На столітній ювілей волинянки приїхали навіть онуки зі Швейцарії

У їхній родині є вчителі, журналісти, дизайнери, медики, правоохоронці, будівельники – всіх і не злічити. Життя розкидало родину не лише по Україні, а й Росії, Польщі, Швейцарії та навіть США. Однак всі її представники цього дня вітали Єпистимію Датчук зі столітнім ювілеєм.

Про це йдеться на сторінках газети Волинські Новини.

– Хіба я знала, що доживу до такого віку? – і сама дивується старенька. – Народилася в селі Вужиську Ратнівського району. У сім’ї було чотири сини й стільки ж доньок. Вийшла заміж у село Поліське. Усе життя працювала в колгоспі то на тваринницькій фермі, то в ланці. До того ж, через хворобливість чоловіка ще й домашні справи лягали в основному на мої плечі, адже утримували корову, коня та багато іншої живності, сіяла, садила. На схилі віку донька забрала в Стару Вижівку.

У гостях в старенької вже сидять родичі, а вона заглядає в дзеркальце:

– Такої хустини у мене ще не було, – по-жіночому радіє, зав’язуючи подарунок племінникової дружини.

Єпистимія Датчук народила й виховала трьох хороших дітей, має шестеро онуків та дев’ятеро пра¬внуків. На столітній ювілей приїхали рідні з Ковеля, Москви, одна з онучок разом з чоловіком привезли на радість бабусі зі Швейцарії маленького правнучка Леонардо. Він був таким довгоочікуваним, що прабабуся заледве не танцювала, коли народився. Жаль, що правнучка з Нью-Йорка через зайнятість не змогла навідатися.

– Було у моєму житті чимало сумного, – каже Єпистимія Датчук. – Ще молодим поховала одного сина, згодом – другого, пережила чоловіка. А було й радісне: народження правнучок Марти і Даяни, випускний у Каті та Дарини. Але найбільше щастя, коли збирається вся родина, в тому числі племінники і племінниці, їхні половинки, діти. Усі вони – мій неоціненний скарб.

Рідні ювілярки розповідають, що старенька не дуже хотіла гамірного святкування ювілею. А як нагадали, що зберуться всі родичі, то радо погодилася. Окрім рідні, завітали до Єпистимії Датчук і друзі з Луцька та Пінська. Привітали ювілярку й представники районної влади.

Кілька років тому бабуся переїхала з одного будинку в інший.

– За попередньою адресою ми з мамою мешкали на другому поверсі багатоповерхівки, – розповідає донька ювілярки Катерина Нойниць. – Матері було важко спускатися сходами на вулицю. Тож дві мої доньки з чоловіками придбали заради неї нам цю чудову квартиру на першому поверсі будинку із затишним двориком.

Того дня за святковим столом на адресу Єпистимії Датчук лунало багато щирих привітань від рідні, знайомих та сусідів. Зичили старенькій прожити в здоров’ї та при добрій пам’яті ще чимало літ, щоб цей ювілей був для неї не останнім.

Наталія ЛЕГКА, Стара Вижівка

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---