Анатолій Грицюк: «Коли твоє завдання – відстоювати інтереси Волині, політика другорядна»*

У волинській політиці Анатолій Грицюк – людина знана, досвідчена й поважна. Волиняни пам’ятають його насамперед як голову Волинської обласної ради, яку він очолював у 2006-2010 роках. На рідній Ківерцівщині Анатолій Петрович – безумовний авторитет, адже упродовж усього життя із любов’ю опікується своєю малою батьківщиною. Пам’ятають його тут і як доброго господаря, адже майже 16 років пропрацював головою колгоспу.

Допомагати людям, бути корисним іншим, залагоджувати чужі проблеми, брати на себе відповідальність – це його внутрішня потреба. Анатолій Петрович завше наголошує, що служіння людям – кредо його життя.

Не без гордості Анатолій Грицюк зазначає, що у політиці йому завжди вдавалося досягати порозуміння й мати з усіма людські взаємини. Принаймні у своїй щирості він не сумнівається. Ніколи не колекціонував ворогів, ніколи не ховався від людей. Завжди відкритий, на зустрічах із виборцями спокійно роздає номер свого мобільного й не боїться братися за будь-які справи.

Про останні п’ять років депутатства, партійні перипетії й мотивацію лишалися в політиці – в інтерв’ю Інформаційному агентству Волинські Новини.

Невдовзі минає ваша третя каденція у Волинській обласній раді. Чи задоволені ви цією п’ятирічкою? Які висновки для себе робите?

Вважаю, що депутати нинішньої каденції загалом спрацювали непогано. Хоча на початках, після організаційної сесії, відчувалися певні політичні амбіції окремих депутатських фракцій. Проте це цілком нормально – політичні сили повинні відстоювати свої погляди і підходи. Та загалом, наголошу, я дуже задоволений рівнем депутатського корпусу й роботою обласної ради загалом.

Вважаю, що депутатами обирають кращих із кращих. І смію стверджувати, що на сьогодні Волинська обласна рада – це політична еліта Волинської області.

І хоча всі ми представляємо різні політичні партії, що нас, само собою, наче роз’єднує, однак маємо набагато більше спільного – усі ми покликані відстоювати інтереси волинян, розв’язувати проблеми Волинського краю, дбати про його розвиток.Проте назвати роботу обласної ради ідеальною ви навряд наважитесь?

Звісно. Проте працювали добре і відповідально – це факт. Тому переконаний, що нинішнє скликання ради – одне з кращих.Вам як колишньому голові обласної ради є з чим порівняти. Чим нинішня каденція особлива?

Безумовно, усі депутатські каденції мають свої особливості й відмінні одна від одної. Та впродовж останніх п’яти років робота обласних депутатів була переважно конструктивною, за деякими винятками. Погоду, ясна річ, робила позиція більшості, яка була сильною і здебільшого одностайною. Так і має бути.

Приємно, що менш досвідчені колеги, депутати-новачки дослухалися до мене як до колишнього голови, радилися, цікавилися моєю думкою. Радує те, що депутати із різних політичних партій все-таки досягали порозуміння, навіть у досить складних ситуаціях.

Наші завдання – інфраструктура об’єктів обласної комунальної власності, підтримка районів, яким часто бракує фінансування. Зроблено справді чимало. Великим позитивом вважаю те, що багато зроблено у сфері дорожнього господарства, особливо впродовж останнього року.Якщо ж говорити про те, що мене не зовсім порадувало, то це певні кадрові рішення. Хотілося б, аби при призначенні очільників установ обласної комунальної власності депутати Волиньради були більш об’єктивними та виваженими.

Мені не імпонує те, що часто за критерій береться вік того чи того керівника. Як на мене, у таких питаннях ключовими повинні бути досвід й управлінські якості людини, вміння згуртувати колектив. Натомість траплялося так, що мали претензії до віку й до того, що людина багато років перебуває на посаді. Одначе я твердо переконаний, що в ухваленні таких рішень треба керуватися насамперед досвідом і репутацією людини.

