«Мрію знову танцювати»: історія бійця-хореографа, який проходить реабілітацію в Луцьку

37-річний Антон Смецький служив сапером на Запорізькому напрямку. У серпні цього року отримав поранення і втратив частину ноги. Нині проходить реабілітацію в Луцьку і чекає на протезування.

Суспільному чоловік розповів: попри втрату ноги, мріє повернутися до танців, ставити хореографічні шоу і навчати дітей.

Танцями Антон захопився ще у п'ять років: спочатку народними, потім сучасними. Після переїзду в Київ робив постановки шоу, мав балет, працював з Дмитром Коляденком, Іриною Білик.

«Танці – це насправді велика праця і культура. Діти вчаться цієї культури і їм це допомагає в майбутньому», – зазначає хореограф.

Коли почалася повномасштабна війна, Антон Смецький вирішив захищати рідну Україну. Спершу служив у Київській теробороні, потім пішов сапером в 116-ту окрему механізовану бригаду, весь час перебував на Запорізькому напрямку.

Читати ще: «Як ми всі будемо ховатися по хатах, то хто тоді воюватиме?!»: Україну боронять батько й син з Камінь-Каширщини

«Спочатку був як сапер-інженер, допомагав хлопцям. Я для них промацував місцевість перед тим, як вони мали туди заходити – щоб не було мін, не підірвалося нічого. З ротою десь 10 виходів зробив. І що головне: ми завжди виїжджали на завдання і завжди приїжджали», – розповів боєць.За словами Антона Смецького, поранення він отримав під час штурму, коли біг полем і побачив навпроти російського кулеметника. Коли стрибнув у найближчий окоп – випадково наступив на міну.

«Стаю – і такий бабах. Дим. Потім раз на ногу – ноги немає, немає стопи. Вона розірвана на шматки. Я не кричав. Війна – це і є смерть. Тільки комусь дається зразу, комусь не відразу, комусь у такому вигляді, як мені», – каже Антон Смецький.

Читати ще: «Війна – це на роки», – військовий із Волині, який підірвався на міні та втратив ногу

Позаду в бійця – дві складні операції у лікарнях Запоріжжя і Дніпра. Каже, що ні про що не шкодує. Зізнається лише: боляче втрачати на війні друзів та побратимів.«Важко про це говорити. Кажуть, чоловіки не плачуть. Плачуть, тому що в чоловіків теж є серце, душа, дружба. Коли поруч з тобою побратим лежить… Хвилину тому ти ще сміявся з ним. А зараз він вже лежить поряд, його просто вбила та проклята граната», – пригадує Антон Смецький.

Військовослужбовець нині лікується в одному з медичних закладів у Луцьку. Далі – реабілітація та безплатне протезування в клініці Superhumans у Львові. Хореограф мріє знову стати на ноги та повернутися до танців – улюбленої справи, якій присвятив життя.Антон Смецький розповів: нещодавно з концертом у Луцьку побувала співачка Ірина Білик.

«У лікарні спитали: «Підеш на Ірину Білик?», я кажу: «Звісно». Вона впізнала мене, були сльози, обійми. Запропонувала після протезування ставити їй нове шоу. Я з нею працював раніше. Знаю, що все вийде: поставлю шоу, відкрию дитячу школу танців. Я мрію знову танцювати», – ділиться планами.

Антон Смецький каже: навіть якщо не повернеться на війну, завжди буде допомагати друзям та побратимам, які зараз захищають Україну.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---