Що означає Кримська декларація Держдепу США, – експерти

25 липня голова Держдепартаменту США Майк Помпео заявив, що США ніколи не визнають анексії Криму.

Про це повідомляє ТСН.

Сполучені Штати ніколи не визнають російської анексії Криму, після чого було оприлюднено повний текст так званої Кримської декларації.

Декларація, що містить лише три абзаци та підтверджує позицію США щодо українсько-російського конфлікту, викликала бурхливу реакцію.

Вона була зроблена після європейського «турне» Дональда Трампа та його саміту з Володимиром Путіним, після чого у міжнародній спільноті з'явилися сумніви щодо послідовності американської політики стосовно України.

Тож за кілька годин після появи декларації її одразу підтримала низка країн Європейського союзу.

Петро Порошенко назвав її історичною та подякував адміністрації президента США Дональда Трампа «за безкомпромісну позицію щодо підтримки територіальної цілісності України в міжнародно-визнаних кордонах».

Десятки людей вийшли на акцію протесту біля Білого дому після повернення Трампа з Гельсінкі, де відбулася зустріч з Путіним. Учасники акції тримали плакати з надписами «Брехун» і «Зрадник». Таким чином вони відреагували на слова президента США про те, що він не вірить у втручання Росії в американські вибори. Утім, пізніше Трамп заявив, що «обмовився» і згоден з висновками розслідування спецслужб США.
На декларацію відреагували і в Росії. Зокрема, речниця російського МЗС Марія Захарова зазначила, що документи, які визначають офіційну політику Штатів, можуть змінитися за будь-якого президента.

Думки експертів щодо значення Кримської декларації розділилися. Частина вважає, що вона однозначно є позитивним знаком і сигналом до початку роботи над виробленням переліку практичних дій на підтвердження задекларованих заяв.

Своєю чергою експерт-міжнародник Інституту суспільно-економічних досліджень Микола Капітоненко вказує на те, що згадування у тексті декларації Веллера (документ від 1940 року, яким Штати не визнали анексію Радянським Союзом країн Балтії) може означати те, що США прагнуть розвивати відносини з Росією, незважаючи на окупацію Криму, оскільки їм так вигідно.

На недопущенні «балтійського сценарію» наголосив і голова МЗС України Павло Клімкін, який відреагував на Кримську декларацію дописом у Twitter.
Проте колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко вбачає у посиланні на декларацію Веллеса лише позитивний для України меседж, яким Штати нагадують Росії, що країни Балтії повернули свою незалежність, а ось для СРСР історія завершилася не надто добре.

Богдан Яременко, екс-дипломат, голова правління Фонду «Майдан закордонних справ»:

- Останні зовнішньополітичні діяння Трампа – і саміт з Путіним, і його поява на саміті Великої сімки, і європейське турне з участю у саміті НАТО – викликали чимало критики з огляду на неоднозначність політичних сигналів і політичної поведінки президента США.

А коли ще й ідеться про питання, пов'язані з Росією, ситуація ускладнюється тим, що в США продовжується слідство щодо російського втручання в президентські вибори і можливих зв'язків оточення Трампа з росіянами.

Тож звичайно, зараз політична команда Трампа шукає способи продемонструвати справжню позицію США стосовно України та зняти занепокоєння. Кримська декларація Держдепу США, з одного боку, є відповіддю на внутрішньополітичні процеси в США, а з іншого – продовженням позиції, яку США задекларували з початку російської окупації Криму.

Є підстави вважати, що це не останнє подібне рішення, оскільки весь час ми чуємо про схожі ініціативи в Конгресі. І це було б корисно для України, якби США продовжило б ухвалювати такі рішення.

Щоправда, зараз воно потребує роз’яснення щодо механізмів його реалізації. Тобто ми зрозуміли, що США вважають незаконною окупацію Криму, але постає запитання, яким чином США реалізовуватимуть цю політику. Чи будуть запроваджуватися нові санкції? Чи старі санкції лишатимуться чинними до моменту повернення Криму до складу України?

