Іван Сидор: «Я ніколи не мав аптеки»

У Волинській обласній клінічній лікарні щороку лікується близько 26 тисяч пацієнтів. За рік проводиться більше 12 тисяч операцій, майже 800 із них – на серці, серед яких і такі унікальні, як шонтування сердечних клапанів, аорто-коронарне шонтування. Увагу до медицини в Україні посилила епідемія грипу. Лікарі почали частіше фігурувати у засобах масової інформації. Сьогоднішній співрозмовник кореспондента «ВН» - головний лікар Волинської обласної клінічної лікарні Іван Сидор.
«Політики роблять свою політику, але грип не вигадували»
- У зв’язку з епідемією грипу у вашій лікарні додалося роботи?
- Наразі, тут у нас немає жодного хворого на грип. Наші відділення просто працюють в умовах суворого карантину. Якщо у хворого піднімається температура – переводимо в ізолятор, який виділили за нинішніх умов. А коли підтверджується діагноз «грип» - направляємо його в інфекційну лікарню. В перший тиждень карантину на прийом до лікаря приходило менше хворих А зараз кількість, тих, хто прийшов на огляд, знову зросла.
- Із чим це пов’язане? Люди перестали боятися, чи дійсно, як каже управління охорони здоров’я, хвиля епідемії вже йде на спад?
- Грип трохи приборкали, але це не означає, що його ліквідували. Щоб знизити загрозу захворювання на грип потрібно робити вакцинацію, щоб людський організм мав імунітет. Судіть самі: що дорожче – застерегти себе від інвалідності, смерті, чи зробити щеплення? Організм має виробляти антитіла для боротьби з вірусами. Я й сам думаю, що щеплення собі зроблю.
- Щодо боротьби з вірусами: чи достатньо обласна лікарня забезпечена противірусними препаратами?
- «Таміфлю» маємо достатньо, і на пацієнтах не економимо, забезпечуємо повний курс лікування. Втім, контролюємо, щоб не було спекуляцій із цим медичним препаратом, аби він не потрапив на ринок. Звичайно, нам важко розібратися: чи це «каліфорнійський» вірус, чи «луцький» спричинив симптоми. Але якщо є ознаки ГРЗ чи пневмонії – висока температура, кашель, хрипи в легенях – є всі підстави для видачі «Таміфлю». За видачу цього препарату підписується три лікаря. Ведеться спеціальний журнал обліку, щоб ці ліки не потрапили за межі медичного закладу.
- Представники медичних закладів Західної України, у тому числі і двоє лікарів Волинської обласної лікарні, 17 листопада звернулися з відкритим листом до вищих ешелонів влади, звинувативши останніх у створенні штучної паніки в державі. То що, епідемія грипу – елемент політичної пропаганди?
- Я не знаю статистики по Україні, скільки людей померло в попередні роки. Можу сказати лише про дані нашої лікарні. Ми підняли архіви. Найбільший пік грипу в області був у 2000, 2005 і 2006 роках. В цих матеріалах ми знайшли тільки три історії хвороби людей, які померли від пневмонії, по одній людині в рік. Політики роблять свою політику, але грип не вигадували. В нашу лікарню звернувся чоловік 42 років, ми йому діагностували пневмонію і одразу направили у інфекційну лікарню. Коли я пізніше туди зателефонував, то дізнався, що хворий через день чи два помер в реанімації. То хіба ж це придумано? Епідемія грипу дійсно є.

«Ліки – це отрута тільки в малих дозах»
- Юлія Тимошенко під час останнього свого візиту на Волинь сказала, що варто заборонити рекламу деяких лікарських препаратів. Чи справді отруєння медикаментами є такою масштабною проблемою?
- В мене немає даних про те, скільки людей отруїлося медикаментами.Але ж ліки – це отрута, тільки в малих дозах. Ніде в усьому світі ти не купиш ліки без рецепту. А у нас показують рекламу, людина приходить в аптеку, купляє медпрепарати і п’є їх без консультації зі спеціалістом. Оскільки ліки нищать вірус чи бактерію, не виключено, що вони щось інше нищать в організмі, наприклад, печінку. Рекламу дають торгові організації, для яких головне – реалізація.
