це розкішний великий комплекс, зведений на початку XVIII століття. Розташований на підвищенні – колишній Градній горі. Тепер це околиці Театрального майдану. Ми не маємо широких відомостей про інтелектуальне життя бернардинських монастирів, то й не можемо сказати про їхню зацікавленість філософією, фізикою та астрономією.

Наявність біля бернардинів сипаної спостережної гори інтригує. З іншого боку, навіть якщо не бернардини, то в Луцьку було достатньо потуги, які могли бути зацікавленими в астрономічному майданчику. З єзуїтами ідеологічно та інтелектуально конкурував орден домініканців, великий і щедро підтримуваний монастир якого в Луцьку також був. Осідки єзуїтів та домініканців розташовувалися дещо в пониззі і в тісній міській забудові. А гора біля бернардинів – значно спокійніше місце для спостережень.Та крім домініканців, у Луцьку був ще один колегіум, який складав «астрономічну конкуренцію» єзуїтам. І це – монастир тринітарів.

Астрономія колегіуму братів Пресвятої Трійці для викупу бранців

Тринітари, які відомі як орден, основною місією яких на початку був викуп християн із мусульманської неволі, збудував свій розкішний бароковий комплекс у Луцьку на початку XVIII століття, скориставшись щедрим даруванням брацлавського скарбника Павла Майковського.

У монастирі тринітарів був колегіум. Його головна відміна від єзуїтського – він не був світським, лише для ченців. При монастирі діяла й парафіяльна школа, але малоймовірно, що там доходило до філософії та астрономії, адже головне завдання таких шкіл – давати базову освіту з граматики й арифметики. Звісно, це не виключає просочування знань і практики з астрономії від викладачів-тринітарів, які її в Луцьку практикували.

Те, що найбільше інтригує – відомості з описів монастиря, зроблених наприкінці XVIII століття і на початку ХІХ. В одному з них є опис наявних тут астрономічних інструментів. Вони зберігалися в бібліотеці монастиря, яка вікнами виходила на замок.«Усі книжки розміщено в дерев’яних шафах різбярської роботи, акуратно виготовлених, з яких дві більші, а чотири менші. Окрім розставлених книжок, у Бібліотеці ще є такі речі: квадрант чи четверта частина Астролябії з магнітною голкою, латунна Сфера – Географічний Глобус Земної кулі, Глобус, на якому зображено 12 Небесних Знаків, 2 геометричні залізні шнури, і одна Оптика з ланшафтами».

Цей опис справді вражає, адже він дуже наближує до тих практик і спостережень, які вели тринітари. І знову питання – де вони це робили, на спостережній горі біля сучасного Театрального майдану?

«Оптикою з ландшафтами» автор, найімовірніше, назвав телескоп. Глобуси земної кулі й зоряного неба, астролябія (прилад для вимірювання кутів між небесними світилами і подальших розрахунків) – з цього переліку зрозуміло, що користувачі цих інструментів також цікавилися питаннями навігації та визначення координат, складання таблиць і питаннями різних розрахунків.Бібліотека була серцем монастиря. Тут зберігалося приблизно 2,5 тисячі томів різних видань. Книжки розміщувалися у вишуканих різьблених шафах в іонічному стилі, оздоблені рослинним орнаментом. Стелі розписав визначний маляр, чернець-тринітарій Юзеф Прехтль. На зображенні – алегоричний сюжет із Мудрістю та сімома колонами-цнотами.

Серед томів була популярна праця Вийцеха Бистшоновського Informacja matematyczna, видана в Любліні у 1743 році. У ній ідеться про Сонце, зорі і планети, як визначити фази Місяця, що таке час і календар тощо. У бібліотеці також були твори видатного французького філософа, математика й астронома П’єра Гассенді. У філософії автор опонував Рене Декарту, про що написано багато творів. В астрономії Гассенді написав трактат з детальним розглядом систем світу і висловив прихильність ідеям Коперника про геліоцентризм. Також він першим спостеріг та описав проходження Меркурія диском Сонця.Є ниточка, яка тягнеться і до ректора Болонського університету, доктора медицини, астронома Юрія Дрогобича. Праць останнього не зафіксовано в луцьких бібліотеках, але ці бібліотеки не раз страждали від пожеж, різних втрат і повної інформації про їхнє комплектування просто не існує. Ми не знаємо всіх скарбів книгозбірень, як і всіх відомостей про проведення астрономічних спостережень. Гассенді написав біографічний твір про німецького астронома, математика Реґіомонтана. А той тісно приятелював із Дрогобичем. Твори авторства всіх цих науковців чи про них могли зберігатися в луцьких бібліотеках. Віднайдення повніших відомостей ще чекає нас у майбутньому.

Так само нічого не відомо про астрономію в луцькому монастирі домініканців, який існував тут від кінця 1390-х років і в ньому діяв студіум університетського рівня без права видавати диплом, який зрештою переріс у найвищий ступінь домініканської освіти – Генеральний студіум. Невже тут могли обійтися без астрономії, коли поряд конкуренти (єзуїти) її ого-го як вивчали? Не могли. Крім того, домініканці були інтелектуальною елітою і дали світові багатьох вчених зі свого ордену. Але бібліотека дуже постраждала від історичних подій і не раз мусила відновлюватися з нуля. Відомостей про астрономію поки не маємо.

Та навіть на наявній інформації бачимо, що астрономія в Луцьку була принаймні з 1600-х років. Тут читали, спостерігали, писали і поширювали далі знання, які були частиною філософського осмислення довколишнього світу.

Олександр КОТИС

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---