Точно знаю, що кадри треба берегти. Недарма кажуть: кадри вирішують все. Тому я не завжди був згідний із кадровими рішеннями.Ще одна річ, яка у мене викликала незадоволення. Свого часу я був головою тимчасової слідчої комісії по лісовій галузі, яка є напрочуд важливим сегментом економіки Волинського краю. Надто з огляду на те, що близько 36% Волині займають ліси. І на моє глибоке переконання, галузь не розвивалася і не розвивається так, як повинна.

Щоби не були голослівним, наведу приклад. На сьогоднішній день лісова галузь до зведеного обласного бюджету по ПДФО винна 12,9 мільйона гривень. Й замість того, аби спитати з керівника за такі прогалини у роботі, виконавча влада пише представлення президенту, щоби титулувати його в статусі Заслуженого працівника лісової галузі України. Це неправильно, адже перш ніж подавати на таку високу відзнаку, треба було вивчити фінансово-господарську діяльність. А в галузі сьогодні проблем надто багато.Однак що можуть вдіяти обласні депутати? Часто чуємо, що депутати можуть лишень озвучити проблему, задекларувати позицію, надати розголосу. Але цього мало, вам так не здається?

Вважаю дещо не так. Не все нам до снаги, але й озвучення проблеми – це вже немало. Ми повинні втручатися і ліквідовувати ті недоліки, які існують в тій чи тій галузі.

Як позитив – те, що нам вдалося сконцентрувати серйозні гроші на завершення багатьох об’єктів обласної комунальної власності. Завдяки порозумінню усіх депутатських фракцій ми змогли виділити кошти на добудову перинатального центру, який є нашою гордістю.

Вважаю, що досить пристойно виглядають усі лікарні, які належать до обласної комунальної власності. Наприклад, наша обласна клінічна лікарня – одна із найкращих в Україні. Кажу це впевнено, адже за службовими обов’язками мені доводилося бувати у різних областях, бачити тамтешні комунальні медичні установи. І ось наші лікарні, попри низку потреб і проблем, на цьому фоні виглядають дуже гідно.

Держава переклала на місцеве самоврядування професійно-технічну освіту. І з цим викликом ми впоралися, хоча були змушені віднайти кошти на цю галузь. Це здавалося непростим завданням, але нам вдалося спрацювати грамотно. Так, нині триває реорганізація певних установ з метою економії ресурсів, але професійно-технічна освіта не лишилася без підтримки.

Така ж ситуація з окремими спортивними товариствами, які колись були відомчими – чи правоохоронних органів, чи армії. Ми їх також дофінансовуємо, аби фізкультура і спорт на Волині розвивалися.Радує, що останнім часом на Волині добудовано багато шкіл, зведені нові об’єкти. До прикладу, нині у Башликах Ківерцівського району будується нова школа. Там вона дійсно необхідна. Село багатодітне, але дітки змушені навчатися у приміщенні колишнього будинку культури у дві зміни.

Нову школу збудували у Любохинах Старовижівського району. Залагоджуються сьогодні проблеми у Камінь-Каширському районі. Можливо, не так швидко, як би нам того хотілося, проте увага депутатів до таких об’єктів особлива. І щойно з’являється фінансова можливість, ми голосуємо за виділення коштів.Депутатів завжди критикують. А як ви оцінюєте своїх колег за дисципліною, конструктивністю, фаховістю?

Я вже друге скликання працюю в бюджетній комісії. Кожна комісія важлива, але бюджетна – надважлива. І хоча до неї входять депутати від різних політичних сил, та нам завжди вдавалося порозумітися. Усвідомлюючи відповідальність цієї роботи, ми намагаємося чути один одного, навіть якщо маємо різні бачення. Тому у цій каденції загалом конструктив переважав.

Повірте, я досягаю порозуміння з колегами із будь-яких фракцій. Коли твоє завдання – відстоювати інтереси Волині, політика другорядна.У нинішню каденцію обласної ради ви прийшли під прапорами «Батьківщини». Проте наразі представляєте Радикальну партію Олега Ляшка. Як вам, людині, яка багато років віддала партії Юлії Тимошенко, далися ці політичні перипетії?