- Ви згадали про аптечний бізнес. Часто ваше прізвище пов’язують із мережею аптек «Сальве». Це правда, що ви її власник?
- Я ніколи не мав аптеки. Свого часу власником аптек «Сальве» був мій син. Уже близько двох років тому він їх продав. Постійно перевіряла податкова міліція, реалізація була невелика. Син про них вже давно забув. Але досі кажуть: аптеки «Сальве» - це аптеки Сидора. Не знаю, як зараз, а тоді в мережі «Сальве» ціни на препарати були одні з найнижчих. Сьогодні багато хто замислюється над тим, що повинні бути створені державні аптеки, які регулювали би ціни на ліки. Адже приватні власники один поперед одного підвищують ціни.
- Пацієнти розповідають і про таке: лікар, виписуючи рецепт людині, яка йде на операцію, оголошує список аптек, у яких потрібно купувати медикаменти і вимагає принести чек із тієї ж аптеки. Пакет з ліками хворі віддають тим же лікарям. Чи були такі випадки у Волинській обласній лікарні?
- Власники аптечних кіосків зацікавлюють лікарів, пропонуючи відсотки від виручки. Ще коли мій син був власником аптек, я сказав, що ніколи не закріплюватиму лікарів чи відділення за аптекою «Сальве». Зараз на п’ятихвилинках завжди попереджаю своїх підлеглих: дізнаюсь – позбавлю права вести хворих, якщо таким будете займатися. Людина повинна вибирати там, де ліки дешевші, на людському здоров’ї збагачувати себе не можна.
- Але ліки є різні. Один і той самий складник, з однаковим дозуванням може бути в складі як дорогого імпортного препарату, так і його вітчизняного аналогу. Яким медикаментам надають перевагу ваші лікарі, коли виписують рецепти?
- Це складне питання. В кожного відділення – свій набір медпрепаратів. Якщо є інформація про вітчизняні аналоги, то вони пропонуються. Якщо є наші препарати, ми ними користуємося. Але вибір ліків – як вибір взуття чи машини. Всі хочуть медикаменти відомих у світі, авторитетних фірм. Є така думка, що вони більше захищені від підробок. Втім, важко визначити – чи справжній препарат, чи підроблений. Є упаковка, є інструкція. Ми ж не робимо аналізів якості медикаментів. Про підроблені препарати нас повідомляє Міністерство.
«Хоче пацієнт віддячити – це його справа»
- Ні для кого не секрет, що на прийом до лікаря з порожнім гаманцем йти не варто. Як ви боретеся з хабарниками у своєму медичному закладі?
- Це величезна проблема нашого суспільства. Середня заробітна плата лікаря – приблизно півтори тисячі гривень. Прожити за таку суму, звичайно, нелегко. Саме це його й спонукає брати хабарі від пацієнтів. На кожній п’ятихвилинній нараді я кажу: хоче пацієнт вам віддячити – це його справа. Але в жодному разі не ставте ціну і не робіть різниці між пацієнтами. Щоб не було так, що один хворий вам віддячив і ви до нього бігаєте кілька разів на день, а до його сусіда по палаті, який нічого не дав, навіть не заходите. Спіймаю на такому – позбавлю категорії.
- Скількох лікарів цьогоріч впіймали на отриманні хабарів у Волинській обласній лікарні?
- У нашій лікарні таких випадків не було. В інших медичних закладах – чув, було таке, що прокуратура обвинувачувала медиків у хабарництві. Про нашу лікарню я фактів не маю. Повірте, якби щось таке знав, то обов’язково запросив би того лікаря на серйозну розмову.
-А є у вас, скажімо, «гаряча лінія», на яку пацієнт може зателефонувати і повідомити про лікаря-хабарника?
