Як живеться нелегальним мігрантам на Волині. ФОТО

Майже сотня нелегальних мігрантів з 19 країн світу мешкає наразі у Волинському пункті тимчасового перебування іноземців, що у лісі поблизу села Журавичі Ківерцівського району.

Найстаршому з них ‒ понад 60, наймолодшому не виповнилося й року. Комусь залишилося жити тут лічені дні, іншим, які щойно сюди потрапили, ‒ рік.

Рік, саме такий термін визначений українським законодавством для «нелегалів» щодо перебування у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Впродовж цього часу прикордонна, міграційна та служба безпеки України встановлюють особу людини, яка живе у цьому притулку. «Зазвичай, марно», ‒ каже директор пункту Валерій Демчук. «Не завжди нелегальні мігранти говорять правду, бо це зачіпає їхні особисті інтереси», ‒ додає він.



Посадовець переконаний, що проживання в Україні не було метою цих людей, коли вони перетинали її кордон. Зрештою, прикордонники затримують нелегальних мігрантів, зі слів Демчука, коли останні намагаються потрапити через Україну до країн ЄС. Найбільше нинішніх мешканців пункту – громадян Сомалі, Афганістану, Молдови та інших країн, привезених з міжнародних пунктів пропуску в Закарпатській та Львівській областях, де їх впіймали під час спроби незаконно потрапити до держав ЄС.

Тепер ці люди, зазвичай, групами за етнічною чи релігійною ознаками, живуть у притулку в Журавичах. Побут тут скромний, але, як запевняє керівництво, повністю відповідає потребам людини, а також законодавству щодо утримання нелегальних мігрантів. Контролюють ситуацію, а також надають консультації й допомогу «нелегалам» в пункті тимчасового перебування іноземців представники міжнародних організацій, зокрема, відповідних підрозділів ООН.

Розташований пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні у лісі поблизу села Журавичі Ківерцівського району на території колишнього військового містечка, його площа ‒ трохи більше 21 гектара. Розрахований притулок на 165 осіб, однак, він рідко буває повністю заповненим, ‒ розповідає директор Валерій Демчук. Він також додає, що дві третини місць (у двох корпусах) призначені для проживання чоловіків, і лише 42 (в окремому приміщенні) – для жінок і дітей. Керівник пояснює, що серед нелегальних мігрантів більшість – чоловіки віком в межах 30 років. Жінок, а особливо матерів з дітьми, менше, і зазвичай вони перебувають тут разом зі своїми чоловіками, тобто, подорожують родинами.

Територія пересування «нелегалів» у притулку обмежена і заґратована, але тут досить просторо, є спортивні й дитячі майданчики, місця для куріння, лавки і, звісно ж, усе це – у волинському лісі.















Попри такі запобіжні заходи як колючий дріт, високі паркани тощо спроби самовільно покинути притулок були. Втім, вдалими вони виявлялися лише тоді, коли «нелегали» утікали з закладів охорони здоров’я, як, наприклад, Ківерцівська районна лікарня, до якої вони потрапляли через хвороби. Зупинити нелегального мігранта неможливо, адже це не передбачено законодавством, ‒ переконує Валерій Демчук. З його слів, цього року випадків втечі було 2.

Однак, у більшості випадків мешканці притулку покидають його лише тоді, коли спливає термін. Поки ж вони вчаться говорити українською, дивляться телевізор, отримують психологічну і правову допомогу, займаються спортом, навіть акції протесту організовують.

Як уже зазначалося, живуть «нелегали» у трьох корпусах. Але перш ніж потрапити туди, відбувають стандартну процедуру – огляд лікаря, миття, знезараження одягу і тимчасово мешкають у так званих карантинних кімнатах.













Кімнати, де живуть «нелегали», просторіші, аніж карантинні, меблі тут дерев’яні, вікна заґратовані. У корпусах є кімнати відпочинку з телевізорами (забезпечене мовлення з країн Сходу та інших, громадянами яких є мешканці притулку), кімнати гігієни і спеціальні місця для куріння.










Окремо слід зауважити, що у корпусах є також кімнати релігійних обрядів, зокрема, для мусульман, а ще бібліотека. Тут, крім книг, є ще малюнки мешканців притулку і фігурки, які вони ліплять із хліба. Є у притулку навіть свого роду школа – це клас, у якому уже завтра почнуть навчатися троє нелегальних мігрантів. Їхнім учителем буде педагог однієї зі шкіл Ківерцівського району, якому допомагатиме перекладач.















Харчуються нелегали у їдальні, тричі на день. У меню, як пояснив Валерій Демчук, ‒ стандартні страви, але з урахуванням етнічних особливостей споживання їжі. Індусам, наприклад, не пропонують яловичини, а мусульманам – свинини. Харчування одного мешканця притулку на день обходиться до 12 гривень, для дітей ця норма дещо вища – до 17 гривень на день.







У розмові з журналістами мешканці притулку не скаржилися на умови проживання тут. Хіба лише на волинський клімат, бо більшості з нелегалів у нашому краї постійно холодно. А також майже кожен повторював англійською: «Ми хочемо бути вільними в Україні! Допоможіть нам!».

Один із нелегальних мігрантів, молодик із Народної Республіки Бангладеш, розповів, що вперше опинився на території України – утік з рідної країни з політичних причин, зараз планує виготовити документи й податися назад на батьківщину. Однак, працівники притулку стверджують, що навряд чи так хлопець і вчинить.


Валерій Демчук розповів, що більшість «нелегалів», які покидають притулок, оселяються в Україні й через певний проміжок часу знов намагаються потрапити до країн ЄС. Когось вчергове затримають прикордонники й відправлять знову до притулку, інші живуть в Україні. Посадовець стверджує, що у певних містах уже є місця компактного проживання представників тих чи інших держав. Так, сомалійці оселяються у Вінниці, а афганці – в Одесі.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---