Ще один з Небесного Легіону: в Луцькому районі попрощалися з Героєм Олександром Грицюком

До лав Небесного Легіону став іще один волинський Герой. 13 лютого до рідної домівки в селі Кияж Доросинівської сільської ради Луцького району повернувся на щиті Грицюк Олександр Володимирович.

Про це пише газета Наш край.

З червня минулого року, коли Олександр перестав виходити на зв’язок, мати, брат, сестра та близькі чекали доброї звісточки та сподівалися, що він живий. Нехай в полоні, поранений, але все-таки живий. Тож щотижня у місцевому храмі правили молебень за його здоров’я. Та доля розпорядилася інакше…

Через дев’ять місяців важкого очікування мамі Ларисі Володимирівні привезли сповіщення, яке поклало край її надіям. Загибель сина, який з мирного механізатора став військовослужбовцем, офіційно підтвердили результатами ДНК-експертизи. Солдат загинув 8 червня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Благодатне Волноваського району Донецької області.

Живим коридором зустрічали земляка в усіх селах за маршрутом траурного кортежу.

Перша зупинка – біля Стели Героїв у Доросинях, де відбулася громадська панахида.

«Загибель воїна – це не тільки біль родини, це біль усієї громади, це біль усієї країни. Справжній патріот, вірний захисник України. Таким він назавжди залишиться у нашій пам’яті, а його ім’я навіки буде взірцем мужності, патріотизму та незламності. Розділяємо біль невиправної втрати та висловлюємо глибокі співчуття рідним і близьким Героя», – промовив над труною прощальні слова Доросинівський сільський голова Микола Касянчук.

Далі траурний кортеж вирушив у Кияж, де назустріч Герою вийшло чи не все маленьке село. В останню путь проводили загиблого зі сльозами на очах, скорботою та болем від невиправної втрати, з квітами та навколішки. Він боровся як Герой та помер як Герой. Війна забрала життя відважного захисника, люблячого сина і брата, вірного друга, хорошого односельця.

Олександр Грицюк народився в Кияжі у 1976 році. Був старшим сином виховательки місцевого дитсадка Лариси Володимирівни та сільського механізатора, ланкового механізованої ланки з вирощування картоплі, кавалера ордена Трудової слави ІІІ ступеня Володимира Грицюка. Виріс працьовитим, перебрав від батька його завзятість. Працював у колгоспі, згодом у фермерів, у власному господарстві. Мріяв створити сім’ю.

Теплими спогадами про Героя поділився його сусід Микола Вавренчук: «Хороший, дуже простий, врівноважений. Надійний, якщо щось пообіцяє, то й зробить. Був слухняним сином, любив та поважав батьків. Став турботливим дядьком для племінника. В армію мобілізували і його брата Андрія. Коли в Кияжі стояло питання переходу храму під юрисдикцію ПЦУ, він зателефонував мамі і сказав, щоб залишалася з українською церквою, ні по яких підпільних хатах не ходила. І мама на зборах так і сказала… Хлопці виросли патріотами, хоч ніколи гучно про це не заявляли. Коли ішов на війну, зізнався, що страшно, але не ховався, пішов виконувати свій обов’язок».

Поминальна панахида відбулася в храмі Почаївської ікони Божої Матері. З військовими почестями поховали Героя на місцевому кладовищі.

Інформаційне агентство Волинські Новини висловлює щирі співчуття родині Героя. Вічна пам’ять, честь та незгасна слава!

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---