USD 38.80 39.10
  • USD 38.80 39.10
  • EUR 38.80 39.20
  • PLN 9.80 9.97

«Перший рік голові треба йти позаду громади, другий – разом із громадою, а ось на третій можна очолити цю громаду», – голова Боратинської ОТГ про секрет успіху*

5 Жовтня 2020 14:09
Сергій Яручик уже багато років очолює Боратинську громаду. На посаду сільського голови він прийшов у 2002 році. Й відтоді місцеві жителі з року в рік довіряють йому бути їхнім керманичем.

Цьогоріч Боратинська ОТГ суттєво збільшиться: до неї приєднуються Гіркополонківська об’єднана громада, Коршівська, Баківецька й Радомишельська сільські ради. Тож громада налічуватиме 24 населені пункти.

Як зізнається Сергій Яручик, передусім це – новий виклик та ще більша відповідальність. Та додає: разом, дружною командою вони неодмінно впораються!

Ми говорили з паном Сергієм про різні речі. І жодного разу в розмові не прозвучало «Я», тільки – «Ми». На прохання похвалитися здобутками відповідає: «Хочеться хвалитися людьми. Бо те, що маємо – це не здобуток сільської ради. То здобуток нашої громади».
Сергію Олександровичу, чимало людей знають вас як людину слова, яка не роздає зайвих обіцянок, а на ділі доводить свою турботу про громаду.

Не тільки я, а й наші депутати ради ОТГ. Ми стараємося зробити все для того, щоб наша громада відчувала, що є керівництво, депутати, що ми хочемо щось для них змінити. Можна багато обіцяти, але нічого не зробити. Краще нічого не обіцяти, але щоб люди побачили позитивний результат. І той позитив мають відчути усі 24 населені пункти, які найближчим часом зіллються в єдину громаду.

Варто зрозуміти, що ні сільський голова, ні депутати, ні члени виконавчого комітету не зможуть розв’язати усіх проблем. Тож для того, щоб наші села жили, щоб громада й надалі показувала позитивні результати, у роботу мають включатися всі її жителі – ті, хто йде в депутати, ті, хто активний у селі, хто бачить проблеми і може їх розв’язати. Бо ж проблему можна тільки озвучити, а ми хочемо, щоб ще й вказували шляхи її розв’язання.
Є багато проєктів і багато бачень. Є грандіозні, великі, де потрібні солідні капіталовкладення. Та в той же час потрібно активізувати громади. Можливо, ми не можемо побачити якихось моментів, які дали б поштовх для маленьких сіл. Але, скажімо, у нас є конкурси із написання проєктів, де молодь може себе показати. То ми вже закликаємо: подавайте свої пропозиції, захищайте їх і після того беріть участь у реалізації. Якщо ми бачимо від цього позитив, то сільська рада зможе і фінансово долучитися.

Тобто ми намагаємося показати не тільки якийсь великий об’єкт – ось цей відрізок дороги зробили тощо. Ні. У кожного села – свої потреби. Для одного важлива дорога, для іншого – дитячий садочок, для третього – медицина, а для четвертого – благоустрій.
Ви приділяєте багато уваги саме молодим кадрам.

Важливо не загубити ініціативну молодь, яка гарно вчиться, може десь себе реалізувати. Наше завдання – цим скористатися у хорошому значенні цього слова, щоб люди працювали на благо нашої громади. Маємо бачити всіх і вся у різних напрямках. Завдання сільського голови – побачити і спрямувати в правильне русло, дати можливість цим людям себе реалізувати.

Яким саме бачите розвиток громади?

Сьогодні, коли ми об’єднуємося, можна багато обіцяти. Але ми цього не робимо. Першочергове завдання – зберегти те, що є. Далі – вивчити ситуацію й лише після того ухвалювати зважені рішення, які мали б і фінансову підтримку, і підтримку жителів громади та депутатського корпусу.

Один із основних напрямків, на які варто звернути увагу, – це напрямок освіти. Наразі ми маємо вісім закладів освіти, після об’єднання їх буде 18. Нам потрібно не тільки їх зберегти, а й дати можливість учителям, вихователям надавати ті освітні послуги, які дали б змогу нашим діткам реалізувати себе у вищих навчальних закладах. На мою думку, якщо закривається школа, село втрачає перспективу. Наше завдання – зберегти школи та дошкільні навчальні заклади.
Другий напрямок, на який хотілося б звернути особливу увагу, – галузь медицини. Ми маємо свої амбулаторії, будемо відкривати ще одну. Медичну допомогу мають надавати у всіх населених пунктах громади. Люди не мають відчувати незручностей у цьому плані. Сімейний лікар має бути доступним для жителів громади. Зазначу, що із нашого бюджету на підтримку районної лікарні було виділено кошти для оплати комунальних платежів та придбання апарата ШВЛ. Ми розуміємо, що в це треба вкладати гроші.

