USD 39.60 39.84
  • USD 39.60 39.84
  • EUR 39.65 40.00
  • PLN 9.75 9.90

Німці могли розстріляти на місці: спогади 90-річної партизанської зв’язкової з Волині

6 Грудня 2020 18:51
Учасників партизанського руху в Україні залишилося одиниці. Анастасії Романюк із Дубечного Старовижівського району понад 90 років, та жінка добре пам’ятає події Другої світової війни, адже, будучи зв’язковою, не раз ризикувала власним життям.

ПІД ДУЛОМ АВТОМАТА

– Збирайся, Настьочко, підеш до тітки в Яревище, допоможеш їй, бо чоловік з хати виганяє, – казала мати п’ятнадцятилітній доньці.

Дівчина не могла не послухати, бо з двох доньок залишилася в сім’ї єдиною, оскільки старшу Марію погнали в Німеччину на каторжні роботи. Пішки долала тридцять кілометрів, адже хутір, де жили родичі, знаходився майже під самісіньким Шацьком.

– Приходила до тітки, а в них ніяких сварок, – пригадує Анастасія Романюк. – Тільки потім здогадалася, що то спеціально відправляють мене туди, бо приношу записки для партизанів, які стояли в лісі поблизу хутора. Мати зашивала ті «шпаргалки» в рубець спідниці або заплітала в мої довгі товсті коси. Тітка замість одних «шпаргалок» нові вплітала і дівчина поверталася в Дубечне. Так батько передавав інформацію Сибіряці, як називали одного із дубечненських партизанів.

А якось таку записку несла в свіжоспеченій хлібині. Німці зупинили, наставили автомати. «Партізан?!» – кричать. «Та ні, – відповідала Настя, – не патрізан». Один з них провів рукою по її одежі – не знайшов нічого. А якби хлібину розламали, то розстріляли б дівчину на місці. Разів з десять за увесь час обшукували зв’язкову, адже того року вона все літо ходила в Яревище.

Згодом назустріч дівчині почали виїздити двоє партизанів-вершників.

– Чекали біля річки Прип’яті, бо за нею нацистів не було, а тягнулися хутори, ліси та болота, – згадує Анастасія Миколаївна. – Один з них був чи то з Горохівського району, чи то з Локачинського, та садовив мене попереду на сідло. Їдемо і співаємо пісню «Ой у лузі калина стояла».
ЗУСТРІЧ ПІСЛЯ ВІЙНИ

У 1944 році Старовижівщину визволили від нацистських загарбників, і для Настуні почалося мирне життя.

– А коли вже була заміжня, мене розшукав отой вершник, який віз на коні. Зайшов до хати: «Тут Настя Литвинець живе?». А я вже Романюк по чоловікові. «Тут», – стукаю себе в груди. «Хочу тебе обняти і поцілувати». «З якого б то дива?» – думаю собі. «А давай пісню «Ой у лузі калина стояла» заспіваємо», – пропонує. А в мене сльози з очей так і полилися – здогадалася, що то за гість. Він розповів, що їхній загін пішов із Яревища до Малорити в Білорусь, що його товариш підірвався на міні. А потім признався: в загоні ніколи не думали, що я залишуся живою.

Після війни Анастасія Романюк працювала в місцевому колгоспі, в лікарні у Бресті. Виховала двох доньок. Але й горя зазнала чимало.

– Мого батька у 1948 році повісили за те, що охороняв колгоспні коні. А може, поплатився за зв’язок із партизанами – і відомстили.

– А Ваша старша сестра Марія повернулася з Німеччини?

– Після війни вона потрапила спочатку у Францію, а потім у США, але дала про себе звісточку. Тож в Америці я була в неї двічі: одного разу поїхала на місяць, а другого – жила аж чотири роки.

– Не виникало спокуси залишитися там, адже в США виїхала з часом і Ваша молодша донька?

– Ліпше, як удома, немає ніде, – відповідає партизанська зв’язкова. – Маю невеличку хатину, пенсію. Та й скільки мені самій треба...

Наталія ДМИТРУК
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 6
НУ ЩОСЬ Показати IP 6 Грудня 2020 21:59
З тими німцями виглядає не так. Я щоправда ані звязковим ані донощиком не був, але памятаю німців як стояли у 1944 в нашому селі. Памятаю як німець взяв мене на руки, підніс і пригощав шоколадом який був на вантажівці. Памятаю теж як асвабадітелі гнали на тележках тягнених собаками і американські ШТУДЕБАКЕРИ які перевозили совєтську армію. Бійці приходили на подвіря і вимагали харчів. Один камандір взяв посалив мене на колінах, витягнув свій пістолет і питає мене: Твой папа імєєт такоє? Добре що ніколи в тата такого не бачив, бо тата бвтратив тоді. Памятаю теж як хлопці з лісу сиділи за столом і співли пісню: Пише Гітлер до Сталіна як ся має Україна.... А мені нині щойно 80.....
Джек до НУ ЩОСЬ Показати IP 7 Грудня 2020 10:40
Аххахаха)тобі було 3 роки і так все помниш?
баба Манька Бондар Показати IP 7 Грудня 2020 10:05
А я пам'ятаю як в липні місяці 1941 року у моє село Богушівка, Мур-Куриловецького району, Вінницької області прийшла та отара фашистська, і на руки чомусь вони з дітей нікого не брали і шоколадом не пригощали, вони рахували себе "освободітелями", тільки не знаю від кого вони нас звільнями. Так ось коли ці "освободітелі" зайшли у моє село, то як та саранча розбіглись по дворах і хатах як у тому кінові "Весілля у Малинівці" і почали грабити. Помню слова німця до мами: "матка, давай млєко, давай сало, давай утку і шнапс". Той хто з односельців хоч трішки сумнівався та супротивився вже сояв під дулом автомата біля скроні. Ще краще запам'ятала як десь лютий-березень 1944 року як ці "освободітелі" тікали від наступу Червоної Армії. Так ось було на дворі вітер і холодно, морозно, я макогоном мну картоплю свиням готувала їсти біля ганку, бачу хтось замотаний у хустку, а трохи далі другий німець, заходити у хату бояться, тоді той що стояв далі показує мені на паруючу картоплю: каже дай, дай, просить їсти і вже не "гавкав", як тоді у 1941 році. Винесла мати їм кусонь сала, вони поїли з тією картоплею для свиней і забралися геть. А хто їх до нас запрошував, ніхто їх сюди не запрошував. Чого вони вдерлися, а сволота скільки лиха наробили. А мені вже 89 років.
Джек до баба Манька Бондар Показати IP 7 Грудня 2020 10:39
Як на 89 ти добре АЙФОНОМ користуєшся) скільки тобі було років кажеш-8 чи 9?
Зумери Показати IP 7 Грудня 2020 15:10
Шо за адовий треш в коментарях??? ЗІ:По статті - не зрозуміло про повішення в 1948му році, хто і за що.
096 Показати IP 9 Грудня 2020 10:25
На Волині не всі партизани були радянськими.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus