USD 26.8 27.1
  • USD 26.8 27.1
  • EUR 33.2 33.65
  • PLN 8 8.11

Мирослав Коротя: «Ні в яких установчих документах «Волиньгазу» прізвище Фірташ не фігурує»

У тому, що у газових переговорах між Україною та Росією домінували політичні мотиви, а не економіка, впевнений голова правління ВАТ «Волиньгаз» Мирослав Коротя. На його думку, саме тому відразу після підписання контракту ні наша, ні російська влада не оприлюднила точної цифри ціни на блакитне паливо.
 
– Якщо ж аналізувати те, що сталося упродовж останніх тижнів, то приходиш до висновку, що подібного варто було чекати ще у 2006 році. Тоді, як пам’ятаєте, також були проблеми з Російською Федерацією через невизначеність ціни на газ та неукладання контрактів. Вважаю, що ще тоді Україні потрібно було перейти на ринкову формулу формування ціни на газ, як це зробили країни Прибалтики на початку 2000 років.
 
– А чи під силу, Мирославе Івановичу, українській економіці платити європейські ціни за газ?
 
– Іншого виходу немає. Ми розуміємо, що і в металургії, і в хімічній промисловості ціна газу становить значну частку затрат виробництва. Але, думаю, вони шукатимуть економічні можливості, щоб працювати за новими цінами.
 
– Чимало експертів вважають підписання контракту між «Газпромом» та «Нафтогазом» капітуляцією України у газовій війні. Адже ми купуємо газ за європейською ціною, в той же час ціна транзиту російського газу через нашу територію залишилася на рівні минулого року – 1,7 долара за тисячу метрів кубічних газу на 100 км. У Європі ж ціна транзиту газу коливається від 5 до 13 доларів. Тобто 1,7 – це дуже далеко від середньоєвропейської ціни. Чому, на Ваш погляд, українцям не вдалося поліпшити своїх позицій у питанні транзиту газу?
 
– Думаю, що це пов’язано, знову ж таки, з політичними чинниками. Ми знаємо офіційну позицію, що ціна транзиту збережена, бо ми маємо 20-відсоткову знижку на газ. Підписаний довгостроковий контракт на 10 років. Але я думаю, що коли вступлять в дію нові ціни на газ, будуть нові ціни і на транзит.
Підтримую ідею створення консорціуму, який би контролював діяльність газотранспортної системи. В ньому має бути представництво російської сторони та європейських споживачів. Має бути контроль на взаємовигідних умовах. Ні для кого не секрет, що газотранспортна система потребує значних капітальних вкладень. Окрім того, консорціум міг би опікуватися розробкою родовищ чи дисконтом по ціні на газ.
 
– Які висновки може зробити Європа з того конфлікту?
 
– Диверсифікація газу – це та реальна річ, яку потрібно робити вже сьогодні. Довгострокова перспектива – це частковий перехід на альтернативні види палива.
 
В нашій країні також про це знову заговорили, хоча багато програм було розроблено кілька років тому. На жаль, у нас цьому приділялося мало уваги та фінансування. Якщо ж немає грошей, ніхто цим займатися не буде. Вважаю, що відтепер в Україні серйозніше ставитимуться до цієї теми.
 
– Скажіть, будь ласка, така структура як «Волиньгаз» зацікавлена в тому, щоб на Волині розвивалася тема використання альтернативних газу енергоносіїв, скажімо, біоенергетика?
 
– Якщо говорити про «Волиньгаз» як структуру, то, безумовно, він зацікавлений у тому, щоб не втратити споживачів. Ми займаємося газопостачанням та газифікацією і, відповідно, хочемо на цьому заробляти. Будь-який розвиток інших джерел енергетики буде обмежувати коло нашої діяльності. Але це – проблема нашого підприємства. Втім, на ці речі треба дивитися більш глобально. В європейських країнах поширена практика, згідно з якою будівельні об’єкти не приймаються в експлуатацію, якщо вони не передбачають 20% енергозабезпечення з альтернативних джерел. Має бути цілеспрямована державна політика.
 
– Якими будуть темпи газифікації на Волині у найближчій перспективі, порівняно з останніми роками?
 