Крім того, потрібно піднімати й галузь культури. Бо треба вміти не тільки працювати, а й відпочивати. Передусім хочеться звернути увагу на молоде покоління. Треба, щоб ми мали що запропонувати діткам, аби вони мали змогу десь себе реалізувати. Хочемо вивчити, що їм потрібно, і запропонувати ці послуги.

Маємо дати нашій культурі можливість не зникнути з карти Боратинської ОТГ. Для цього ми вже започаткували проведення фестивалів та різноманітних заходів. Але я дуже хотів би, щоб уже об’єднана велика громада цього не втратила, а навпаки – запропонувала щось нове.

Не можемо ми стояти осторонь соціальної сфери. У нас є багато учасників бойових дій, багатодітних сімей, дітей, які потребують особливої уваги. У міру можливостей їм допомагаємо. У такий час живемо. І органи місцевого самоврядування не мають права стояти осторонь проблем громади.
Боратинська громада є доволі активною у спортивному плані.

Так, ми розвиваємо спорт у нашій ОТГ. Хочеться, щоб у цьому активну участь брала наша молодь та отримувала від цього задоволення. Закликаю до спортивної активності абсолютно всіх жителів громади – від малого до великого. Беріть участь у сімейних конкурсах, футбольних, туристичних змаганнях.

До речі, у нас вперше має відбутися чемпіонат Волині зі стрільби з лука. А щоб популяризувати цей вид спорту, дві годинки до цього відбуватиметься майстерклас. А може, комусь це так сподобається, що матимемо й своїх спортсменів з цього виду?

Нині наші діти серйозно тренуються на байдарках і каное. Вже навіть маємо срібних призерів чемпіонатів Європи. У селі Промінь запрацював такий специфічний вид спорту, як біатлон.

У нас чудовий спорткомплекс. Спочатку ми були націлені на футбол. Та нині в нас є легка атлетика, дуже потужно розвинений туризм, відбуваються змагання із волейболу та баскетболу.

Хочемо проводити різноманітні естафети, веселі старти. Це об’єднує людей. Але ці змагання мають відбуватися не тільки у Боратині, а й в інших селах громади.

Крім того, маємо титул найспортивнішого в Україні села. У 2012 році їздили на змагання у Ворохту і всіх обійшли.
Як справи в царині освіти?

Наш дитячий садочок є одним з найкращих в Україні. Там ідеально налагоджена методична робота.

Те саме по школах. Так, ми купили дорогі мультиблоки. Але вони не мають стояти й використовуватися тільки тоді, коли приїхала комісія. Вони мають працювати. Якщо на ньому працюють учителі, отже, це ефективно вкладені гроші.

Ще один важливий момент. Ми дали можливість школам децентралізуватися, у тому числі й фінансово. Школа є юридичною особою і розпорядником коштів. Більше того, для шкіл ОТГ ми виділили кошти з розрахунку на одну дитину й перерахували їх. Тепер, коли заходимо в школу й бачимо, що десь поламана ручка, не працює кран, то не треба казати, що сільська рада не дала грошей. Питання, чому школа не використала їх у правильному напрямку.
Другий момент – кошти, закладені на харчування, комунальні платежі. Якщо директор у розумних межах зможе зекономити ці гроші, їх не забирають. Ми даємо можливість вкласти ці кошти у розвиток школи.

Третій момент – у школах є освітня субвенція, яка залишається. Вважаю, що ці кошти треба вкладати у розвиток освіти. Учителі мають сказати, що їм потрібно. А завдання сільської ради – за рахунок бізнесу, який тут працює, робити ремонти і поновлювати матеріально-технічну базу, аби вчитель мав чим вчити, а діти могли цим скористатися.

Дуже хочу це зберегти, щоб директор школи почувався господарем своєї установи.

Був тендер на харчування школярів. Ми відмовилися від цього. Взяли кухарів на баланс сільради і хочемо пропонувати учням та батькам самим обирати харчування. Ми відмовилися від безплатного харчування. Але нам вдалося просто його здешевити і покращити якість. Хочемо дати дітям вибір того, що їсти.
Напевно, у контексті того, що громада стане більшою, не останнім буде питання інфраструктури?

Так, питання розбудови інфраструктури є надзвичайно важливим. Об’єднавши три сільські ради, ми вклали чималі кошти в розбудову нашого комунального підприємства. Адже воно має мати все, щоб надавати комунальні послуги жителям. Це теж обличчя і показник сільської ради.

