«Щорік зменшували години», – волинська вчителька про українську мову в радянській школі

Ніна Миколаївна Данилюк живе на окраїні села Скірче Торчинської громади. Жінка співає в церковному хорі та пише пісні. Вона майже 40 років працювала вчителькою української мови та літератури.

Пригадує, як у ті радянські часи щороку години української мови та літератури скорочували, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

«Коли я пішла на роботу, то було 27 годин української мови і літератури. Я тоді працювала під Берестечком. А вже як сюди перейшла, в Скірче, – щорік зменшується-зменшується кількість годин. Я звернула увагу, що саме українську скорочують. Спочатку забирали на фізичне виховання, потім почали так помітно – на російську. Російська мова була престижною. Їм доплачували. Потім навіть почали півтори ставки платити вчителям, а вчителям української – все менше і менше», – пригадує Ніна Данилюк.

Ще тоді, каже, задумалася над цим, але вголос невдоволення не озвучувала. І попри зменшення годин, старалася використати час максимально для того, щоб прищепити дітям любов до українського. Щоденна праця зі словом іменитих представників української літератури, та ще й в оточені природи волинського села проявила і її власну творчу натуру.

Читати ще: Бог дав талант: вишиті картини волинянки розійшлися всім світом

«Тримали ми корову, пожену її пасти – там таке поле зелене, а ще вранці пташки співають. Мене так навіювало на ту творчість. І перші пісні з’явилися в мене на полі», – говорить учителька.

Жінка зростала в співочій родині. Бувало, що розтоплять піч, запалять гасові лампи і цілий вечір за пряжею чи іншими домашніми клопотами виводять у сільській хаті різними голосами народні пісні.

«Ми вівці тримали, вовну пряли, килими робили, з кужелю – рядна. І от пряла ввечері кужіль чи вовну, а тато підбивав підошву на взутті. Тато щось ладнає, мама пряде й обов’язково співали», – пригадує Ніна Данилюк.Читати ще: Господарів кинули в криницю: історія старої польської хати на Волині

Пісні вона почала активно складати після 50 років. Чимало з них вона не записала і забула. Пізніше стала занотовувати їх у зошити та щоденники. Одна з таких пісень – подарунок місцевому священнику з нагоди дня народження.

Ніна Миколаївна раніше співала в колективі художньої самодіяльності села, а тепер – у церковному хорі. Це вплинуло на манеру виконання її авторських пісень.

У репертуарі сільської вчительки – пісні на різну тематику. Є гуморески, твори про випускників, рідний край, батьків. Та найбільше Ніна Миколаївна пишається піснею про рідне село.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---