Древнє кладовище у Володимирі – під загрозою зруйнування

 
Унікальне Лодомирське кладовище у Володимирі-Волинському – така собі «Личаківка в мініатюрі»  – зможе проіснувати найбільше ще п’ять років. Оскільки некрополь не має жодного офіційного статусу, держава не виділяє коштів бодай на те, аби мінімізувати природні чинники руйнації, повідомляють «Волинські новини».
Лодомирському кладовищу щонайменше 250 років. Тут спочивають українські і польські родини, німецькі і російські, австрійські і білоруські: Бобки та Цинкаловські, Зубінські та Котвицькі, Мандрики та Оссовські, пише газета «Сім’я і дім». Це не просто напівстерті прізвища на напівзруйнованих або й зрівняних із землею склепах і монументах, а й сторінки європейської історії, науки та культури.
Майже поряд – поховання вояків УПА та Армії Крайової, православного та католицького духовенства, радянських солдатів та солдатів царської армії.
«Ще десять років тому краєзнавці висловлювалися про обов’язкову музеїфікацію Лодомирського кладовища і надання йому статусу історичної пам’ятки, – розповідає директор Володимир-Волинського історичного музею Володимир Стемковський. – Але для цього треба чимало документів, відповідно – коштів… Окрім львівського Личаківського кладовища, на Західній Україні такі цвинтарі частково збереглися у Бродах, Нестерові і Жовкві. У Володимирі ми маємо таку собі Личаківку в мініатюрі, яку поки можна врятувати».
Доглядач некрополя Зоя Іщук розповіла, як свого часу нищили могили і склепи, викрадали цвинтарні скульптури, гранітні плити. Бабусі, які поралися біля поховань, згадали, як 1939 року за наказом радянської окупаційної адміністрації цвинтар на кілька днів оточили енкаведисти – «прикривали» грабунок родинних склепів.
Порівняно нещодавно було викрадено ковану огорожу з поховання громадської діячки Олени Беньковської – фундаторки першої жіночої гімназії у Володимирі. У новорічну ніч металозбирачі зруйнували пам’ятник воїнам-брусиловцям: до скупки потрапили хрест і меч, а фігуру лицаря-оборонця вандали покинули просто посеред центральної алеї. Перед провідною неділею потягли огорожу з братської могили радянських солдатів…
«КП «Ритуал» постійно звертається до держави по гроші, аби мінімізувати природні чинники руйнації цього унікального меморіалу: зрізати старі дерева, закріпити давні пам’ятки. А грошей на все це катма», – стверджує директор національного історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир» Романа Кучерява.
Збереження і реставрація пам’яток не входить до обов’язків комунальної служби, яка, однак, за кілька останніх років зробила для унікальної пам’ятки більше, ніж могла.
«Ми намагаємося зберегти Лодомирське кладовище як історичну пам’ятку: обкошуємо гробівці і монументи, ліквідовуємо аварійні дерева, підмуровуємо, підштукатурюємо, підфарбовуємо, прибираємо сміття. Я колись кричала: дайте якісь копійки! Мені відповідали, що це кладовище не має жодного офіційного статусу. Тому сама з віником ходжу – прибираю, покосити – покошу, доріжку прогорну», – розповіла директор КП «Ритуал» Ганна Вавринюк.
Якщо перефразувати героїв гайдаївської комедії, в українців «не закритий, а відкритий перелом» совісті із гострим зміщенням цінностей. Щоправда, не у всіх. Лише в тих, які викидають мільйони доларів на виборчі перегони і переконують, що на історичну пам\'ять не залишилося ані копійки, пише газета.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---