- Удень я приймаю близько 70 людей. Мій номер телефону дізнатися – недовга справа. А зараз ми почали практикувати анонімне анкетування пацієнтів, які виписуються. В анкеті є питання на зразок: як ви оцінюєте роботу медичного персоналу, завідуючого відділенням? На отих п’ятихвилинках я постійно говорю про результати анкетування. Наприклад, пацієнт поставив «трійку» завідуючому відділенням. Значить, не все гаразд у його роботі.  А іншому лікарю всі пацієнти ставлять «відмінно». Це ж має значення, наштовхує на певні думки.
- І знову про хабарі. Із 350 лікарів волинської обласної лікарні 50 – фахівці вже пенсійного віку. Випускники медичних вузів скаржаться, що влаштуватися на роботу до лікарні дуже складно. Кажуть, між іншим, що медики, які йдуть на пенсію «продають» свої місця за чималі гроші.
- Такого просто бути не може. По-перше на роботу приймаю я. І цей лікар не має ніякого відношення до працевлаштування. А, по-друге, є наказ міністра охорони здоров’я про те, що обласні лікарні не можуть приймати молодих випускників вузів на роботу. До нас повинні приходити лікарі зі стажем, які мають хоча би першу категорію, не нижче.

«На одного хворого державою виділено чотири гривні на добу»
- «Благодійна місія» створена в обласній лікарні у 2000 році. Які суми через неї надходять? Можете, принаймні, назвати цифру, скільки коштів надійшло за минулий тиждень?
- За тиждень через «Благодійну місію» до лікарні надходить приблизно 15 000 гривень. І всі ці гроші ми використовуємо. На одне відвідування поліклініки сесією виділено 50 копійок. Для проведення найпростішого аналізу потрібні реактиви, які коштують близько двох гривень. Не кажучи й про інші. Скажімо, собівартість аналізу на гормони – 90-100 гривень. А як його зробити за такий мізер? Ми пояснюємо хворим, що, на жаль, у нас немає ніякого резервного фонду. Цього року навіть пільг не передбачено. На лікування ветеранів війни не виділено в нашому кошторисі нічого.
- Чи ведеться облік цих коштів? На що вони витрачаються?
- Наприклад, кардіооперація коштує близько 66 тисяч гривень. Ми надаємо безкоштовно клапани і оксигенатори, втім, ліків потрібно придбати на 13 тисяч гривень. У нас на одного хворого державою виділено тільки чотири гривні на добу. А на одну операцію потрібно близько 150 найменувань медичних препаратів. Де хворий може знайти таку кількість ліків? Буде бігати з сумкою по всіх аптеках міста? Деякі препарати ми спеціально замовляємо. Крім того, ліки повинні правильно зберігатися і транспортуватися. Завдяки  «Благодійній місії» пацієнт захищений від неякісних, підроблених медикаментів.
У касі видається ордер. Щодня банк забирає ці гроші. Якби я й хотів узяти, чи головний бухгалтер, приміром, ніхто б нічого не взяв. Усе строго фіксується. Ні на ремонт, ні на меблі ці гроші я взяти не можу. Нас перевіряють і «шосте» управління, і КРУ, і прокуратура по 15 разів на рік. Вже цього року було, по-моєму, дев’ять перевірок.
- Кожного дня до вашої поліклініки звертаються чимало хворих. В процесі одужання хворого що відіграє більшу роль – праця лікаря, чи воля пацієнта до життя?
- Лікар, який прийшов до пацієнта і йому не стало краще – це вже не лікар. Є й психологічні аспекти в нашій роботі. Лікар повинен вселити надію на одужання. Людський організм має великий резерв. Якщо сказати здоровій людині, що вона невиліковно хвора – вона як вогонь, буде догорати. А коли сказати пацієнту, що у нього все гаразд – в нього і настрій підніметься, і він їсти почне, організм почне боротися. Тому лікар і пацієнт повинні працювати разом. Коли захворювання серйозне – хворий мало чим допоможе своєму одужанню. Наприклад, в онкології одним бажанням нічого не зробиш, як і травами, так і заклинаннями. Без сильної практично медицини чудесного зцілення не буває.
Розмовляла Юлія МАЛЄЄВА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---