Що не так з тарифами і чому настане колапс «Нафтогазу»?*

Вартість газу б’є рекорди. На Українській енергетичній біржі середньозважена ціна за 1 тис м3 газу, за умови післяплати на жовтень, становить 29 017 грн. А тарифи на теплову енергію очікувано зростуть на 40%.

Такі коливання викликали інформаційний вибух. Адже минулоріч, коли запроваджувався відкритий ринок, ситуація з вартістю палива була достатньо спокійна, щоб українці не відчули суттєвих змін у тарифах. У 2021-му ринок змінився.

За словами експертів, для цього є багато причин: від закриття газового родовища Гронінген у Нідерландах до масованого переходу на відновлювальні джерела, які не запрацювали на потрібну потужність. Внаслідок цього виросло споживання, сформувався дефіцит і зросла вартість.

В умовах дефіциту «Газпром» відмовився резервувати додаткові потужності на транспортування газу через українську ГТС і ще більше підігрів ситуацію на ринку.

В українських реаліях підвищення вартості газу може спричинити енергетичний колапс. Незважаючи на обіцянки уряду щодо відсутності причин для підвищення, такі гарантії є нелогічними і безпідставними. Адже якщо Україна діє в рамках відкритого ринку, то стримування цін має компенсуватися. І на такі потреби вільних коштів у бюджеті точно немає.

«Нафтогазова» пастка – нищівні контракти

Офіційно газ від «Нафтогазу» за річними тарифами для населення коштує 7,96 грн/м3. Для теплокомуненерго – 7,42 грн/м3. Пропонуючи таку низьку ціну, порівняно із загальноринковими, державний монополіст фактично позбавляє усі інші компанії механізмів для конкуренції. Адже демпінгувати можливо лише у тому випадку, коли є доступ до дешевого ресурсу.

«Нафтогаз» отримує його від «Укргазвидобування». Собівартість українського газу складає 2,5-2,6 грн/м3 без транспортування. За словами колишнього ТОП-менеджера «Нафтогазу» Отто Вандерландера, вартість видобутку газу становить 1 грн. І таким чином державна компанія пропонує безальтернативний вибір по вартісному показнику, який для більшості комунальних контрактотримачів може завершитися поглинанням.

За умовами «Нафтогазу» теплокомуненерго мають підписувати трирічні контракти. Однією з умов є передоплата, що вже створює надлишкове фінансове навантаження на ТКЕ. Адже вони отримують кошти постфактум, і розраховуватися можуть постфактум. Населення як кінцевий отримувач послуг з теплопостачання та гарячої води не є стабільно платоспроможним. Борги вимірюються десятками мільярдів гривень. Отже ТКЕ не можуть гарантувати, що наступного місяця матиме достатньо оборотних коштів, щоб розрахуватися з «Нафтогазом».

Прогнозуючи скрутне становище ТКЕ, до контрактів вносять умови, за яких «Нафтогаз» може списувати кошти з рахунків без рішення суду. Директор аналітичного центру Асоціації міст України Ярослав Рабошук пояснює, що таким чином можуть бути закладені будь-які суми, які монополіст вважає прийнятними.

За цими контактами ТКЕ просто не матимуть коштів на заробітні плати та податки. І саме така поглинаюча політика є однією з головних причин для зростання тарифів на тепло, яке ініціюють теплокомунальники.

Тарифна криза 2022

З «Нафтогазом» підписали контракти 56% виробників тепла. Тобто, за умови вільного ринку більшість вже контролює одна компанія. І така ситуація створює ризики. Адже будь-яка криза «Нафтогазу» автоматично впливатиме на всіх, хто має контракти.

Наразі, до 30 квітня 2022 року, уряд гарантує незмінний тариф для населення. У своєму виступі перед депутатами Верховної Ради прем’єр-міністр Денис Шмигаль запевнив про відсутність передумов для зростання вартості газу. Адже «Нафтогаз» має виконуватиме контрактні зобов’язання з фіксованою ціною.

Якщо ми говоримо про відкритий ринок, то це призведе до неймовірних збитків. Державний монополіст не зарезервував потрібні об’єми після підписання договорів. І коли газ почне закінчуватися, то доведеться докуповувати на ринку за ринковою вартістю, що перевищує 1 тис долл/м3. Це автоматично призведе до фінансових втрат і може загрожувати або дефолтом, або грандіозними бюджетними перевитратами.

Разом з тим, відразу після 30 квітня «Нафтогаз» має переглянути нові річні пропозиції. І роблячи це з огляду на ринкову ситуацію, українці не зможуть уникнути значних підвищень, які наздоженуть споживачів постфактум. Це тарифна криза, яка є результатом провального менеджменту і невдалих рішень.

Що робити з тарифами?

Спроби регулювати ринок штучним стримуванням вартості газу – це повернення до системи управління, якої Україна прагнула позбутися, аби стати повноцінним учасником європейської енергетичної системи.

Але з впровадженням відкритого ринку він так і не сформувався, адже є «титан» індустрії, який може маніпулювати цінами та контрактами, і є всі інші приватні компанії. Конкуренція, як явище, абсолютно не прижилася. І тому про зниження ціни в офіційних заявах навіть не йдеться.

Враховуючи собівартість видобутку газу «Укргазвидобуванням» на рівні 1 грн/м3, його продаж населенню за 8 грн/м3 викликає багато питань. За елементарною логікою кінцевим бенефіціаром «Нафтогазу» як державної компанії є українське населення.

Тому на етапі формування справедливих тарифів необхідно законодавчо вирішити системну дилему – надати населенню доступ до українського газу поза ринком за адекватною ціною.

Наявні об’єми видобутку – 14-15 млрд/м3 газу на рік. Населення споживає не більше 10 млрд/м3. Ще біля 5 млрд/м3 газу споживають теплокомунальні компанії, що генерують теплову енергію. Навіть не збільшуючи видобуток, «Укргазвидобування» цілком закриває внутрішні потреби. І щоб попередити тарифний колапс, необхідно розглянути можливості для відповідних, законодавчо окреслених рішень.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---