Та в той же час, воно має заробляти. Заробляти можна на послугах населенню та на послугах бізнесу. Ми вважаємо, що коли сільська рада вкладає кошти у це підприємство, то від нього має бути віддача. Ми суттєво оновили парк, маємо новий сміттєвоз, нові трактори.
Крім того, вибори виборами, а скоро почнеться опалювальний сезон. І до зими треба готуватися, щоб її прихід не став сюрпризом. Боратин був готовий, ми й далі в цьому напрямку працюватимемо, аби наші мешканці не відчували незручностей. Можливо, треба буде оновити техніку. Ми плануємо для себе цю роботу на перспективу. У цьому комунальному підприємстві працюють хороші люди. Моя думка – треба розширити автопарк, щоб можна було спокійно і якісно працювати.

А як щодо адміністративних послуг, яким бачите їх надання населенню?

На мою думку, адміністративні послуги люди мають отримувати на місцях через центри надання адміністративних послуг. Щоб люди нікуди не їздили, у селах мають бути віддалені робочі місця: людина прийшла, заяву написала, яку їй довідку треба, а це вже наші питання, як та заява потрапить у Боратин. Та людина має вчасно отримати відповідь.

Чому громади не хотіли об’єднуватися? Однією з головних причин було те, що треба по будь-яку довідку в центр громади їхати. То я вам скажу, що у Боратині ніхто не зацікавлений, аби з дальнього села сюди приїжджала людина, витрачала час, стояла в чергах. Ні. Ми хочемо цю послугу залишити на місцях. Краще туди поїдемо ми.
Поговорімо про співпрацю з містом Луцьком.

Хай там як складається, ми нині є окремою територіальною громадою, формуємо свій бюджет, маємо своє бачення, свою стратегію розвитку. Утім прекрасно розуміємо, що й інфраструктурно, й людськими ресурсами, і транспортним сполученням пов’язані з обласним центром. Нам теж треба шукати точки дотику та співпраці. Але ця співпраця має бути взаємовигідною. Маємо жити дружно та мирно.

Що це нам дасть? По-перше, це реалізація якихось спільних проєктів. Адже потрібно вміти використати в хорошому розумінні ситуацію на користь наших жителів – і Боратинської громади, і міста Луцька. Ми не бачимо в Луцьку супротивника. Ми бачимо партнера.
Що потрібно для того, аби громада успішно розвивалася?

Передусім – фінансове підґрунтя. А для того треба, аби на території громади розвивався бізнес. І він сьогодні є. Але ми розуміємо, що має бути перспектива розвитку кожного населеного пункту. Люди мають мати робочі місця. Не все має бути сконцентровано у Рованцях, Боратині. Дуже хотілося б, щоб бізнес почав заходити й у віддалені села. Для цього потрібно шукати інвестора. Ми думаємо над різними ідеями. Можливо, це буде туризм, можливо, щось інше. Сподіваємося, що після об’єднання буде більше можливостей реалізовувати ці ідеї. Але спочатку вивчимо ситуацію, і лише після того ухвалюватимемо зважені рішення разом з людьми.
Боратинська ОТГ суттєво збільшується. Чи не доводилося вам чути від людей про те, що віддалені населені пункти стануть для громади баластом?

Ні, не чув такого. Коли тільки починався процес децентралізації, ми не були першопрохідцями. Свідомо не заходили в цей процес, бо цікаво було побачити, як розвиватимуться громади Волині. Ми, використавши, звісно ж, принцип добровільності, внесли зміни у два перспективні плани Волинської області і утворили громаду. Вона виникла неспроста, а маючи хороший фінансовий фундамент.

Коли ми об’єднувалися, то розглядали Промінську сільську раду, тоді як Баївську навіть не бачили. Думали, що вона геть збоку. Коли вони обирали, куди йти – до Заборольської, Гіркополонківської ОТГ чи до міста Луцька, спонтанно виникла пропозиція щодо Боратинської сільської ради, адже між ними – 300 метрів межі. Ми порадили їм провести опитування серед жителів. І 92% з них виявили бажання приєднатися до Боратинської сільської ради. То чому не співпрацювати з тими, хто цього хоче?
Коли до нас надійшли пропозиції ще від кількох сільських рад про об’єднання, ми на цей крок не пішли, бо хотіли побачити, як спрацюємо. За два роки ми показали результат, і тепер ці сільські ради йдуть до нас. Люди повірили, що ми зможемо разом спрацювати.

Мушу сказати: усі жителі громади мають відчути, що ми – єдине ціле. Бо якщо будемо перетягувати якусь ковдру на себе, мовляв, ми більші, важливіші, то це неправильно. Ми всі – рівні. І проблема Оздова має боліти жителям Мстишева, проблема Новостава має бути проблемою Ратнева тощо.

