Шоубізнес 80-х: незабутні спогади про легендарний ВІА «Світязь»

Коли у 1980-х соліст ВІА «Світязь» Михайло Мусієнко починав співати «Місячну дорогу», на кожному концерті глядацькі зали вибухали шквалом оплесків.

Цікавою історією популярної в ті часи пісні поділився у Facebook відомий тернопільський журналіст Михайло Маслій.

Допис автора подаємо без змін:

«Поет Микола Бакай у вільний час, який у нього, артиста, з’являвся доволі рідко, їхав з Чернівців до рідного села Виноград Коломийського району на Івано–Франківщині. Автобусом пізно ввечері (переважно після 23 години) доїжджав до селища Отинія. А звідтіля до родинної домівки добирався п’ять кілометрів пішки. І не раз шлях до села йому осявала місячна дорога. Отак і народилися в нього слова:

«Місячна дорога край села

У холодних росах пролягла,

Повела з тобою нас у рідний край.

Не забудем ми дорогу ту

І кохання нашого вeсну.

Не забудем, не забудем ми...»«Ми з Миколою Петровичем познайомилися 1980 року в Чернівецькій філармонії, — каже народний артист України, композитор і співак Павло Дворський. — Я працював солістом у «Смерічці», мав уже в творчому доробку кілька написаних пісень, серед яких найпопулярнішою була «Стожари» на вірш київського поета Володимира Кудрявцева. Бакай тоді мешкав разом зі мною в одному місті і працював в тій же установі, що і я, — співав і був ведучим концертів Буковинського ансамблю. Він сам підійшов до мене. Ми розговорилися. Як виявилося, Микола Петрович готувався до нашої зустрічі, адже прийшов не з порожніми руками. Зізнався, що пише вірші, і дав мені один зі своїх текстів. Невдовзі у мене народилася до нього музика. Час підтвердив, що зустріч наша не була випадковою, адже він став моїм поетичним побратимом, а я — його композитором.

Господь подарував нам щастя разом написати 23 пісні. З найпопулярніших хочу назвати «Місячну дорогу», написану 1982 року. Я, звісно, люблю всі наші пісні, а ось найбільше інші виконавці співали нашу «Місячну дорогу» — волинський ВІА «Світязь», чернівецький «Черемош», львівський «Медікус», Лілія Сандулеса...»

Ігор Перчук: «1983 року я прийшов у волинський ВІА «Світязь» на зміну Олександрові Сєрову, який перебрався до Москви. Спочатку Іван Благун запросив мене в Луцьк на прослуховування. Мій приїзд радо зустріли усі хлопці: Дмитро Гершензон, Ігор Сазонов, Олександр Гаркавий... Я сів за інструмент, і ми всі грали годин шість. Після чого Діма Гершензон сказав: «Ігор — наша людина!» Так я став керівником «Світязя». У групі тоді було 14 чоловік. Кожна партія, кожен інструмент мною були розписані. На високому професійному рівні проходила кожна репетиція ансамблю. Жодної самодіяльності! Ми мали чотирьох скрипалів, трьох клавішників, дві труби, тромбон, саксофон... Боже, які часи!

Можу тепер з гордістю сказати, що з 1983 і до 1986 року «Світязь» і Василь Зінкевич не мали жодного виступу під фонограму. Першою аранжував для «Світязя» «Місячну дорогу» Павла Дворського і Миколи Бакая, яка стала візитною карткою волинян. Коли Міша Мусієнко починав її співати, на кожному концерті глядацькі зали вибухала шквалом оплесків!!!»

Читати ще: Легендарному Василю Зінкевичу – 75. Кращі пісні великого артиста. Відео

Дмитро Гершензон: «У «Світязі» після відходу Громцева музичні керівники часто змінювалися. Спочатку ансамбль очолив Станіслав Чуєнко, потім — Михайло Мусієнко (Боже, як він співав «Місячну дорогу»!), пізніше прийшов Саша Сєров, після нього — Олександр Дерев’янко, потім — я, за мною — Ігор Перчук, який, на мій погляд, вдихнув у «Світязь» свіжі сили. І наступним музичним керівником ВІА «Світязь» Волинської обласної філармонії був знову я. Прийшов якраз, коли з Луцька перебралася додому Ліля Сандулеса, яка мала в обласній філармонії колектив «Серпанки», звідкіля потрапив до «Світязя» Михайло Мусієнко. Ще була у Волинській філармонії група «Край», а співала у них Лариса Конащук (Конарська). Також у цьому колективі розпочинав свою творчу діяльність талановитий Славко Хурсенко. Ну і, ясна річ, багато років гордістю Волинської філармонії були і залишаються тріо Мареничів.

Для будь-якого музиканта робота у «Світязі» була великою школою професійного зростання. Та й варто визнати, що чи не основну роль у цьому відігравав Василь Зінкевич — людина, яка має рідкісний смак і відчуття часу. Завдяки йому і всім музикантам «Світязь» мав за честь називатися колективом номер один в Україні. А це зобов’язувало до багато чого. Зінкевич ніколи не давав спуску і можливості розслаблюватися.

Нині про все це згадую, як про добру казку зі щасливим закінченням. Виявляється, ця казка на ймення «Світязь» реально існувала».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---