Чия земля: в Заболотті селяни не можуть поділити територію

Здавалося б, у селах землі вистачає. Проте не все так просто для місцевих. У селищі Заболоття Ратнівського району селяни кілька років не можуть поділити земельні ділянки. А все через плутанину в документах, йдеться у матеріалі газети Волинські Новини №31(79).

НЕСПРАВЕДЛИВИЙ ПОДІЛ

Селище Заболоття таку назву має неспроста. Навколо нього – болота й озера. Вздовж битої асфальтової дороги до населеного пункту – канали. З відчиненого вікна автівки в обличчя б’ють потоки важкого вологого повітря. На ямах добряче підтрушує.

Селище справляє гнітюче враження. Ми минаємо центр Заболоття та прямуємо в бік озера, до вулиці Заводської. То тут, то там над дорогою із диких кущів сором’язливо рудіють цегляні заводські будівлі колишнього цегельного заводу та старих радянських комбінатів. Іржаві рейки прорізують дорогу. Поряд із новобудовами – довгі, ще польські, хати, двоповерхові багатоквартирні будинки та городи.

На Заводській вулиці всього лиш кілька будинків, між ними – великий клапоть землі. Нас, журналістів, тут зустрічає гурт людей. Більшість із них мешкають на сусідній вулиці в польських будинках, і цю територію на Заводській з діда-прадіда використовували під городи.

«Колись на цій території було болото, яке нам дозволили осушити. Ми тут садили городи. З 1976 року ще наші батьки користувалися цими земельними ділянками. Тут і дорога була до наших помешкань», – розповідає місцева жителька Наталія Камардіна.

За словами жінки, в 2014 році вона чи не першою написала заяву в селищну раду, аби землю, яку використовувала під город, надали під забудову.Люди кажуть земельні ділянки вже приватизували

«Мені дали добро на цю земельну ділянку, і голова послав мене до архітектора, щоб той дав дозвіл. Тоді ж із держземкадастру привезли людину робити знімання землі. Коли прийшла до архітектора, то він мені сказав, що дозвіл на землю дати не може, мовляв, це промислова зона», – каже Наталія Камардіна.

Жінку таке рішення неабияк здивувало. Адже тут, на заводських землях, за кілька метрів від людських городів з 1998 року зведений будинок сусідів.

«На місці мого будинку раніше був смітник і газосклад», – киває головою господар оселі Віктор Глущук.

Землю під будівництво на цьому клапті території не давали нікому. Наступного року сюди знову приїхали архітектори та почали проводити знімання місцевості для розробки детального планування. Та далі – цікавіше.

«Навесні 2015 року тих людей, які писали в сільраду заяви на надання земельних ділянок під будівництво, і мене в тому ж числі, викликали до голови сільради, щоб ми подивилися план детального планування цієї території. Земля була поділена на сім ділянок», – розповідає Наталія Камардіна.

За словами жінки, пізніше в сільській раді розробили інший план детального планування території, з яким людей ніхто не знайомив. У новому документі чиновники не врахували під’їзну дорогу, яка тут була, та збільшили межі осушувального рову.

«За новим планом із семи ділянок вийшло вісім, і за браком території у Віктора Глущука забрали цілий проліт огорожі, – обурюється пані Наталія. – Крім того, намалювали канаву завширшки вісім метрів. Де то така канава широка може бути?».Наталія Камардіна каже що на землю було два плани

«Зараз через цей план моя земельна ділянка зменшилася на дві-три сотих», – підтверджує Віктор Глущук.

«Ми не хочемо воювати за межі території, за незрозумілі плани. Ми хочемо, аби нам землю дали так, як ми колись нею користувалася. Бо на цій території сотки роздали людям, які навіть у Заболотті не мешкають, а на хуторах навколо селища. Бо ж у кожного із нас є діти, внуки, хоч щось хочеться лишити їм. Вони ж виростуть, приїдуть в селище, будуватимуться, – каже місцева жителька Раїса Садчикова. – Ту земельну ділянку, якою я користувалася і за яку платила податки, віддали якомусь чоловікові з хутора».Спірна територія

ДОКУМЕТАЛЬНА ПЛУТАНИНА

Пані Раїса каже: люди писали купу заяв у різні інстанції – і на повернення землі, і на облаштування дороги.

«Але реакції – жодної», – констатує Раїса Садчикова.

Люди показують купу паперів – та в жодному із цих листів вони не побачили ні розв’язання їхньої проблеми, ні адекватної відповіді. У земельній плутанині звинувачують колишнього сільського голову Василя Головія.

«Тож тут не прийшов депутат з області ділити землю. Ділив голова і керувався тим, чим хотів», – каже пані Раїса.

Щоб знайти кінці, ми помандрували до помешкання колишнього сільського голови Василя Головія. Він переконує: усе робив за законом і чесно.
«Свого часу ми внесли зміни до генплану, зробили коректування. Але скандал розгорівся за три метри землі, – переконаний екс-голова. – Та земельні ділянки ми всі виділяли тим самим людям».

За словами голови Ратнівської районної ради, депутата райради від «Українського об’єднання патріотів – УКРОП» Михайла Макарука, люди зверталися по допомогу і до депутатів. Проте обранці громади в цій ситуації безсилі.

«Районна рада не уповноважена розв’язувати такі питання. Ми скеровували всі звернення у прокуратуру. Є відповідь громадянам, яка нас не влаштовує. На мою думку, було допущено чимало помилок у діловодстві сільської ради. І тепер треба сідати шукати точку, від якої почалися порушення в діловодстві, ухваленні рішень, і починати спочатку», – переконаний голова райради.Районна рада всі зверення передала в прокуратуру, каже голова райради

Наразі селище Заболоття – центр новоствореної об’єднаної громади. Тож, на думку Михайла Макарука, теж керівництво ОТГ має з’ясовувати обставини нинішньої ситуації.

«Люди хочуть повернутися до плану з семи ділянок – до першого варіанту розподілу землі. У Заболотті така плутанина із земельними ділянками не вперше. До нас у районну раду зверталися жителі, в яких на одну територію два рішення видано двом різним людям, – розповідає керівник райради. – Ми все скеровуємо в правоохоронні органи, які мають проводити розслідування цих фактів».

НАСАМКІНЕЦЬ

Люди кажуть, якби їм дали дозвіл на будівництво ще в 2014 році, то вже давно звели б будинки.

«Уже за три роки зруб тут стояв би. А зараз через ту кризу хіба грошей на фундамент вистачить», – бідкається пані Наталія.

Проте, попри незадоволеність нинішніми межами земельних ділянок, селяни ці наділи вже приватизували.

«А що нам лишалося робити?» – знизують плечима люди.

Поки ж тут нічого ніхто не будує. Земля стоїть пусткою та заростає бур’янами. На клаптиках городів буяє картопля. Селяни чекають рішень та втручання у їхню ситуацію правоохоронних органів.

Анна Волощук, Ратнівський район

Фото автора

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---