Гектари за копійки: як мер Шиба продавав луцьку землю. Розслідування

Десятки гектарів міської землі за каденції мера Луцька Богдана Шиби задешево були продані у приватні руки. І саме йому місто завдячує тим, що комунальної землі тут практично не залишилося.

Сьогодні Богдан Шиба йде на вибори з гаслом «Поверну Луцьк лучанам». Очевидно не випадково, бо саме за його каденції міську землю роздавали і продавали в таких обсягах, яких не було ні до, ні після нього. Можливо, Богдана Павловича замучила совість, але завдання у нього не з легких, адже повертати місту потрібно цілі мікрорайони та вулиці, які з його легкої руки опинилися в приватних руках. Про це йдеться у сюжеті телеканалу «Аверс».

Для хороших людей нічого не шкода. Не шкода два гектари землі, не шкода 5 гектарів, не шкода навіть вісім. Аби людина була хороша. Мабуть, за таким принципом діяв з 2006 по 2010 роки тодішній мер міста Богдан Шиба. Ту каденцію можна назвати найщедрішою. Адже на той час до міської ради шикувалися черги за землею. Бо ж саме тоді можна було купити її багато і недорого.

Читати ще: Секретна угода і махінації з луцькою землею Богдана Шиби

Землю продавали не просто гектарами, а вулицями, і навіть мікрорайонами. Так цілий спальний мікрорайон за 40-м кварталом ледь не весь опинився у приватних руках. Тут, до прикладу, могла би стояти школа, дитячий садочок або ж міг би бути парк. Але все заставлене сірими приватними будівлями. І йдеться не про один район міста. Луцьк відрізали по краях, немов ножем. Гектари землі відшматували і на Львівській, і на Рівненській.

Окраїну Луцька за каденції Богдана Шиби продавали величезними шматками без жодного аукціону. В одні руки по кілька гектарів і переважно за копійки. Наприклад, 30 серпня 2006 року ділянку за адресою Цегельна,28 площею 5,6 гектара продали за 700 тисяч гривень нібито для обслуговування цегельного заводу. Хоча тут можна звести таких 10 заводів, а не допоміжні споруди.

Про те, що землю брали не під конкретні цілі, свідчить, що її не використовували за призначенням. Натомість багато років вона заростала бур’янами. А в 2015 році тодішній власник змінив призначення і вигідно продав ділянку під забудову.Вже зараз продані Шибою землі змінили по кілька власників, деякі з них були поділені на окремі ділянки, які продали в роздріб. У результаті в Луцьку є цілі мікрорайони, які складаються виключно з шиномонтажів, складських приміщень, цехів. Як приклад – вулиця Сосюри. Тут того ж 30-го серпня 2006 продали одразу дві земельні ділянки: площею 1,3 гектара за 203 тисячі гривень і 1,5 гектара за 295 тисяч.

Того ж дня була продана ще одна ділянка на вулиці Дубнівській площею 1,25 гектара за 374 тисячі гривень.

Загалом за одну сесію чотирма рішеннями міська рада продала у приватні руки 10 гектарів комунальної землі за 1,5 мільйона гривень. В середньому, за ціною 150 тисяч за гектар землі у місті.

Крім таких великих ділянок, продавали й менші. Сьогодні дуже важко дорахуватися, скільки, коли і де продали землі. Ці питання міська рада ухвалювала сотнями. І на кожній сесії наприкінці засідання обов’язковим списком йшла низка земельних питань. Одні рішення пропонувалися на розгляд депутатів окремо, а інші голосувалися пакетами.

Так, 25 жовтня 2006 року на вулиці Вахтангова,16 Волинській фондовій компанії продали 2,5 гектара землі за 400 тисяч гривень.

29 серпня 2007 року на вулиці Індустріальній,6 підприємству «Інтертрейд» продали 8 гектарів за 1,8 мільйона гривень.

Земельну ділянку на вулицях Авіаторів-Цілковського площею 2,9 гектара продали майже за 2 мільйони гривень. Цікаво, що покупцем цієї ділянки було не підприємство, а звичайний громадянин Гопанчук Володимир Нафаїлович, який купував землю начебто для «обслуговування виробничої бази».

Такі списки безкінечні. Яку сесію не візьмеш - площа комунальних земель Луцька меншала на гектари. Може саме тому в Богдана Шиби є свій пул виборців, які не надякуються за таку щедрість. Бо ж деяким лучанам таки є за що дякувати і на що сподіватися, якщо враз Богдан Шиба знову стане мером.

Хоча відзначимо, після серйозної кар’єри міського голови з високими посадами у нього не дуже складалося. По інерції став депутатом міської ради в 2010 році. У 2011-му він аж 3,5 місяця завідував сектором регіонального розвитку обласного містобудування. Згодом про Богдана Шибу і геть усі забули. А в 2017 році він став директором «Волиньстандартметрології».

Так би мовити, з високого поста мера життя спустило Богдана Павловича на землю - на звичайні вулиці до звичайних лучан. Може тому він і змінив пріоритети й тепер на вибори йде з гаслами, які з точністю до навпаки протилежні його діяльності у міській раді під час попередньої каденції міського голови. Бо варто його й справді притягнути за вухо до мерії, щоб він виконав своє гасло «Повернемо Луцьк лучанам»: нехай повертає все, що продав і роздав. До речі, про «роздав»: у Луцьку землю за Шиби можна було отримати безкоштовно і назавжди. Але про це вже – у наступному матеріалі.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---