«Дядько воює, батько воює – а я що, вдома мав сидіти?»: юний волинський тероборонівець на псевдо Нонстоп

Навесні 2014-го, коли почалося вторгнення рф, Іванові було 11 років. Тоді його дядько – рідний брат батька – став до лав ЗСУ. Дядько, до речі, донині служить у 14-й окремій механізованій бригаді. Відразу ж після широкомасштабного вторгнення до військкомату пішов і тато Івана – чоловік служить у 25-й десантно-штурмовій бригаді.

Маючи такий потужний родинний приклад, хлопець – попри ще зовсім юний 20-річний вік – за першої ж нагоди також мобілізувався до Володимирського батальйону Волинської бригади тероборони, пишуть на сторінці бригади у Фейсбуці.

«Позивний у мене Нонстоп – бо завжди був живчиком. Мене на учебці в «Десні» називали Нонстопом, а потім і в Іспанії, куди відправили на подальше навчання. У батальйоні ж спочатку хотіли дати псевдо Іспанець, але побачивши мій темперамент, таки зупинилися на Нонстопі», – усміхаючись, розповідає Іван.

Читати ще: Пішов шляхами батька й брата: у волинській теробороні служить боєць із позивним Мацоні

До служби Нонстоп встиг закінчити школу та агротехнічний коледж, а також попрацювати кілька місяців за здобутою спеціальністю електрика.

«У рідному Володимирі на мене чекають з Перемогою мама Оксана Олексіївна і майбутня дружина Анастасія. А ще собака і кіт – Мішка та Ляля. У Насті також є двійко домашніх улюбленців – шиншила і кіт, – розповідає юний волинський тероборонівець, який нині разом із побратимами успішно виконує бойові завдання на сході України.

А ще Іван запевняє, що жодного разу не пошкодував про своє рішення піти на війну добровольцем:

«Я вже дорослий чоловік, на здоров’я не скаржуся. Мій дядько воює, мій батько воює – а я що, вдома мав сидіти? Вважаю, що моє місце тут – треба бити клятого ворога і визволяти рідну Україну».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---