– Починаючи з кінця минулого року, в нас спостерігається зниження темпів газифікації. Впродовж 2008 року частка коштів, виділених на газифікацію, значно зменшилася. І в цьому році тенденція не зміниться. Про це вже заявляли на вищому рівні та на рівні обласного керівництва.
 
– Це пов’язано з відсутністю коштів чи зі свідомою політикою зниження темпів газифікації?
 
– Я думаю, свою роль зіграли ці обидва фактори.
 
– На Волині залишається три негазифіковані райони: Маневицький – єдиний в Україні «чорнобильський» негазифікований район, Шацький – район із потужним рекреаційним потенціалом та прикордонний Любомльський. Ця тема завжди буде актуальною. Чи залишається перспектива жителям цих районів діждатися газу?
 
– В минулому році було газифіковано декілька населених пунктів Маневицького району. Роботи було проведено там, де була технічна можливість це зробити, а саме – підвести газ з інших районів, зокрема з Рожищенського та Ківерцівського. Але що стосується подальшої газифікації цього району та Любомльського і Шацького, то, щоб розпочати будь-які роботи, потрібно провести магістральний газопровід, а це потребує великих коштів. За підрахунками, станом на 2003 рік – сума перевищувала 50 мільйонів гривень. Робота над тим, щоб ці гроші були виділені з державного бюджету, постійно ведеться. Питання піднімається керівництвом облдержадміністрації на урядових засіданнях, обласна рада направила ряд звернень до центральних органів влади. В минулому році навіть була надія на те, що кошти на газифікацію цих напрямків будуть виділені, але цього не сталося. Те, що район, який межує з Євросоюзом, не має природного газу, є мінімум незрозумілим. Втім, не думаю, що питання вирішуватиметься в цьому році. Можливо, ці райони потраплять до якоїсь державної програми, що передбачатиме залучення альтернативних енергоносіїв.
 
– Скільки в середньому сьогодні має потратити одна сім’я для того, щоб провести газ до своєї оселі?
 
– Останнім часом ми фіксуємо такі факти, коли люди, які замовляли техумови, вже відмовляються від газифікації. Навіть якщо газ є в селі, окремі люди не хочуть здавати грошей. Вочевидь, дається взнаки та ситуація, яка спостерігається в Україні і світі. Люди аналізують інформацію, яку поширює преса та телебачення, і думають, що, може, й не треба того газу. Але це тільки перші дзвіночки.
 
Тепер про вартість газифікації будинку. Звичайно, багато чого залежить від вартості обладнання (можна купити котел, який коштує 5 тисяч гривень). В середньому ж газифікація коштує від 3,5 до 4 тисяч гривень. Але це дані минулого року. Зараз, як ви розумієте, тенденції з цінами змінюються.
 
– У яких районах відмовляються від газифікації?
 
– Такі факти були зафіксовані у Ківерцівському районі.
 
– На одній з сесій облради розглядалася тема газифікації. У депутатів було чимало питань до підрядних організацій. Зокрема, вони цікавилися, чому на території Волинської області діє ТзОВ «Професіонал», зареєстрований у Тернополі. Чому так відбувається, що великі обсяги газифікації у нас здійснює підприємство з іншої області в той час, якщо є вдосталь своїх підрядників?
 
– Богу дякувати, ми живемо у країні, яка будує ринкову економіку. В принципі, люди самі вправі вибирати підрядника, який би виконував ці роботи. Хтось там сказав, що «Волиньгаз» співпрацює з «Професіоналом». Так, ми з ними співпрацюємо, але з іншими також. Їх, до речі, в області є близько 40. Але варто поцікавитися, на яких умовах вони проводять ту газифікацію і яким чином формують цінову політику. Люди вибирають там, де дешевше.
 
– «Професіонал» надає дешевші послуги?
 
– Вони виходять на ринок із прийнятною ціновою пропозицією. Інші організації також працюють і здійснюють газифікацію. Жодних обмежень у них немає. Все вирішують люди, які замовляють цю послугу.
 
– Ви говорили про те, що окремі люди відмовляються від газифікації. Припускаю, що їх лякає не вартість робіт із проведення газу і встановлення відповідного обладнання, а, власне, ціна газу. Нещодавно вийшла постанова НКРЕ, у якій сказано про чергове підвищення цін на газ для населення на 70%. Скільки коштуватиме газ?
 
