Один з небагатьох, що пережив дві війни. Палац у Лукові

Містечко Луків сьогодні не так багато відвідують, як, наприклад, Олику. Та має воно не менш цікаві й давні пам’ятки. З резиденцією Радзивіллів Луків поєднує і те, що тут у давньому палаці донедавна розміщувався лікувальний заклад. У цьому містечку нині проживає біля трьох тисяч мешканців.

Генезу Лукова починають від XIV століття. Та найбільш помітні події тут стаються вже в середині XVI століття. Тоді з ініціативи Станіслава Мацейовського Луків перейменували за прізвищем його власників. Містечко здобуло магдебурзьке право. Точно невідомо, коли саме, але приблизно в другій половині XVI століття в Мацейові збудували і замок. Він був оточений ровом, мав два підйомні мости й чотири вежі.

У пізніші часи Мацеїв змінював власників, але вже не змінював назви. Для нашого випадку примітним є 1680 рік, коли Мацеїв купив луцький староста Атанасій Мйончинський. Він розбудовував містечко, заснував шпиталь, кілька храмів. Його син Петро на початку XVIII століття перебудував замок. У цьому столітті Мацеїв продовжує розвиватися. Тут зводять синагогу, греко-католицьку церкву, проводять ярмарки.

Як пише Зоя Шевчук, онук Петра Мйончинського Франциск Ксаверій наприкінці XVIII століття вирішив перебудувати старий замок у палац. Наразі важко сказати, що залишилося від нього на момент перебудови. Імовірно, лише фундаменти, бо в архітектурі палацу не простежується якогось спадку від замку.

Читати ще: Луцька вулиця, де жив син крутянця. Фото

Вважають, що автором проєкту палацу Мйончинських був дрезденський архітектор Поппельман. Внутрішнім облаштуванням опікувався Джузеппе Барателло, який у Мацейові помер і там же його й поховали. Палац у плані мав форму прямокутника з трьома виступами. Центральний виступ – це вхід до приміщення. Його було виконано у вигляді чотирьох колон тосканського ордеру, які підтримували портик. Це, а також симетричний план фасаду вказували на класицизм. Цей стиль був саме в моді на Волині того часу.Будівля мала два поверхи і розгалужені підземелля – залишки давнього замку. На першому поверсі були кімнати для помешкання, а на другому – зали для прийому гостей.

За інформацією Зої Шевчук, Мйончинські мали надзвичайно багаті як на ті часи колекції. Найцінніша їх частина походила з давнього дрезденського палацу Коловратів, що був ліквідований у 1805 році після смерті Марії Клавдії, матері Францішка Ксаверія Мйончинського. Із Дрездена було привезено меблі, головним чином у стилі Людовіка XV і Людовіка XVI. Серед речей, які мали велику мистецьку цінність, була статуя Діани, що утримувала на повідку дванадцять хортів. Скульптура була кована із срібла.

Діану разом із дозволом на великі королівські лови подарував Атаназію Мйончинському король Ян III Собеський за заслуги у Віденській операції. Не меншу цінність мав столовий сервіз із драконами з майсенської порцеляни, що складався з 200 предметів. Крім згаданого сервізу, було у палаці багато інших порцелянових виробів різних європейських фабрик, а також виробів із бронзи та срібла.Окрема збірка – портрети і живописні полотна. Відмічають також колекцію старовинної зброї, кінської збруї. Були в палаці чимала бібліотека та родинний архів. Навколо нього ріс парк в англійському стилі зі старовю липовою алеєю і фруктовий сад. У 1860-х роках резиденцію Мйончинських у Мацейові відвідав Наполеон Орда. Він залишив акварельні малюнки палацу та костелу святої Анни.

Читати ще: Воєнні втрати: Холонівська розкіш на Волині

У 1891 році, щоб вийти з фінансової скрути, останній власник маєтку Франциск Ксаверій Мйончинський продав його Милецькому духовному училищу. Перед тим він влаштував розпродаж речей з палацу. Це стосується і меблів, посуду й подібного дріб’язку, і цінних колекцій. Палац після зміни власника перебудували всередині. Було втрачено тканину зі стін, ліпнину зі стелі кімнат, каміни і декоративну підлогу. Під час Першої світової у колишньому палаці квартирувалися австро-угорські війська.

У 1919 році сюди прибули представниці католицького ордену Непорочного зачаття Діви Марії. Тут вони влаштували монастир, школу, притулок, учительську семінарію.Під час війни було зруйновано портик головного входу. Відтоді його не відновлювали. Згодом у колишньому палаці розмістили туберкульозну лікарню. Сьогодні це пам’ятка архітектури місцевого значення. Лікарня тут більше не функціонує. Наразі вона в комунальній власності і її майбутня доля поки невідома.

Олександр КОТИС

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---