Знаєте, по-різному можна оцінювати Володимира Ілліча Леніна, але він у свій час сказав: «Дайте мені політичну партію – і я переверну Росію!».

Тому треба розуміти, що партія сьогодні – це політичний інструмент. А політичні партії у своїх програмах мають більшість спільних позицій. Основне завдання партії – робота на благо держави і народу.

Я до сьогодні вважаю, що Олександр Турчинов незаслужено звільнив мене з посади голови обласної партійної організації. Коли я був головою обласної ради, у нас був 41 депутат від «Батьківщини». І я пишаюся цим.

У свій час, коли Юлія Володимирівна йшла в президенти, Волинь дала 53,8%. Тобто я вважаю, що багато зробив для партії, доклав чимало зусиль, про що свідчать такі результати.

Проте нині я сприймаю все це найперше як політичний досвід. Так, робота у партії «Батьківщина» – це був цікавий і гарний час, і за цю роботу мені не соромно.Проте коли мене виключили із «Батьківщини», мої хороші друзі з Києва, в тому числі Олег Ляшко, запропонували приєднатися до Радикальної партії.

Тому ще раз наголошу: партія – це інструмент. Часто активному політику кидають докір, мовляв, він такий-сякий, бо змінив десяток партій. Проте в наших реаліях більшість партій вичерпують себе, переформатовуються, об’єднуються. Це цілком нормально. І я нічого поганого в тому не бачу, що політична кар’єра подеколи приводить до того, що доводиться змінити партію. Адже в політиці чи не найважливіше – працювати з однодумцями.

До слова, я вважаю, що наше суспільство повинне бути більш політизоване. Маю на увазі те, що загалом людям бракує політичної обізнаності.

Я ніколи не відступав від своїх принципів, не йшов на компроміс із совістю. Кредо мого життя – чесно і віддано служити людям. Це орієнтир, який мене веде.Я народився в селі Домашів Ківерцівського району, через десять років після Другої світової війни. Знаю, як важко працювали люди, мої батьки, в сільському господарстві, як гірко бувало. Й до глибини душі проймає біль, що їхня праця не була пошанована. І мені приємно, що я у своєму селі збудував церкву, збудував дорогу до села, будучи головою обласної ради. Бо вважаю це своїм обов’язком. І мої земляки вдячні за цю увагу й опіку, вони втішені, що є церква, є дорога.

Служити людям – почесно, це приносить мені задоволеня, не втомлює, а навпаки додає сил. Відверто кажучи, саме тому я і йду в депутати. Тому що залагоджувати злободенні проблеми людей мені цікаво. Я вмію працювати на результат. І знаючи, що можу допомогти, що можу бути корисним, я просто не зможу сидіти на місці й дбати лише про себе.

Мені приємно, коли мої зусилля не марні, коли ти підставив своє плече і допоміг. Коли люди дякують. І неважливо, яка в тебе посада – чи ти голова обласної ради, чи просто депутат.

І саме тому я йду в депутати, хоча це громадська робота. Хоча дехто іноді кепкує, мовляв, нам платять. Це неправда. Я ніколи не отримував грошей, в цьому немає необхідності. А посвідчення депутата якраз і дає змогу робити добрі справи. Будучи депутатом, я маю можливість звертатися із запитами, аби допомогти людям, які не можуть пробитися через бюрократичні перешкоди. Озвучую запити на сесії, звертаюся із письмовими запитами до органів влади.З якими питаннями найчастіше звертаються виборці?

Я обраний депутатом у Тростянецькому виборчому окрузі Ківерцівського району. І я втішений тим, що за цю каденцію на прохання виборців, на прохання окремих керівників мені вдалося досягти порозуміння з колегами, завдяки чому на округ було залучено близько 18 мільйонів гривень.Тобто політика приносить вам задоволення?

Безперечно. Хай як не було б важко іноді, хай як складно іноді домогтися залагодити якісь проблеми, але робити добрі справи – це потреба. Я би, звісно, міг піти з політики, спокійно жити на пенсії, але не можу так. Маю життєвий і управлінський досвід, напрацьовані хороші зв’язки, є необхідні знання – то чому б це не використовувати на благо Волині?

