«Щорік зменшували години», – волинська вчителька про українську мову в радянській школі
Ніна Миколаївна Данилюк живе на окраїні села Скірче Торчинської громади. Жінка співає в церковному хорі та пише пісні. Вона майже 40 років працювала вчителькою української мови та літератури.
Пригадує, як у ті радянські часи щороку години української мови та літератури скорочували, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«Коли я пішла на роботу, то було 27 годин української мови і літератури. Я тоді працювала під Берестечком. А вже як сюди перейшла, в Скірче, – щорік зменшується-зменшується кількість годин. Я звернула увагу, що саме українську скорочують. Спочатку забирали на фізичне виховання, потім почали так помітно – на російську. Російська мова була престижною. Їм доплачували. Потім навіть почали півтори ставки платити вчителям, а вчителям української – все менше і менше», – пригадує Ніна Данилюк.
Ще тоді, каже, задумалася над цим, але вголос невдоволення не озвучувала. І попри зменшення годин, старалася використати час максимально для того, щоб прищепити дітям любов до українського. Щоденна праця зі словом іменитих представників української літератури, та ще й в оточені природи волинського села проявила і її власну творчу натуру.
Читати ще: Бог дав талант: вишиті картини волинянки розійшлися всім світом
«Тримали ми корову, пожену її пасти – там таке поле зелене, а ще вранці пташки співають. Мене так навіювало на ту творчість. І перші пісні з’явилися в мене на полі», – говорить учителька.
Жінка зростала в співочій родині. Бувало, що розтоплять піч, запалять гасові лампи і цілий вечір за пряжею чи іншими домашніми клопотами виводять у сільській хаті різними голосами народні пісні.
«Ми вівці тримали, вовну пряли, килими робили, з кужелю – рядна. І от пряла ввечері кужіль чи вовну, а тато підбивав підошву на взутті. Тато щось ладнає, мама пряде й обов’язково співали», – пригадує Ніна Данилюк.Читати ще: Господарів кинули в криницю: історія старої польської хати на Волині
Пісні вона почала активно складати після 50 років. Чимало з них вона не записала і забула. Пізніше стала занотовувати їх у зошити та щоденники. Одна з таких пісень – подарунок місцевому священнику з нагоди дня народження.
Ніна Миколаївна раніше співала в колективі художньої самодіяльності села, а тепер – у церковному хорі. Це вплинуло на манеру виконання її авторських пісень.
У репертуарі сільської вчительки – пісні на різну тематику. Є гуморески, твори про випускників, рідний край, батьків. Та найбільше Ніна Миколаївна пишається піснею про рідне село.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Пригадує, як у ті радянські часи щороку години української мови та літератури скорочували, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«Коли я пішла на роботу, то було 27 годин української мови і літератури. Я тоді працювала під Берестечком. А вже як сюди перейшла, в Скірче, – щорік зменшується-зменшується кількість годин. Я звернула увагу, що саме українську скорочують. Спочатку забирали на фізичне виховання, потім почали так помітно – на російську. Російська мова була престижною. Їм доплачували. Потім навіть почали півтори ставки платити вчителям, а вчителям української – все менше і менше», – пригадує Ніна Данилюк.
Ще тоді, каже, задумалася над цим, але вголос невдоволення не озвучувала. І попри зменшення годин, старалася використати час максимально для того, щоб прищепити дітям любов до українського. Щоденна праця зі словом іменитих представників української літератури, та ще й в оточені природи волинського села проявила і її власну творчу натуру.
Читати ще: Бог дав талант: вишиті картини волинянки розійшлися всім світом
«Тримали ми корову, пожену її пасти – там таке поле зелене, а ще вранці пташки співають. Мене так навіювало на ту творчість. І перші пісні з’явилися в мене на полі», – говорить учителька.
Жінка зростала в співочій родині. Бувало, що розтоплять піч, запалять гасові лампи і цілий вечір за пряжею чи іншими домашніми клопотами виводять у сільській хаті різними голосами народні пісні.
«Ми вівці тримали, вовну пряли, килими робили, з кужелю – рядна. І от пряла ввечері кужіль чи вовну, а тато підбивав підошву на взутті. Тато щось ладнає, мама пряде й обов’язково співали», – пригадує Ніна Данилюк.Читати ще: Господарів кинули в криницю: історія старої польської хати на Волині
Пісні вона почала активно складати після 50 років. Чимало з них вона не записала і забула. Пізніше стала занотовувати їх у зошити та щоденники. Одна з таких пісень – подарунок місцевому священнику з нагоди дня народження.
Ніна Миколаївна раніше співала в колективі художньої самодіяльності села, а тепер – у церковному хорі. Це вплинуло на манеру виконання її авторських пісень.
У репертуарі сільської вчительки – пісні на різну тематику. Є гуморески, твори про випускників, рідний край, батьків. Та найбільше Ніна Миколаївна пишається піснею про рідне село.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 1
ОДІН
Показати IP
15 Липня 2024 19:59
І В КОГОСЬ ВОНА БУЛА КЛАСНИМ КЕРІВНИКОМ.....
Зупинилося серце військового з Волині Романа Завадського
Сьогодні 21:06
Сьогодні 21:06
На одному з перехресть у Луцьку змінили схему руху
Сьогодні 20:27
Сьогодні 20:27
Графіки вимкнення електроенергії на Волині 6 грудня
Сьогодні 19:49
Сьогодні 19:49
У Нововолинську попрощались із Захисником Олегом Головенком
Сьогодні 18:50
Сьогодні 18:50
На Волині два лосі стали здобиччю браконьєрів
Сьогодні 18:30
Сьогодні 18:30

Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.