«Сісти десь на офісі й чекати, поки тебе знайдуть, – це не для мене», – депутатка облради Яна Гончарук*

Депутатка Волинської обласної ради Яна Гончарук – одна з наймолодших обраниць громади нинішнього скликання. Утім новачком у політиці її не назвеш. З 2015 до 2020 року вона була депутаткою Луцької районної ради VII скликання. Нині ж в обраді входить до складу постійної комісії з питань сім’ї, молоді, спорту та туризму.

Окрім того, і далі очолює громадську організацію «Крило надії», яку сама заснувала. На території колишньої Смолигівської громади, яка нині увійшла до Торчинської ТГ, активістам вдалося реалізувати низку проєктів.

Яна зізнається: завше прагнула працювати на благо рідного краю. Не випадково й фах обрала: закінчила Волинський національний університет імені Лесі Українки за спеціальністю «Політологія», нині продовжує наукову діяльність в аспірантурі вишу за цим напрямком.

Молода політикиня додає: депутатство – не лише чудовий досвід, а й велика відповідальність перед людьми, які віддали за неї голоси, а ще – неабияка нагода допомогти тим краянам, які цього вкрай потребують.

Не секрет, що до молоді в політиці нерідко ставляться доволі упереджено. Чи не закидають вам, що маєте недостатньо досвіду для того, аби ухвалювати певні рішення на обласному рівні?

Безпосередньо до себе чогось такого не відчувала, але таке є в нашому суспільстві, не без того. Так вийшло, що я, мабуть, наймолодший депутат обласної ради. І в Луцькій районній раді була наймолодшою. Загалом, молоді до 35 років дуже мало в обласній раді.

Але я думаю, що в цьому плані ми маємо розвиватися і молодь мусить бути представлена на всіх рівнях. Зрештою, скажіть, де взяти досвід, коли тобі тільки 30 чи ще менше?

Роботу в обласній раді розглядаєте як здобуття досвіду, як можливість дати щось своїй громаді, своїм виборцям?

Тут буде більш комплексний підхід до депутатства, тому що за освітою я політолог. Це для мене така собі професійна самореалізація, реалізація в сфері допомоги виборцям, захист і представництво інтересів моїх виборців і тих людей, які проживають на моєму окрузі.

Безпосередньо для мене це величезний досвід, тому що коло знайомств просто величезне, від тебе вимагають різновекторних рішень. Я працюю в постійній комісії з питань сім’ї, молоді, спорту та туризму. Та це тільки один пункт роботи. Але ж ми відповідальні й за інші рішення, що їх ухвалює обласна рада. Це і медицина, що зараз дуже актуально, і дитинство та материнство, і соціальні послуги. Просто величезний спектр завдань.

Це та сфера, яка дозволяє рости і розвиватися.

Так, безумовно. І я потребую цього. Коли нічим не цікавитись і розвиватися, такий депутат не має представляти інтереси громадян.

Те, що люди віддадуть за вас голоси, було очікувано чи стало несподіванкою?

Коли чесно, навіть не знаю. Звісно, якоюсь мірою чекала позитивного результату, адже доклала до цього чимало зусиль. Скажімо так: я була готова, що мене оберуть, і чітко знала, куди та для чого йду і що мене там чекає. Та якби мене не обрали, це не стало б розчаруванням, тому що я продовжила б ту діяльність, яку провадила.

Депутатство в районній раді прислужилося, коли треба було починати працювати в обласній?

У Луцькій районній раді довелося пройти серйозну школу. У нас були різні ситуації, і це теж сприяло загартуванню й підготовці до наступного етапу, до депутатства в обласній раді. Я балотувалася у четвертому виборчому окрузі від партії «Слуга народу». Наразі – заступник голови постійної комісії обласної ради з питань сім’ї, молоді, спорту та туризму.

Ви – сумлінний депутат?

Вважаю, що так. Наразі відбулося вже дев’ять сесій, я брала участь у восьми, одну довелося пропустити через хворобу.

Основна робота депутата – це участь у сесійних засіданнях і комісіях. Дуже багато було різних складних питань. Нам довелося закривати школи, у зв’язку з реформою децентралізації дуже багато змін відбувається, і ми маємо адекватно на них реагувати. Усе-таки рівень обласної ради є більш глобальним. І надзвичайна відповідальність лягає на плечі депутатів, бо ти мусиш бути в курсі, вивчити питання, тому що воно стосується величезної кількості людей. І від ухвалених рішень часто залежать людські долі.