Мене не лякають якісь політичні протистояння, без яких все одно ніколи не обійтися. Все це не так страшно, якщо вміти зберігати внутрішній спокій та чітко знати, для чого це тобі.Щоправда, часом докоряють, що я, мовляв, надто емоційно відстоюю лісову галузь. Та я не можу не воювати, коли знаю правду, знаю, як має, а як не має бути. Галузь не розвивається, і про це не можна мовчати.

Колись у кожному державному лісгоспі було до півтори тисячі працівників, а сьогодні – невеличке коло людей, які розповідають, що вони активно працюють. А фактично нижні склади уже ліквідовані. Лісозаводи, які колись робили паркет, меблі, сьогодні практично все передали на підприємців. І я запитую: якщо підприємцю вигідно і він працює на твоєму обладнанні, то чому не робите цього ви? Чому вам цікаво просто зрізати дуб чи сосну і кругляком десь продати?

Наступне питання – відтворення лісів. Раніше в лісовій галузі були лісокультурниці, садили ліс, лісокультурниці доглядали маленькі саджанці. А зараз все це нікого не цікавить. Самосів у лісовому господарстві актують, обліковують і звітують, що ми посіяли-посадили.

Лісова галузь мені направду болить. Ця тема була предметом моєї роботи як голови тимчасової комісії з цих питань.Реформа децентралізації ще не завершена, проте загалом її називають успішним кроком держави. Які ви бачите плюси і мінуси як депутат облради?

Я свого часу був у складі волинської делегації у Польщі, де ми вивчали досвід наших сусідів. Коли вони майже вдвічі скоротили кількість воєводств, теж було чимало скепсису, але зрештою реформа виявилася вдалою.

Тому я сподіваюся, що децентралізація в Україні буде завершена успішно. Найважливіше в цьому питанні те, щоби вдало було продумане питання фінансової самодостатньості об’єднаних територіальних громад.

Об’єднання – це і скорочення чисельного чиновницького апарату, на який витрачається значний фінансовий ресурс. Але в майбутньому все має працювати так, що в ОТГ можна буде залагоджувати майже всі питання місцевих жителів. Щоправда, тут дуже важливо, аби на посаді старости була відповідальна людина, яка прагне ефективно працювати на благо громади.

ОТГ тепер матимуть свої бюджети, і гроші через Мінфін йтимуть напряму. Просто мені здається, що буде необхідно вдосконалити Бюджетний кодекс, щоби покривати фінансові витрати і щоби менші потоки грошей йшли на центральні органи в Київ, а більше залишалося на місцях. Від тієї ж митниці.До речі, маємо гарний приклад – дорога з Луцька до Львова, відремонтована за кошти надходжень від митниці. Так от, якби в державі навели порядок на митниці, якби було менше контрабанди і прозоро сплачувалися податки, то повірте, Волинь мала б на 30-40% кращий бюджет.

Загалом, я переконаний, на початках буде дуже складно. Але це пройшла Польща, пройдемо і ми.

Останніми роками часто чуємо розмови про дуалізм влади, про те, що слід відмовитися від інституту облдержадміністрацій і формувати в регіонах виконкоми на основі обласних рад. Яке ваше бачення?

Я завжди був прихильником того, аби вся повнота влади була сконцентрована в одних руках. І цілком нормально, аби президент мав у регіонах своїх представників – префектів, які контролювали б, аби рішення на місцях ухвалювалися не всупереч законодавству. Однак тут важливо, аби це не перетворювалося в адміністративний тиск.На сьогодні органи виконавчої влади, як на мене, успадкували місію радянських виконкомів. Але депутатський корпус міг би сам формувати виконавчний комітет. І дійсно тоді влада була б в одних руках, відповідно, було б менше протистоянь і протиріч.

25 жовтня ми обиратимемо депутатів за новим Виборчим кодексом. Як оцінюєте ці законодавчі новації?

Я сподівався, що новий Виборчий кодекс буде простий і доступний, у якому будуть чітко прописані правила гри. Проте питань більше, ніж відповідей. Ну що ж, будемо набувати нового досвіду.

Розмовляла Ірина КАЧАН

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---