Хочу бачити, що «Лесина містерія» живе, − Світлана Органіста

Університетський театр «Коло Лесі», створений на базі СНУ імені Лесі Українки, дебютував у Луцьку з виставою «Лесина містерія» 25 лютого. Спектакль тривав понад три години. Це була вистава-мікс із 9 драматичних творів Лесі Українки: «Одержима», «Кассандра», «Оргія», «Йоганна, жінка Хусова», «Бояриня» та інші.

Про становлення театру та роботу над «Лесиною містерією» в інтерв’ю з «ВН» розповіли режисер «Лесиної містерії» Світлана Органіста та актриси-початкцівці Дарина Гребенко та Ірина Грошева.

Минулого року відбулася презентація театру «Коло Лесі». Розкажіть, як все починалося, як створювався цей театр?

Світлана Органіста: Починалося все з того, що була зібрана інтелігенція міста в стінах університету, де Іван Драч (український поет та політичний діяч, – «ВН») висловив побажання, аби при університеті був створений театр, бажано на професійному рівні, де б гралися усі твори Лесі Українки. Починати нам треба було з того, щоб зробити якусь візитівку для театру, що ми й зробити своєю виставою. В ній були зібрані уривки з різних творів письменниці, такий собі своєрідний мікс, поєднаний однією ідеєю. Оскільки Леся Українка – європейського рівня драматург, поет і мислитель , то нам хотілося, щоб «Лесина містерія», яку ми поставили, також була європейського рівня.
Все закрутилося ще минулого року. Так сталося, що завдання це доручили мені. Тоді я й придумала ідею про світлі й темні сили, білого та чорного ангелів, виходячи з того, що в душі кожної людини завжди борються ці дві сили. Іноді ми, буває, сягаємо вершин, маючи силу та енергію, а інколи ми падаємо у відчаї. Те саме ми бачимо в Лесиній творчості. Усю поезію, усі твори я «нанизувала» на цю ідею. Мені хотілося, щоб ці темні й світлі сили боролися уривками з вистав.

«Коло Лесі» грає вистави виключно за творами Лесі Українки чи будуть й інші?

Світлана Ораніста: Очевидно, все мало торкатися творчості Лесі Українки: чи то п’єси саме Лесі Українки, чи про Лесю Українку. А зрештою, думаю, що репертуар може розширюватися й далі. Головне, аби театр жив. Зараз ми так гарно все почали, але що б це не стало «мильною бульбашкою», бо потрібна підтримка для того, аби «Коло Лесі» існував. Буде існувати – буде міцніти.

«Лесина містерія» − це своєрідний синтез кількох вистав. Чим ви керувалися, обираючи твори для постановки?

Світлана Органіста: Я брала уривки з Лесиних творів, де яскраво виражений конфлікт, де щось відбувається з героями, а не просто зійшлися та поговорили, хоча є й такі сцени. Крім того, я хотіла, щоб кожен член нашого колективу мав можливість показати свої акторські здібності, щоб навіть професійні актори зіграли те, чого вони раніше в театрі не грали. Вистава вийшла в нас трохи тривала, бо хотілося охопити чим більше творчості Лесі Українки.

Вистава тривала, адже це три години акторської гри, чимало вивченого тексту. Як вам все вдалося?

Дарина: Поступово текст сам вкладається в пам’ять. Крім того, все це дуже цікаво робити.

Ірина: Для нас це взагалі було щось неможливе, проте керуючись усіма порадами й підказками нам вдалося досягнути бажаного результату. Світлана Леонідівна фактично нас виліпила з глини. Вона в нас як гончар: зліпила, скорегувала, в результаті вийшли доволі непогані «вироби», які не соромно показати.

Світлана Органіста: Питання щодо вивчення тексту переслідує всіх акторів протягом життя. У мене є моновистава «Стіна», де 28 сторінок друкованого тексту (і я на сцені сама). Коли ти йдеш точно по думці, знаючи, що хочеш сказати, не зіб’єшся, бо механічно завчити це неможливо і нереально. Я іноді собі кажу, що після зіграних ролей у мене вже всі «файли» переповнені і треба робити чистку.

Під час «Лесиної містерії» траплялися курйози?
Дарина: Прибігає Іра з-за куліс після першої сцени і кричить: «Меч, меч!»

Ірина: Були лише технічні незручності. Взагалі-то про це не говорять, але в мене в руках розлетілася рукоятка від меча, коли я билася на сцені.

Дарина: Там він тримався на «чесному слові» до кінця першої дії, а вже потім його заклеїли.

Світлана Органіста: Та багато курйозів було тому, що це великий об’єм матеріалу, і коли хтось один щось забуває, всі решта стоять в ступорі.

Дарина: Крім того, всі творчі люди в колективі мають амбіції, усіх треба примирити, часом проявити твердість.

Ірина: В нас, можна сказати, вийшов ансамбль. І дуже приємно було, що професіонали з повагою віднеслися до нас, новачків, щось підказували, підтримували.

Світлана Органіста: Так, це дуже складно, адже в кожного свої амбіції: когось треба по голові погладити чи посварити, комусь треба «хвіст» притиснути, іноді потрібно проявити слабкість, іноді треба проявити силу. Це непросто! Якщо людям ти начальник і просто платиш заробітну плату, то це одна справа. А коли люди приходять до тебе добровільно і все, що ти можеш їм дати – знання, практику й можливість реалізації, то це зовсім інше.

Дівчата, ви одразу знайшли себе у відповідних образах?

Дарина: Взагалі, коли ми тільки вперше зібралися усім колективом, нам дали можливість спробувати різні ролі, почитати різні тексти, щоб ми зрозуміли, хто яку роль відчує краще на собі. Багато в кого виходило декілька уривків. В професіоналів виходило практично все тому, що вони одразу вживаються в роль. Особисто мені випала можливість спробувати себе у двох ролях, але якось так сталося, що я більше прижилася з «темним ангелом». Я дуже люблю свою героїню, бо я її розумію, вболіваю за неї. Навіть «темні» герої не є вже й таким темними, адже кожен з них має рацію і у кожного вагомі аргументи на свою сторону.

Світлана Органіста: Треба бути адвокатом своєї героїні, яка б вона не була негативна, потрібно все одно думати, чому вона це робить.

Ірина: Я в захваті від своєї ролі. В Світлани Леонідівни «хороше око» щодо того, кому які ролі роздавати.

Вже запланували спектаклі на майбутнє?

Світлана Органіста: Я боюсь загадувати наперед, бо хочу бачити, що «Лесина містерія» живе. Хоча, якби так сталося, я дуже хотіла би зробити виставу за твором Лесі Українки «Оргія». Хотілося б чогось такого, що рідко ставлять. «Йоганна, жінка Хусова» мене сильно приваблює та «Блакитна троянда». Вважається критиками, що «Блакитна троянда» − найслабший твір Лесі очевидно тому, що там багато розмов, але мало дій. На «Оргію» в мене навіть вже є задумка по декораціях, по костюмах, але це буде видно по ставленню до «Лесиної містерії» та фінансовому становищі.

Розмовляла Наталка Воскресенська

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---