«Моя мрія була повернутися живим з полону»: захисник «Азовсталі» з Луцька повів доньку у перший клас

Перебуваючи у полоні, захисник «Азовсталі» Сергій Шевчук мріяв як веде доньку у перший клас. 1 вересня його бажання здійснилося – воїн став свідком як дочка Аделіна задзвонила у дзвоник на лінійці Луцького ліцею № 27.

Прикордонник розповів Суспільному, що думки про рідних допомагали йому вистояти 86 днів в оточенні на заводі в Маріуполі та сім місяців у російському полоні.

«Я вижив тому, що мріяв повести доньку до першого класу. Моя мрія була повернутися живим з полону. Тому що я був поламаний дуже. У мене було пошкоджено практично всі внутрішні органи. Я став більш емоційніший, чутливіший», – сказав Сергій Шевчук.Тепер, додав, радіє кожному дню і бачить цінність у тому, щоб щодня бачити своїх близьких, спілкуватися з позитивними людьми.

Свій перший день повномасштабної війни прикордонник зустрів у Маріуполі – боронив завод «Азовсталь». Зазначив, що з побратимами боролися з мародерами, допомагали місцевим, які потребували їжі та води. Потім потрапив у полон. Своє звільнення у переддень Нового року вважає дивом.

Читати ще: Луцький міський голова зустрівся зі звільненим з полону офіцером Сергієм Шевчуком

«Я дивився, що кожного дня знищують це місто. Дивитися страшно, коли гинуть діти, коли їх закопують у подвір’ях. Маленькі хрестики – це маленьких діток, у дорослих більші», – поділився спогадами ветеран Волинського прикордонного загону.

Сергій Шевчук завжди носить браслет-спогад про «Азовсталь». Прикраса нагадує йому про побратимів, які перебували з ним в оточенні та тих, які загинули.«Він завжди мені дає зрозуміти, що не так все зараз просто. Я надіюсь, що таких браслетів буде багато, тих козаків, які повернуться з полону. Я надіюся, що вони живі, що вони не закатовані», – зауважив він.

Його дружина Тетяна додала: усі сім місяців полону мала надію, що чоловік повернеться.

«Така невідомість, внутрішнє переживання, страх. Звичайно надія, що все буде добре, але в основному було дуже тривожно і страшно. Не знаєш, як дитині пояснити, де тато, чого довго немає, чого з роботи не приходить, але дякувати Богу ми впорались і все добре», – розповіла про свій стан Тетяна Шевчук.Директорка ліцею № 27 Наталія Гаврилевич зазначила, що долучалася до акцій на підтримку військовополонених, аби повернути Сергія Шевчука з російського полону.

«Чесно сказати, не знала, що так посприяємо, щоб хлопець прийшов назад. Не знала, що тут є квартира і що Сергій саме в наш ліцей приведе свою доньку. Це доля», – сказала Наталія Гаврилевич.Сергій Шевчук додав: зараз займається волонтерством, багато читає та має потребу допомагати іншим.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---