Так, це буде нелегко. Але сьогодні першочергове завдання – познайомити людей і постаратися максимально їх об’єднати.
Коли слухала вас, якось мимоволі виникла асоціація з тим, як організовують хор або оркестр. Для того, щоби він звучав в унісон, потрібен диригент і камертон. Ви відчуваєте себе тим, хто задає тон громаді?

Коли я прийшов на посаду сільського голови, одна мудра людина сказала мені слова, які я запам’ятав на все життя. Коли приїжджають сільські голови, я завжди їм це кажу: перший рік голові треба йти позаду громади, другий рік – разом з громадою, а ось на третій рік можна очолити цю громаду.

А висновки робити людям. Я цього принципу завжди дотримувався й буду дотримуватися.
Не за горами – вибори депутатів та голів місцевих рад. Ви – єдиний зареєстрований кандидат на посаду голови Боратинської ОТГ. Як так сталося? Можливо, люди настільки вам довіряють, що ніхто себе на цій посаді не бачить?

Я направду не знаю, чому так сталося. Був готовий до конкуренції. І знаєте, скажу вам, що ця довіра – це ще більший рівень відповідальності. Коли чесно, якось і не задумувався про це. Бо нині не стоїть питання конкуренції, головне питання – щоб запрацював цей механізм, який суттєво відрізнятиметься від нинішнього. Завдання голови – налаштувати його.

Коли ви теперішній дивитеся на себе колишнього, про що думаєте?

Думаю про те, що набув багато безцінного досвіду. Навчився аналізувати й знаходити шляхи розв’язання тієї чи тієї проблеми. Скажімо так: від романтизму ми сьогодні дійшли до прагматизму і практики. Тепер головне – той досвід, який є, застосувати на користь нашої громади.
Ви із тих, хто не боїться викликів?

Направду, нинішнє об’єднання – це новий виклик. Я вірю в те, що ми все зможемо. І дуже хочу, щоб усі наші люди вірили в те, що ми зможемо досягти позитивного результату. Жодних сумнівів! Нам усе вдасться. Можливо, не за рік, не за два. Але буде мета – ми її досягнемо.

Двері вашого кабінету відчинені для жителів громади?

Та відчинені. Питання тільки в тому, чи є я на місці. Коли щойно став головою, то мене часто не було на робочому місці, виїжджав у села. І от телефонує голова райдержадміністрації раз, другий, третій – а мене нема. Приїжджаю й передзвонюю. Хвилююся, перепрошую, що не був на місці. А він і каже: «То це ж добре! Не сидиш на місці – отже, щось робиш». Робота голови – не в кабінеті. У сільській раді має працювати колектив компетентних працівників, які якісно надають послуги. Механізм має працювати без сільського голови. А його завдання – залучати інвестиції, намагатися залучити бізнес на територію громади.

Ще один важливий аспект – написання проєктів. У нас при сільській раді створено відповідний відділ, у якому працюють молоді люди, тому що ми прагнемо поєднати і досвід, і свіжі ідеї.
Не боїмося й пілотних проєктів, які на нас відпрацьовують. Один із них – Державний аграрний реєстр. Це електронний майданчик для виробників сільськогосподарської продукції. Там одноосібний фермер може зареєструватися й отримати послугу, навіть не виходячи з дому. А за потреби в цьому йому може допомогти фахівець сільської ради.

За допомогою аграрного реєстру планують надавати державні сервіси, спростити доступ до банківського фінансування та програм кредитних гарантій, а також запровадити програми таргетованої державної підтримки й оцінювати їх ефективність.
Зареєстровані агровиробники зможуть подавати заявки на виправлення помилок в кадастрі, документи на отримання держпідтримки та перевіряти інформацію про себе у чотирьох реєстрах. На етапі пілотування ДАР об’єднує інформацію з чотирьох реєстрів: Державного земельного кадастру, Реєстру юридичних та фізичних осіб, Реєстру речових прав і Реєстру тварин.

Цей пілотний проєкт стартував у шести областях України, зокрема й у Волинській. У нашій області участь у ньому беруть дві ОТГ, й одна з них – Боратинська (до слова, учасниками проєкту зможуть стати й ті громади, які незабаром до нас доєднаються).
Якою мрієте бачити Боратинську громаду в майбутньому?

Мені дуже хочеться, щоб наші люди казали: «Ми живемо в тій громаді, з якої не хочеться виїжджати». І вкрай важливо, щоб кожен із жителів Боратинської ОТГ зміг себе тут знайти.

Спілкувалася Оксана ГОЛОВІЙ

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 1
Читач Показати IP 5 Жовтня 2020 16:14
От, а чому в сусідній Підгайцівській ОТГ потенціал є суперовий, а реалізація вся і в усьому зводиться до вкладання бруківки. Неякісної!!! І кругом - невиправдана показуха, показуха, показуха...

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus