Кого простіше приборкати: тигрицю чи жінку. ІНТЕРВ’Ю. ФОТО. ВІДЕО

Він заходить у клітку з тиграми без страху, комфортно себе почуває, поклавши голову у пащу лева. Великі кішки беззаперечно виконують його команди. Мова - про дресирувальника диких звірів, який у ці дні перебуває разом із своїми хижаками у Луцьку.

Так, Волинським Новинам вдалось поспілкуватися із справжнісіньким підкорювачем тигрів. Італійський дресирувальник Мануель-Олександр Фаріна виявився надзвичайно компанійським та охочим до бесіди. Утім, порозмовляти з смаглявим артистом було не так просто - дався взнаки мовний бар’єр.

Виявилось, що англійською дресирувальник спілкується не дуже, не кажучи про українську та російську. Але вихід знайшли! Правда, для цього довелось залучати двох перекладачів. Але, от лихо, італійської ні один, ні інший не знав. Тож, розмовляли за такою схемою: кореспондент ставив запитання рідною мовою одному з перекладачів, а та, своєю чергою, перекладала на німецьку іншому, а той уже французькою розмовляв з італійцем. Дресирувальник, дещо розуміючи французьку, відповідав італійською, і далі усе поверталося назад по колу.

Та вовка боятися – у ліс не ходити. І ось - ми уже мирно розмовляємо та жартуємо під куполом шапіто.



Як Ви стали дресирувальником хижих тварин? Мріяли про з дитинства чи це випадковість?

- Мій дідусь працював з тваринами, як і мої батько та мати. Це у нас сімейне і передається із покоління у покоління. Симпатія до «братів менших» у мене з дитинства. Можна сказати, у нас династія дресирувальників.



То як же, все-таки, підкорити дику тварину? Можливо, маєте певні секрети?

- Я беру у свій дім маленьких тигренят до одного року. Вони пізнають світ у нашій сім’ї, годуємо їх з пляшечки, наче немовлят. Потрібно, щоб малята виховувались серед людей, тільки у такому випадку їх можна приборкати та чомусь навчити. Дорослого дикого звіра «виховати» практично неможливо.

Розкажіть про власну сім’ю. Як рідні ставляться до Вашої роботи?

- Кохану дружину маю, а ось дітьми поки що «не розжився». Звісно, вона дуже хвилюється через мене та моє захоплення. Ці тварини – частинка мого життя, я їх дуже люблю. Ну, але, якщо тигр з’їсть – то з’їсть, – сміється.



Відомо, що цирк постійно переїжджає з місця на місце. Як воно - постійно жити «на колесах»?

- Існують деякі труднощі, але це – моє життя й іншого у мене й бути не може. Так живуть усі циркові артисти. Утім, мені це подобається.



З ким легше знайти спільну мову: з тигром чи жінкою?

- Простіше з тваринами, адже усе, що ними керує – це інстинкти. У них немає ненависті. Я відчуваю інстинкт тигра, але не завжди розумію людей, тим паче жінок.

А травматичні випадки бували?

На це підкорювач «великих кішок» нічого не відповів, лише загадково посміхнувся і продемонстрував великий рубець на зап’ясті.



Чи подобається Вам в Україні? Чим відрізняються українські глядачі від інших?

- Я закоханий в Україну. Дуже прості і доброзичливі люди, хочу працювати у вас ще один сезон. І ще… Я надзвичайно обожнюю шашлик, - мрійливо посміхнувся Мануель.

ЧИТАТИ ЩЕ: ОДИН ДЕНЬ У ЦИРКУ: МАЧО,ТИГРИ ТА БАБУЇНИ НА ПОНІ. ФОТОРЕПОРТАЖ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---