– Є певна невідомість і вона лякає людей, бо вони не знають, чого чекати завтра. Але всі чітко для себе зрозуміли, що дешевшати газ не буде. Втім, варто сподіватися на врегулювання ситуації. Досить суттєве пониження ціни на нафту, яке спостерігалося останнім часом, за законами ринку має спричинити і зниження ціни на газ через місяців чотири. Друга передумова для оптимізму – це газ власного видобутку. Але сьогодні підприємства, які займаються видобуванням газу в Україні, закриваються і припиняють свою діяльність. Це пов’язано з непродуманою тарифною політикою, при якій видобувати власний газ просто невигідно. Мені здається, якщо ця ситуація зміниться, то два тих чинники, про які я вже казав, сприятимуть тому, що ціни на газ для населення мінімум не будуть підвищуватися.
 
– Хто, на Ваш погляд, має інтерес в тому, щоб власний газ в Україні не видобувався? Чи відомо Вам, наскільки потужними є наші родовища?
 
– Я не можу давати власних оцінок запасам газу в Україні. А стосовно того, кому вигідно, щоб газ не видобувався... Про вигоду чи невигоду можна говорити як про цілеспрямовану політику. Можливо, є структури, які хочуть контролювати ці процеси. Ми всі бачили, які баталії розгорталися навколо запасів Причорноморського шельфу. Тут також політики більше, ніж економіки.
 
Ми вже багато говорили і про незрозумілу тарифну політику. Наші тарифи не відповідають фактичним витратам. Тому, скажімо, наше підприємство ВАТ «Волиньгаз» з року в рік є збитковим. Також можна ставити питання, кому ж це вигідно? Але точно комусь невигідно, щоб ми нормально працювали та отримували нормальні прибутки. Ми повинні вкладати кошти в розвиток мереж, але не робимо цього останнім часом. Уявіть собі ситуацію, що ви є приватним підприємством, але ціна на ваш товар, який ви купуєте, встановлюється державою, і ціна товару, який ви продаєте, встановлюється державою. Державне врегулювання цінової політики відбувається і на вході, і на виході. А посередині ми – приватне підприємство. Ми не можемо вийти за межі параметрів державної цінової політики. А в кінці року маємо невтішні результати фінансової діяльності. Всі про це прекрасно знають. Мало того, всі погоджуються з тим, що наші тарифи не відповідають економічно обґрунтованим розрахункам. При цьому всі знають про цілий ряд законодавчих актів, які регулюють нашу діяльність. Там чітко вказано, що такі підприємства мають працювати рентабельно.
 
– За якими принципами вираховуються ці тарифи?
 
– Основний момент при обрахунках тарифів залежить від обсягів постачання газу по області. Починаючи з 2006 року, ці обсяги постійно падають і досить суттєво. Якщо ми передбачали, що у 2008 році «Волиньгаз» протранспортує 640 мільйонів кубів газу, то на сьогодні можу сказати, що ця цифра є меншою – 600 мільйонів кубів. Тобто 40 мільйонів ми недотранспортували. Це пов’язано з багатьма чинниками, в тому числі й економією газу, яка здійснюється основними споживачами. 85% наших споживачів – населення.
 
– На одній із прес-конференцій у Луцьку народний депутат України Євген Кирильчук сказав, що Дмитру Фірташу належить 75% облгазів (сам Фірташ про це говорив у п’ятничному ток-шоу на телеканалі «Інтер»). Чи має пан Фірташ свою частку у ВАТ «Волиньгаз»?
 
– Я не можу коментувати заяву пана Фірташа. Він досить чітко озвучив свою позицію на шоу, яке ми всі бачили і зробили свої висновки з цього приводу. Чи належать йому акції «Волиньгазу»? Я не можу надати такої інформації, бо ні в яких установчих документах прізвище Фірташ не фігурує. В нас є голова наглядової ради – пан Ігор Воронін. Але коли він заходив на збори акціонерів, як голова наглядової ради, то займав посаду заступника голови правління НАК «Нафтогаз України» і був представником акціонера НАК «Нафтогаз України», який володіє 24% акцій від статутних капіталів підприємства. Якимось чином пов’язувати офіційно його відношення до Фірташа й обрання головою наглядової ради я би не став.
 
