Онук більшовицького ватажка воює за Україну на Донбасі

Правнук видатного українського письменника Михайла Коцюбинського Ігор (на фото) повернувся після річної служби у зоні АТО. Про це повідомляє BBC-Україна.

Історія родини Коцюбинських демонструє складність й трагічність долі багатьох українців XX століття.

Михайло Коцюбинський став класиком української літератури, його син Юрій командував Червоною більшовицькою армією, яка штурмувала Київ, влаштувавши у місті різанину.

Вже у XXI столітті правнук видатного письменника Ігор Коцюбинський пішов в АТО протистояти проросійським бойовикам.

В очікуванні війни

"Путін 1 березня сказав, що фактично оголошує війну. Думали, що буде повномасштабна війна, що російські війська підуть через північну Чернігівщину", - згадує Ігор Коцюбинський.



Так він пояснив позаштатному кореспонденту ВВС Україна Олені Сидоренко власні переживання у перші дні у війську навесні минулого року.

Ігор Коцюбинський працює директором чернігівського музею Михайла Коцюбинського, який став класиком української літератури з його "Тінями забутих предків", які екранізував Сергій Параджанов.

Як пояснює Ігор Коцюбинський, пішов до армії без вагань, перед цим підтримував Майдан і не сумнівався, що російська армія може піти його рідною Чернігівщиною углиб України.

Так само, як і майже сто років тому багатотисячна Червона армія, за участі діда Ігоря Коцюбинського – Юрія, пішла через Харків на Київ.

Червоний командир

Юрій Коцюбинський був затятим більшовиком і палко підтримав Червону армію.



Після приходу до влади більшовиків в Росії і створення Української народної республіки в Києві комуністи не досягли успіху в столиці України.

Тому наприкінці грудня 1917 року зібрались у Харкові за участі російських революціонерів і створили альтернативну Українську радянську республіку.

Серед її секретарів був і 21-літній Юрій Коцюбинський, який згодом став комісаром військових справ і головнокомандувачем армії радянської України.

"Фактичними командувачами армії були російські діячі Антонов-Овсієнко та Муравйов, а молодий Юрій Коцюбинський був своєрідним "весільним генералом". Більшовикам це давало можливість говорити, що це - громадянська війна, а не "зовнішня армія" увійшла в Україну", - пояснив історик Ярослав Фейзулін.

Юрій Коцюбинський брав участь у взятті більшовицькою армією Києва у січні 1918 року й вигнанні Центральної ради. Після цього у місті кілька тижнів тривали погроми та розстріли проукраїнських активістів й "класових ворогів" більшовиків.

Вже тоді діячі українського руху звинувачували Юрія Коцюбинського в зраді.

"Морально нам байдуже, що робили з Києвом ваші товариші. Але не однаково нам, що серце України в залізних лещатах здушила людина, яка носить прізвище — Коцюбинський", - у тому ж 1918 році написав у статті "Лист без конверта" Сергій Єфремов, майбутній віце-президент Української академії наук та друг Михайла Коцюбинського.

Сам письменник помер ще в 1913 році.

Ця велика стаття стала тоді своєрідним маніфестом, у якому сина письменника Коцюбинського звинувачували у зраді "ідеалів батька".



"Так, всі вони пішли служити більшовикам", - визнає Ігор Коцюбинський.

Його рідним дідом був Роман Коцюбинський, молодший син відомого письменника. Юрій Коцюбинський був старшим сином у сім’ї й є двоюрідним дідом Ігоря Коцюбинського.

Розстріляна сім’я

"Дід Роман був на кшталт фронтового кореспондента. Він пішов в більшовики у 19-му році", - розповів Ігор Коцюбинський.

Їх обох розстріляли у 1937 році.

До того часу Юрій Коцюбинський встиг побувати на найвищих посадах у владі радянської України, але його репресували через "антирадянську діяльність".

"Думаю, аби Михайло Коцюбинський дожив до 30-х років, його б теж розстріляли", - додає Ігор Коцюбинський.

На початку березня 2014 року він отримав повістку до війська, адже мав військову спеціальність - у радянські часи закінчив талліннське військово-політичне училище.

"За фахом я мав би служити в "стройбаті". Але їх вже немає, то призвали в танкову бригаду. Я був заступником командира роти з роботи з особовим складом", - розповів Ігор Коцюбинський.

Під час АТО воював на Луганщині, неодноразово потрапляв під обстріли.

"Спочатку дали нам по 15 патронів вистріляти, потім в Сумській області ще 20 патронів дали. Але коли приїхали в Луганську область - там уже ніхто патронів не шкодував", - розповів пан Коцюбинський.

Як і більшість мобілізованих навесні 2014 року, Ігор Коцюбинський сам купував собі і форму, і військові обладунки.

"На бронежилет і кевларовий шолом мені зібрали київські музейники. Потім воно все згоріло… Доводилося самому і форму купувати", - згадує правнук письменника.

Але про перебування в АТО і свої плани Ігор Коцюбинський багато не розповідає: "Спочатку треба відійти".

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---