Довгожителька з Волині декламує напам’ять вірші Шевченка

У свої 90 років мешканка села Сокіл на Волині декламує напам’ять вірші та читає без окулярів. Жінка стала свідком багатьох історичних подій, які прокотилися її селом. Пам’ятає, коли в Соколі жили поляки та євреї, застала період, коли сюди прийшли німці, пригадує, як після Другої світової місцеві йшли працювати в колгосп, а тепер разом з іншими зустрічає з фронту кортежі полеглих на війні односельчан.

Євгенія Дигалевич, попри поважний вік, досі відпочиває за читанням книг. Серед її улюблених – тексти Тараса Шевченка. Багато віршів із «Кобзаря» пенсіонерка знає напам’ять і залюбки декламує, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

Як пригадує, життя в селі було непростим, тож засісти за читання могла тільки тоді, коли випадала вільна хвилинка. Ця старша жінка стільки пережила, що її історій вистачить не на одну книжку. Живе в Соколі з народження і стала свідком багатьох подій.

«Моя мама була наймичкою в пана», – говорить Євгенія Дигалевич.

Пани, про яких вона згадує, належали до шляхетного роду Стемпковських. У Соколі мали свій замок, який до наших днів не зберігся. Фото замку є в сільському музеї. З панського маєтку вдалося зберегти дві речі: дзеркало і стіл. Вони теж виставлені в музеї.

Читати ще: Праправнучка Тараса Шевченка вчителювала в селі волинського поета-пісняра

До слова, в селі збереглося приміщення млина. Йому орієнтовно 100 років. Там працював батько пані Євгенії.

«Тато робив борошно на фронт. Мені було тоді чотири роки. Мій старший брат вчився в дяка. Тут була панська дерев’яна школа», – каже жінка.

Незважаючи на різні життєві перипетії, пенсіонерка вдячна Богові за те, що має велику і дружню родину: двох дочок, одного сина та багато онуків. Каже, що має все потрібне. І мріє дожити до звістки про закінчення війни перемогою України.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---