– Волинська облдержадміністрація неодноразово заявляла та декларувала у своїх програмах про потребу на перехід бюджетної сфери на енергоносії, альтернативні газу. Тим часом, голова Луцької райради Богдан Прус в інтерв’ю «Волинським Новинам» висловив свій погляд на цю проблему і заявив, що у газифікованих селах та районах не варто шукати альтернативи газу, бо будь-який енергоносій дорожчатиме, як тільки скочить ціна на газ. Більше того, він вважає, що бюджетна сфера мала би отримувати газ безплатно або за мінімальною ціною. Це – реально?
 
– Це право пана Пруса так вважати, але я маю свою думку з цього питання. Я почну з того, чи вигідно займатися пошуком альтернативи газу. Якщо ціна традиційних джерел піднімається до найвищої планки, то завжди стає вигідно шукати альтернативні носії енергії. Коли був дешевий газ, то це було невигідно, а коли він досяг рівня 250 доларів, то ситуація змінилася. Вважаю, що перспектива – за альтернативними видами палива.
 
Тепер поговорімо про формування ціни для бюджетних організацій. Вона формується згідно наказів НАК «Нафтогаз України» та постанов Кабміну. Тобто це питання до центральних органів влади. Якщо вони знайдуть можливість якогось субсидіювання витрат на опалення та приймуть відповідне рішення, то ми будемо його виконувати.
 
– Що можете сказати про рівень розрахунків за спожитий газ?
 
– За 10 днів січня ми збільшили заборгованість на 12 мільйонів. Це – борги населення.
 
– У грудні люди платили краще?
 
– Знаєте, грудень не можна вважати показовим. Із 1 грудня підвищувалася ціна газу на 30%, а тому рівень оплати знижувався.
Ми сподіваємося, що у січні люди не заплатили, бо святкували. Але хочу скористатися нагодою та звернутися до споживачів, бо якщо за газ не платити, його можне просто не бути. Станом на 19 січня споживачі розрахувалися тільки на 33, 4 %. Мав би бути значно вищим. Борг населення сьогодні становить 10 мільйонів гривень. Спожито газу на 15 мільйонів, а оплачено 5. 10 мільйонів – це борг тільки за січень місяць. Якщо дорахувати і борги 2008 року, то сума сягає 30 мільйонів гривень.
 
– Як розраховується бюджетна сфера?
 
– За оперативними зведеннями, рівень розрахунків 0,1% станом на 19 січня. Борг становить 3 мільйони гривень. Але ці платежі в кінці місяця з’являться. Акцентувати уваги на цьому не варто. Основний боржник – населення. Частка споживання газу промисловістю не є великою. Більше того, вони платять авансом. Фактично рівень розрахунків промисловості завжди становить 100%.
 
– Якщо ж промисловість, як Ви стверджуєте, так добре розраховується за газ, то з яких причин не в достатній кількості газ отримував той же Гнідавський цукровий завод?
 
– Була загальна проблема зниження тиску газу. Якщо в загальному області дають менше газу, то, відповідно, підприємства, які мають межу критичного мінімуму, не можуть працювати. Протягом вересня-жовтня НАК «Нафтогаз України» не виділяв лімітів для населення. Ця позиція нами оскаржувалася. Адже рівень розрахунків населення був 95% і, відповідно, «Волиньгаз» розрахувався з ДК «Газ України» за спожитий газ населенню. Просто нам зарахували борги населення минулих років. Йдеться про зарахування 400 мільйонів пільг і субсидій у 2008 році, які провелися взаємозаліками у 2007 рік. Це спричинило зростання заборгованості.
 
Також болючою для всіх облгазів залишається проблема перерахунків по категоріях. Всі знають, що ми маємо розподіл ціни газу для населення по категоріях залежно від обсягів споживання газу в минулому періоді. В кінці року, згідно з постановою Кабміну, яка встановила таку ціну, ми змушені робити аналіз споживання і, відповідно, якщо абонент спожив більший чи менший обсяг газу, переводити його у відповідну цінову категорію. Природно, що люди економлять і переходять із вищої ціни на нижчу. Ми тоді робимо перерахунок і ці суми перерахунків повністю лягають на збитки підприємства. За 2007 рік сума збитків становить 9 мільйонів гривень. У 2008 наше підприємство також робить такий перерахунок і припускаю, що збитки сягатимуть 6 мільйонів. Наші будь-які намагання достукатися до наших законодавців чи профільного міністерства нічим не закінчилися. Всі ці перерахунки виливаються підприємству у прямі збитки.
 
