Лицарі епохи доблесті у сучасному Луцьку. Триптих. ФОТО

Про деяких людей кажуть, що вони народилися не тоді – не в ту епоху. Герої нашої розповіді запізнилися з’явитися на цей світ десь на пів тисячоліття. І де ще їх можна було б зустріти, як не в Луцькому замку під час лицарського турніру «Стародавній Луцьк. Епоха доблесті».

Київський Айвенго у Луцьку потребував охорони

Клуб історичної реконструкції «Айна Бера» має 15-річну історію. Заснований у Києві, але вже має філіали в Криму, Рівному та Луцьку. Загальна кількість членів по всій Україні – більше тисячі любителів середньовіччя.
«Реконструкція – це і знання історії, і пропаганда здорового способу життя, а також – змагання. Ми майже кожних вихідних подорожуємо замками України, вивчаємо географію. Спорт, історія, туризм – все в одному», − розповідає керівник клубу «Айна Бера» Олексій Лялюшко.

Олексій приїхав до Луцька цього разу як організатор і участі у битвах не брав. Тому змінив обладунки на зручний костюм італійського багатія − нобеля XV сторіччя.
«У мене немає ні меча, ні списа, бо це костюм заможної людини і за мною має стояти охорона (усміхається – авт.). А в змаганнях використовую як меч зі щитом, так і сам меч, алебарду. За 15 років, які віддав цій справі, володію багатьма видами зброї. Займаємося реконструкцією епохи Київської Русі ХІІІ сторіччя. Беремо участь у відтворенні великих битв, на кшталт Куликовської.
− Замок Любарта за всю його історію жодного разу не був захоплений ворогами. Чи не плануєте «взяти» Луцький замок?
− Для цього треба дуже довго готуватися, щоб і самі реконструктори отримали від цього задоволення, і глядачам сподобалося. Але ідея дуже цікава.
− Улюблені книга, фільм?
− Звичайно, «Айвенго».


Луцькі лицарі тренуються на будівництві

Луцький клуб історичної реконструкції «Лучеськ» існує менше двох років. Зараз він об’єднує десяток лучан, які люблять історію, епоху середньовіччя. Троє з них взяли участь у лицарському турнірі «Стародавній Луцьк. Епоха доблесті».

«Це не шоу – тут дійсно б’ють, б’ють залізяками по голові, б’ють зі всієї сили. І роблять це здорові дорослі дядьки, які тренуються, щоб збивати з ніг з одного удару. Синці, подряпини, вибиті пальці, вивихи – це постійно. Дуже рідко з бою виходиш без травм», − розповідає керівник клубу «Лучеськ» Андрій Собчук.

Андрій займається історичною реконструкцією вже десять років. Ще 13-річним хлопцем вперше до Луцького замку його привів старший брат.
«Я в замку, як вдома. Певний період мого життя пов’язаний з цим місцем. Для луцького лицаря замок − це домівка. Якби ще тут були умови, то ми би тут жили», − розповідає хлопець.
− Обладунки якої епохи використовуєте?
− Історична реконструкція передбачає різні періоди. За довгу історію Луцька тут жили і європейці, і русичі, та й монголи пробігали. А фехтувати найзручніше в обладунках Європи XIV сторіччя. Та й у ті часи були найрізноманітніші костюми, обладунки. Є з чого вибирати.
− Яка улюблена зброя?
− Фальшион – це найзручніша зброя для боїв реконструкції, для того, щоб «виключати» людей.
− Як тренуєтеся? Бігаєте щоранку?
− Кожний день бігаю… на будівництві. Так набігаєшся, ніяких фізичних вправ не захочеться. Але тричі на тиждень ми по дві години в день тренуємося. Також ходимо в атлетичний зал. Треба постійно тримати себе в гарній фізичній формі. Людина з вулиці, яка приходить до нас, вдягає обладунки, може помахати мечем не більше десяти хвилин. Після цього вона, як зніме з себе цих 30 кілограмів, падає на землю і каже, як добре без нього. А ми ходимо в латах постійно і буває, що декілька днів поспіль.

Дівчата в нас також є в «Лучеську». Вони грають не менш важливу роль: зігрівають наші серця своєю присутністю, допомагають нам під час турнірів.

Маріон із Запоріжжя: мене манить середньовіччя

Олена Сьомченко приїхала із Запоріжжя, зараз навчається у Луцьку. Вона є дамою серця одного з луцьких «робін гудів». Разом із коханим є членами клубу лучників «Sagittarius».

«У Клубі всього півроку. Але вже стріляю влучно. Усе робимо своїми руками: костюми, луки, стріли.
Стріли робимо з бука, або сосни, пера використовуємо гусячі, індичі, вони найміцніші. Це все ручна робота. Одну стрілу робимо від 40 хвилин до двох годин.
Мені дуже подобається у Луцькому замку. Тут живе добрий дух Любарта. Це наша домівка», - розповіла дівчина.

Зазначимо, що цього року дівчата вперше візьмуть участь в офіційному лицарському турнірі. Під час Міжнародного фестивалю «Битва націй», який є лицарським чемпіонатом світу, запровадять жіночу номінацію. І змагатимуться дівчата не у влучності, а гамселитимуть одна одну зі всією жіночою добротою важкими чоловічими мечами та булавами.

Спілкувався Костянтин ЯВОРСЬКИЙ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---