Будні луцьких собаколовів. Які вони?

«Собаки - друзі людини», - цей вислів знайомий нам з дитинства. Кажуть, що вони для нас сторінка в житті, а ми для них – усе життя. Однак як бути у ситуації, коли одного моменту хвостаті друзі опиняються на вулиці через те, що банально набридли господарям. Тоді вони перетворюються у нікому непотрібних безхатьків. Однак, на щастя, не все так погано. І в Луцьку є люди, які опікуються «братами меншими».

Саме таку опіку безпритульним тваринам надають у комунальному підприємстві «Ласка». Однак не варто недооцінювати обов’язки захисників тварин. Багато хто будує «рожеві ілюзії» стосовно цієї професії, мовляв, гарно й романтично. Але мало хто із мрійників знає, що спеціалістам із «собачих» справ інколи доводиться працювати у негоду, годинами переслідувати тварину по підвалах, дахах, та навіть лігвах безхатьків, уже не кажучи про те, щоб упіймати.

Саме такі нелегкі будні луцьких «собаколовів» довелось «скуштувати» кореспонденту Інформаційного агентства Волинські Новини, який разом із захисниками тварин вирушив на черговий відлов бездомних псів.

Про «собаче МНС». Захищаючись від домашніх улюбленців, господарі навіть будують барикади

У працівників КП «Ласка» є спеціальний журнал, куди вони записують усі виклики стосовно безпритульних або агресивних тварин від лучан. Загалом, працівники кажуть, що реєстрацією викликів повинен займатися диспетчер, однак за браком коштів такого на підприємстві немає.

Так, зі слів директора КП «Ласка» Богдани Новарчук, «початківцю» варто знати, які виклики є першочерговими, а які другорядними.

Тож, екстрені випадки – це ситуації, коли собаки нападають на людей, тобто, коли життя людини у небезпеці.

Захисники собак пригадують, що траплялись випадки, коли жінка не могла вийти з квартири , бо її стаффордширський тер'єр розгриз ущент вхідні двері, кидаючись на господиню, яка, своєю чергою, захищаючи себе від улюбленця, змушена була забарикадуватися.

Або коли під загрозою життя тварини. До прикладу, було й таке, коли собака довелось діставати із каналізаціного люка, або фонтану, що біля кінотеатру «Промінь».

Власниця собаки спокійно приймала ванну, поки її песик висів на паркані з розірваним черевцем

Бодгана Новарчук розповіла й сумну історія про собачку Стелу, яка, перестрибуючи через паркан, повисла на гострих штирях. У той час «турботлива» господиня саме приймала ванну. А песик продовжував висіти на паркані із розірваним животом та внутрішніми органами назовні.

Коли захисники тварин намагались вилучити собаку у господині, вона стверджувала, що собака не її. Хоча усі сусіди в один голос кажуть, що песик жив у цьому обійсті протягом багатьох років.

Про пневморушницю, з якою можна йти «на сепаратистів»

Для того, аби «вгамувати» непокірну собаку, яка ну ніяк не хоче йти до рук, але потребує негайної стерилізації, використовують пневморушницю, або так званий «шприцомет». Жартують, що з такою зброєю можна йти на сепаратистів, якщо є ліцензія, звісно.

«Завжди легше спробувати взяти собаку до рук, або накинути на шию поводок, аніж стріляти снодійним. Бо після пострілу з шприцомета злякану тварину доводиться ловити іще 15 хвилин», - ділиться досвідом заступник директора КП «Ласка» Сергій Cкумс.

Однак, насправді, снодійні препарати, якими утихомирюють норовливих песиків, на людях не використовують.

Коли улюблені «іграшки» набридають та старіють, часто їх викидають на вулицю

Після теоретичної частини «курсу молодого бійця» розпочалась практика. Перший екстрений виклик – пітбуль (собака бійцівської породи), якого через старість «дбайливі» господарі викинули на вулицю. До людей ображений собака претензій не мав, а от інших «побратимів» з вулиці сприймав вороже, тож мешканцям вулиці Ковельської доводилось розливати забіяк водою.

З погодою у день вилову, м’яко кажучи, не вельми пощастило, тож довелось працювати у рясну зливу.

Під час візиту собаколовів «агресивний» собака мирно спав біля магазину.

Заманити пса до клітки - справа нелегка. Тож спочатку його потрібно «задобрити» ковбасою. Після того, як голодний собака вихопив з рук шматок їжі, Дана спритно накинула на нього ошийника.

«Коли затягуєте на шиї собаки петлю, потрібно робити це так, аби її не злякати. Інакше пес побіжить й тоді уже доведеться вдаватися до снодійного», - каже Дана Новарчук.

Лучанка, у квартирі якої понад 100 тварин, натравила собаку бійцівської породи на правоохоронця, через що останній ледве не поплатився життям

До речі, зі слів працівників притулку, любов лучан до братів менших інколи носить м’яко кажучи специфічний характер. Так, багатьом мешканцям обласного центру відомо «котятниця» з вулиці Грушевського, у квартирі якої проживає понад сотня котів та собак. Неодноразово сусіди любительки тварин скаржились на дискомфорт та сморід до правоохоронців. Однак жінка, колишній працівник міліції, влаштувала справжнє поле бою з військовими діями, аби не віддати відповідним службам своїх вихованців. «Захисниця тварин» натравила на міліціонера пітбуля. Собака з гавкотом кинувся на правоохоронця, одним стрибком поклавши його на землю. Найжахливішим було те, що у той момент, коли пес обгризав дільничному ноги, господиня накривала тварину власним тілом, аби собаколови не змогли її «приспати» снодійним.