Таким чином, українська дипломатія повинна продовжувати працювати над тим, щоб подібні сприятливі для України заяви з'являлися надалі.

Микола Капітоненко, експерт-міжнародник Інституту суспільно-економічних досліджень:

- Ця Кримська декларація Держдепартаменту США більше схожа на привід для того, щоб нам тверезіше подивитися на політику США стосовно Росії.

Ключове словосполучення у цьому документі – це «декларація Веллеса», яку було ухвалено 1940 року і якою США не визнавали анексію Радянським Союзом Естонії, Латвії та Литви.

Це той прецедент, якого ми довго намагалися уникнути в стосунках між США і Росією. Адже за часів холодної війни декларація Велеса не заважала Сполученим Штатам і Росії розвивати відносини, спілкуватися з усіх питань міжнародного порядку денного і мати повноцінні двосторонні відносини.

Кримська декларація може означати, що зараз США обрали подібний шлях розвитку діалогу з Росією, незважаючи на порушення нею міжнародного права.

Тобто зустріч Трампа з Путіним не була якимось винятком, чимось екстраординарним. Це нормальна практика розвитку відносин з Росією, як її бачать в Білому Домі. Без жодних винятків весь порядок денний буде обговорюватися. Просто при цьому буде лунати офіційна позиція про те, що Крим російським ми не визнаємо.

До речі, заява про те, що США не визнають анексію Криму, не нова. Така позиція була сформульована одразу і Штати послідовно її дотримувались.

Таким чином Кримська декларація відкриває шлях до російсько-американських контактів.

Україна в політиці США виступає другорядним або навіть третьорядним елементом. І в кращому разі ми є просто одним із факторів, який береться до уваги під час розробки російського напрямку зовнішньої політики США.

Тому всі декларації, які ухвалюються щодо Криму, та будь-які кроки, які Трамп робить стосовно України (приміром, постачання зброї), робляться виключно крізь призму американсько-російських відносин.

Володимир Огризко, екс-міністр закордонних справ:

- Принципово важливим є чіткість й однозначність формулювань, що не допускає жодних сумнівів. Це як постріл гармати: прямо і зрозуміло. "Крим є українською територією".

Також важливо, що цю декларацію одразу підтримала низка країн Євросоюзу та Велика Британія.

Це дає українській стороні можливість продовжувати роботу в цьому напрямку, але вже не з точки зору чергової заяви, а з перспективою переведення цієї позиції до практичної площини. Тобто тепер потрібно разом подумати, яким чином трансформувати цю заяву у справжні зміни та повернути ситуацію до статус-кво лютого 2014 року.

Якщо порівняти позицію Заходу 2014 року і теперішню, то можна побачити, що вона еволюціонує в правильний й адекватний бік. Якщо спочатку Росії вдалося нав’язати тезу про «кризу в Україні», то тепер вона поступово трансформується в «агресію Росії проти України». Якщо тоді говорили про «псевдореферендум», то зараз говорять саме про «анексію Криму». Це дуже важливі і понятійні, і юридичні, і навіть психологічні зміни позиції Заходу.

Захід дедалі більше переконується в тому що Росія не хоче реального врегулювання, тому саме зараз є слушний момент перейти від чергової заяви до дуже чіткого переліку практичних дій. Зокрема, зараз американські сенатори вже пропонують ухвалити доволі новий перелік поглиблених санкцій, які стосуються як цілих галузей, так і конкретних людей.

У посиланні на декларацію Веллера я вбачаю чіткий сигнал Москві: «Хлопці, що б ви там собі не вигадували, все завершиться так, як завершилося у країнах Балтії. Ці території будуть вільними і незалежними, тому не будуйте замків на піску, а краще повертайтеся до статус кво і ви самі від цього виграєте. А якщо ви будете продовжувати цю неадекватну політику, то закінчите, як Радянський Союз. У вас є вибір: або повернутися до здорового глузду або зникнути. Зробіть його».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---