– Що варто зробити для того, щоб уникнути проблеми виділення лімітів газу, яка виникає перед початком опалювального сезону?
 
– Проблема лімітів – це проблема платежів. Нема проплати – нема лімітів. Населення, згідно до договорів на постачання газу, сплачує за спожитий природний газ до 25 числа місяця наступного за звітним. Тобто фактично населення кредитується на місяць, а «Волиньгаз» здійснює передоплату газопостачальним організаціям.
 
Є таке поняття як сезонність тарифу, коли, скажімо, влітку надходжень за спожитий газ менше, ніж взимку. Це ставить на межу виживання газопостачальні підприємства. Цінову політику варто поміняти, а також політику у стосунках між облгазом та газопостачальними компаніями, облгазом та населенням. Треба всі ці речі якось збалансувати.
 
Кілька слів про підприємства комунальної теплоенергетики. Проблем із виділенням лімітів їм також залежить від платежів. Коли луцьким підприємствам не виділяли лімітів, то була проблема з тиском газу. Ми працювали на межі критичного мінімуму і мали позаштатну ситуацію. Потрібно переглядати тарифи та робити їх економічно обгрунтованими.
 
– Цікаво почути Вашу точку зору щодо встановлення індивідуального опалення у багатоквартирних будинках.
 
– Перспектива за даховими котельнями. Вони встановлюються для кількох квартир. Газ при цьому споживається економніше, ніж від централізованої котельні, бо не доводиться гріти кілометри труб, рівень ізоляції яких не витримує жодної критики. Є вже серйозні напрацювання по темі дахових котелень і їм варто надавати перевагу, а не індивідуальному опаленню. Тим паче, наразі діє заборона це робити. Це пов’язано з тим, що можливості мереж досить обмежені. Пропускна здатність труби не може забезпечити потрібних об’ємів газу. Коли ще видавалися дозволи (цим питанням займалася міська рада), то з’ясовувалося, що якщо на стику вже хтось має індивідуальне опалення, то інший вже не може зробити цього, бо труба не постачає газу і обидва котли не горітимуть. Питання ж дахових котелень є перспективним, але відкладатиметься через низьку платоспроможність наших людей. Знову ж таки, варто розробляти державні програми.
 
– Ви проживаєте у приватному будинку чи у багатоповерхівці?
 
– У багатоповерхівці.
 
– А якби мали свою хату, то опалювали б чим?
 
– Я б палив газом, але на всяк випадок поставив би ще один котел. Зараз є нормальні розробки універсальних котлів, які працюють на різних видах палива.
 
– Українці дещо з гумором сприйняли інформацію про газовий конфлікт, складали про нього анекдоти та розсилали новорічні sms-ки жартівливого змісту з «газовим» присмаком. Ви подібні отримували?
 
– Я отримав тільки за Новий рік близько двох сотень таких sms. Всі ж знають, де я працюю, а тому всі колеги, друзі та знайомі вважали своїм обов’язком надіслати мені таку sms-ку. Таким чином вітали та ділилися радістю з цього приводу. Українці завжди вирізнялися гумором, і це нам допомагає пережити скрутні часи.
 
Розмовляла Оксана ЛУКАШУК
Загрузка...
Коментарів: 5
Анонім Показати IP 22 Січня 2009 14:56
А я думаю, що Фірташ має інтерес у Волиньгазі
Анонім Показати IP 22 Січня 2009 15:59
Ну хорошо, 24 % у Игоря Воронина, а остальніе 76 (почти 75) у кого?
Анонім Показати IP 22 Січня 2009 19:32
http://www.zaxid.net/newsua/2009/1/20/112012/ . це в держави 25%, а не в Вороніна. акціями волиньгазу володіють півтори тисячі волинян - колишніх і теперішніх працівників :)
Анонім Показати IP 26 Січня 2009 21:43
А як це так вам вдалося зробити з ним інтерв'ю?
nevdov Показати IP 28 Липня 2010 17:29
dafai prodovzhennia!!!

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.