«Коли дізналися, що поїдемо на піцу, пищали від радості»: у Луцьку влаштували свято для дітей переселенців

У Луцьку благодійники влаштували свято для дітей, які знайшли прихисток у центрі для тимчасово переміщених осіб.

Захід відбувся 1 червня у спортивно-розважальному комплексі «Adrenalin City» за сприяння благодійного фонду «Робимо добро дітям».

Під час святкового дійства малечу частували смаколиками та тішили подарунками, а професійні аніматори підготували незабутні розваги та квести для дітей. Окрім цього, гості свята мали змогу взяти участь у майстер-класах із розпису одягу.

Як розповіла засновниця БФ «Робимо добро дітям» та організаторка заходу Тетяна Дончева, головна мета івенту – підтримати дітей-біженців, які мешкають у приміщенні дитячого садочка у селі Крупа Підгайцівської громади.

«Ми хотіли, щоб діти відпочили і отримали насолоду від дитинства. Психіка в дітей дуже запам’ятовує негатив, але вони його забувають, намагаючись абстрагуватись від негативу. Ми максимально налаштувалися подарувати цим дітям хороші емоції, старалися, наче для рідних чад. Формували подаруночки у відповідності до індивідуальних потреб кожної дитини. До слова, у селі немає локації, де діти могли б посмакувати, до прикладу, піцою. Тому коли я сказала, що сьогодні куплю їм піцу, вони пищали від радості. В них немає змоги поїхати з села до Луцька в кафе, бо це далеко. Діти – наше майбутнє. Ми, дорослі, даємо їм приклад милосердя, показуючи, наскільки важливо робити добро для того, щоб ми зберегли почуття людяності в серці навіть в складні часи», – розповідає Тетяна.Зі слів співорганізаторки дійства Наталії Дятловської, ідея провести захід виникла у них з Тетяною Дончевою спонтанно.

«Цей захід розрахований на внутрішньо переміщених осіб, які мешкають у дитячому садочку в селі Крупа Підгайцівської громади. Ми двічі завозили їм гуманітарну допомогу, подаруночки, які зібрали з різних благодійних фондів. Вони всі сидять у чотирьох стінах. Різні сім’ї, різні діти, всі втомлені один від одного. Тому виникло бажання їх розважити. Тож у День захисту дітей ми зібрали всіх внутрішньо переміщених осіб, які забажали приїхати, і організували їм свято. Тут і піца, і солодощі, які передав настоятель храму Іоана Златоустого у Луцьку о.Петро. Тут розважають діток аніматори. Це все організовувала Таня, а я допомагаю, чим можу», – зазначила Наталія.Волонтерка переконана, що дбати про дітей – одна із найважливіших місій в умовах війни.

«Діти – це наше майбутнє покоління. Якщо ми втрачаємо покоління, то втрачаємо століття. Держава має розуміти, що діти – це найважливіше. У будь-якій країні держава повинна дбати за виховання дітей. Дитина, як чистий аркуш паперу, на якому потрібно прописувати досвід, знання та любов. Закладається основа, яку сучасні діти в подальшому передають своїм дітям. І якщо ми заклали погану основу, то й в подальшому вона буде хиткою», – каже співрозмовниця.

Разом зі своєю 10-річною донечкою Веронікою відвідала свято і Галина Пасічник, яка з власного досвіду знає, що таке втікати від війни у чуже місто та країну.

«На початку війни ми поїхали до Польщі. Чужа країна, чуже місто... Невідомість. Чи повернемось додому? Чи вціліє наш будинок? Ці думки не давали спокою. Син та чоловік залишилися вдома. І мені дуже добре відомо, які відчуття переповнюють, коли чужа людина простягає цукерку чи іграшку твоїй дитині. Це приємно. І це не забувається», – розчулено розповіла жінка.Галина зі сльозами на очах згадує, як її 93-річна тітка Тетяна Максимівна й досі згадує момент, коли під час Другої світової війни їй, малій, хтось подарував шоколадку. Про цю історію знають всі її діти, внуки, правнуки. Старенька запевняє, що й досі пам’ятає смак тієї шоколадки.

«Згадуючи про Другу світову, тітка розповідає дуже страшні речі, як із сім’єю люди втікали до лісу, ховаючись від бомбардування. Але навіть ці жахіття блякнуть у порівнянні зі звірствами росіян під час цієї війни. Тітка запевняє, що такого нелюдського ставлення навіть тоді не було. Факт повномасштабного вторгнення росії на українські території та шок від усього, що відбувається, дуже підкосили її здоров’я. Одна із її племінниць живе на Донеччині і тітці надзвичайно боляче слухати те, про що вона говорить. Коли ви бачите переселенців з дітками, будь ласка, подаруйте усмішку тій дитині, хоча б цукерку, яка її може втішити...» – жінка не закінчує речення, тому що з її очей зрадницьки течуть пекучі сльози.

Насамкінець усім дітям, які відвідали свято, подарували іменні подарунки.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---