Надвірні туалети знесли, а каналізацію у будинки не проклали. ФОТО

Проблему надвірних споруд у Луцьку, які роками стояли біля ветхих будинків, чотири роки тому начебто вирішили постановою Кабміну України. Звеліли владці таким документом знести дерев’яні туалети, а взамін нічого там не облаштували. Хоча у старих помешканнях донині мешкають чималі українські родини.
Живуть у таких будівлях люди і чекають на ману небесну – отримання квартир взамін за знесені старі, які їм, як сподіваються, має врешті-решт надати місцева влада, інформує Під прицілом.
Лучанка Наталія Петренко усе своє життя мешкає в одноповерхівці, розташованій у районі Старого міста. Це житло, як тимчасове, отримав у радянські часи її батько, який служив у правоохоронній системі. Правда тимчасовий прихисток виявився постійним, оскільки чоловік так і не дочекався покращення умов проживання. Не чекає на таке диво і його донька Наталія, яка змушена жити в умовах його постійного погіршення.


Донедавна поблизу дому, де мешкає жінка, стояв дерев’яний туалет. Згодом його знесли, оскільки територію, де він розташовувався, віддали в оренду «Східноєвропейському університету харчових технологій». Віддали, вочевидь, без особливого спротиву, позаяк зять очільника вузу займав посаду заступника прокурора області.
Скористалися тим, що межі між прибудинковою територією Наталчиного дому та земельною ділянкою, де стоять приміщення навчального закладу, ніхто і ніколи не встановлював. Певне, тому представники міської влади не вважали за необхідне погоджувати знесення дерев’яного туалету.
Вочевидь у владців були законні підстави демонтувати споруду, однак залишати людей без елементарних зручностей, певне, ні.



«Тривалий час я щодня ходила у міську раду, але безрезультатно. Лишень днями до мене зайшов молодий чоловік, який зробив заміри у коридорчику моєї оселі і сказав, що вбиральню розташують саме там», - розповідає Наталія.
До речі у комісію міської ради, яка покликана вирішувати такі питання входить Богдан Шиба, за часів правління якого благословлялося знесення надвірних туалетів.
Нині у користуванні Наталії та її доньки дві невеличкі кімнатки та кухонька. Остання, до речі, навіть без вікна.

А у малесенькому коридорі, де збираються встановити санвузол і до якого навіть прокладуть каналізацію, ніде яблуку впасти. Місця там вкрай мало, але і на будь-яку прибудову у людей просто немає грошей.

«Ми із сусідами самотужки перекрили будинок, поставили пластикові вікна», - продовжує жінка.
З її слів, про встановлення у квартирах вбиралень змушені звернутися до міської влади, яка, до речі, є власником цієї будівлі і справляє щомісячну платню за утримання її в порядку.
Для прикладу, у сусідній квартирі, де раніше мешкала одинока пенсіонерка сталася пожежа. З тих пір минуло п’ять років, а міська влада навіть не цікавиться тим, що відбувається з її власністю. Спершу казали, що не цікавляться, бо те житло приватне. Але мешканці сусідніх квартир довели, що закинуте помешкання вже пройшло розприватизацію.
«Там раніше жила одинока пенсіонерка, яка отримала іншу квартиру. Напередодні свого новосілля, вона раптом вклала шлюб із удвічі молодшим квартирантом, який і приватизував це помешкання», - згадує Наталія.
У повідомленні йдеться, що насправді чоловік давно мешкає у новій благоустроєній квартирі, а у тій, що ледве не згоріла залишається тільки зареєстрованим. Чекає, певне, бідолага, коли розвалиться ця хатинка і він зможе отримати нове житло або чималу компенсацію. Тому йому, звісно, байдуже, що насправді помешкання, що лишається пусткою, постійно розрушується. Хоча й за станом свого майна, переданого у тимчасове користування, має стежити власник, тобто міська влада.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---