«Ми всі думали, що бідолашний міліціонер залишиться або інвалідом, або втратить ноги. Для того, щоб вгамувати жінку та її пса, довелось вибивати двері та рятувати хлопця», - згадує Дана.

Також, зі слів очевидців, агресивна поціновувачка фауни застосовувала проти працівників комунального підприємства газовий балончик. Арсенал «зброї» у жінки був ого-го, адже у минулому вона працювала слідчим. Працівники КП «Ласка» запевняють, що спритна пані із власних джерел знає, коли до неї навідаються спецслужби вилучати тварин, тому до того часу ретельно їх ховає.

У Любомлі жартома кажуть, що ловці собак працюють краще, ніж правоохоронці

Є поодинокі випадки, коли собак після стерилізації випускають назад. Пояснюють це тим, що деякі мешканці дворів уже встигли прив’язатись і полюбити хвостатих сусідів, тож вони із задоволенням годують песиків та наглядають за ними.

До слова, за минулий рік із 819 собак, 124 повернули на місце попередньої локації. Це невеликий відсоток повернення песиків на місця попередньої локації.

Також їздять луцькі захисники тварин на відлов чотирилапих безхатьків й у інші міста, але у такому випадку цей спектр послуг - платний.

Однак мешканці Любомля жартома кажуть, що луцькі «собакознавці» працюють значно краще й оперативніше, ніж місцева міліція.

Скільки коштує день відлову?

Для того, аби забезпечити якісний відлов, необхідно мати як мінімум два седативні препарати, що розслабляють та заспокоюють тварину. Саме ними й «заправляють» пневморушницю. У КП «Ласка» використовують «Кастран» (вартістю 160 гривень) та «Ксила» (130 гривень). Тобто, в середньому на один відлов витрачають 300 гривень. Сам шприц для пневморушниці передбачений для багаторазового використання, однак бувають форс-мажори, коли собака може втекти або погризти шприца.

Наступна проблема – вартість бензину. Так, аби «заправити» спецтранспорт, потрібно витратити 500-700 гривень за один день. «Газелька», якої користуються луцькі захисники тварин теж бажає кращого.

Варто зазначити, що у середньому за день відловлюють до 20 пухнастих безхатченків (від 5 до 30, в залежності від ситуації).

Під час відлову присутні фельдшер, водій, ловець, заступник директора та директор комунального підприємства. Однак, за кошти, виділені з міського бюджету, підприємство у змозі оплатити роботу лише одного ловця, але одній зловити таку кількість собак фізично не під силу. Тому на усі відлови захисники їздять колективно, з керівниками у тому числі.

На кожен товар свій покупець

Є підприємці, які суттєво допомагають притулку. Зокрема, напівфабрикатами (чебуреками, бендериками, пельменями), ковбасою, фаршем, термін придатності яких уже давно вийшов.

«Ми це все ретельно переварюємо. Часто просять забирати їжу для тварин самовивозом, мовляв, легше викинути на смітник, аніж привезти до притулку», - розповідає Дана.

Загалом, до собачого притулку на Масурова, 9, щодня навідуються до 30 людей. Хтось із них хоче взяти собачку на виховання чи у господарство, хтось просто подивитися, а хтось і віддає тварину на опіку держави.

При виборі домашнього улюбленця, працівники притулку обов’язково запитують, де житиме собака: у дворі, в квартирі, у вольєрі. Тоді заводять людину у потрібний сектор. Бо важко показати 400 собак. Також кажуть, який песик потрібен – великий, маленький чи середніх розмірів.

Зі слів водія Віктора Чучмана , одного разу до притулку привезли собачку – руду, облізлу та неслухняну. Вона постійно гавкала та намагалась вхопити за ногу.

«Я думав, кому ж вона потрібна. Аж, ні! Виявилось, що на кожен товар є свій покупець. Прийшов чоловік, який сказав, що йому потрібна лише ця тваринка», - згадує Віктор.

Багато людей хочуть безкоштовно отримати породисту собаку. Однак, не завжди йдуть на це чесним шляхом.

«Одного разу трапився цікавий випадок із вівчаркою, коли ми розмістили оголошення, що знайшли собаку цієї породи. На це оголошення відгукнулось дуже багато людей, і кожен стверджував, що саме він є господарем собаки. Тоді ми влаштували такий собі екзамен: не показуючи песика, запитували, хто це «хлопчик» чи «дівчинка». Однак багато хто не вгадував навіть стать собаки. Тож багато псевдогосподарів відсіювались самі собою», - усміхається головна захисниця тварин Луцька.

Дещо про реєстрацію та чіпування тварин

Захисники КП «Ласка» закликають усіх дбайливих господарів реєструвати власних улюбленців. Це потрібно не лише для того, аби песики чи котики не губилися, а й задля того, аби господарі не викидали своїх нещодавніх друзів на вулицю, адже за такі вчинки вони нестимуть відповідальність перед законом.

Спеціальний чіп імплантують в «холку» - місце на хребті між лопатками чотириногої тварини.

Тоді за допомогою сканера можна встановити і господаря собаки, якщо та потрапить до рук спецслужб. Є й у наявності медальйони, що також використовуються як допоміжний елемент при реєстрації собак.

А щодо інвентаря, то КП «Ласка» дуже потрібні налобні ліхтарики, які «розв`язали» б руки під час відлову тварин, особливо у підвальних приміщеннях та гарнітура Bluetooth, адже за відсутності рацій зв`язок усім членам команди доводиться тримати за допомогою телефонів. Однак поки виділених з міського бюджету коштів вистачає лише на мізерну зарплатню.

Підготувала Вікторія СЕМЕНЮК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---