Крім того, нині переживаємо непростий час. Пандемія коронавірусу поглинула і кардинально змінила життя цілого світу. Нам потрібно реагувати також на ці виклики. Це дуже непросто. У перший рік після обрання ми зіткнулися з тим, що в нас є дефіцит коштів. Обласний бюджет 2021 року був надзвичайно складним. Потрібно думати, як виживати в цій ситуації, як утримувати комунальні заклади.

Дуже багато до мене звертається людей з приводу особистих моментів. Часто – через нестачу коштів на лікування, на реабілітацію. Доводилося допомагати у випадку пожежі, розв’язувати матеріально-побутові проблеми.

Часто люди скаржаться на поганий стан доріг. Адже це те, із чим вони стикаються щодня. Нещодавно в облраді вже пройшли бюджетні слухання на наступний рік. Дуже шкода, що я на них не змогла потрапити за станом здоров’я, але я це все моніторю, контролюю. Буде підготовлено низку звернень щодо ремонту доріг, щоб включити їх на наступний рік і вже починати активно працювати в цьому плані, тому що на наступний рік передбачено 650 мільйонів гривень на ремонт доріг місцевого значення. І я буду старатися відстоювати кошти на свій округ.

У чому ще вдалося взяти участь за цей рік?

Брала участь у Форумі розвитку громадянського суспільства, була запрошена на нього як депутат обласної ради. Це молодіжний форум, під час якого обговорювали, зокрема, діяльність громадських і молодіжних організацій, комунальних установ тощо. Була учасницею державних заходів, відзначення державних свят, урочистостей – Дня вишиванки, Дня Незалежності, Дня Конституції та інших. Один з яскравих моментів – обласний фестиваль фізичної культури і спорту в селі Гуща. Комунальний заклад «Спорт для всіх» та безпосередньо Олександр Кулаков підготували його на дуже високому рівні.

Зараз проходжу навчання в Школі місцевого самоврядування, щоб відповідати рівню обласного депутата. Вважаю, що потрібно постійно удосконалюватися, працювати над собою і перебувати в пошуку розв’язання різноманітних питань. Зокрема зараз триває децентралізація, цифровізація держави, всі ці питання дуже актуальні, ми їх вивчаємо у Школі місцевого самоврядування.

Окрім того, брала участь у виїзному засіданні комісії ВРУ, яке проводили в Липлянах у спецшколі. Її закрили, ми зустрічалися із батьками діток, які там навчалися, з керівництвом, оглядали заклад. Неоднозначна ситуація. Але рішення, хай непопулярне, потрібно було ухвалювати.

Корисними й пізнавальними були круглі столи за участі депутатів ВРУ, зокрема щодо реформи децентралізації та земельної реформи, яка відбулася в Україні.

Закриття шкіл – дуже неоднозначне питання. У суспільстві з цього приводу – чимало кардинально різних думок. Укрупнення закладів освіти доволі часто критикують. Як ставитеся до цього як політик і як мама школяра?

Як мама я проти цього, звичайно. Сама проживаю в селі, дитина моя ходить у сільську школу. Вона не дуже велика, але там зроблено якісний ремонт, придбано нові меблі для школярів, матеріально-технічна база теж на високому рівні, забезпечення молодшої школи відповідає усім вимогам НУШ. Крім того, в нашій школі прекрасний колектив досвідчених та компетентних педагогів. І якби стояло питання щодо її закриття, мені направду було б прикро і я не хотіла б цього.

Але ж, з іншого боку, я так само хочу, щоб моя дитина навчалась і була конкурентоспроможна для вступу у вищий навчальний заклад. Дуже часто сільські школи, на жаль, не можуть забезпечити того належного рівня, щоб діти могли йти в ногу із сучасним розвитком освіти, і це правда.

Знову ж таки, ми дивимося в майбутнє. І якщо йдеться про якість освіти й можливості, які дитина отримає, я схиляюся до того, що у деяких випадках закриття малокомплектних шкіл – це правильне рішення. І як депутати обласної ради ми змушені підтримувати такі рішення, тому що освітньої субвенції дуже не вистачає на всі школи, загалом на освіту. На 2022 рік там так само є нестача коштів і потрібно буде думати, щоб раціонально розподілити їх і щоб повністю забезпечити всі напрямки освіти.

Зокрема зараз піднімали питання розвитку професійно-технічних училищ. Там будуть зміни, я думаю, і це виправдано. Давно треба було це переглянути, тому що з кожним роком набір учнів у професійно-технічні училища на деякі спеціальності є недостатнім. А з обласного бюджету ідуть величезні кошти на фінансування. Я думаю, обласна рада робить правильні кроки для того, щоб якось оптимізувати і в цьому напрямку раціонально розподілити кошти.

Що вже вдалося виконати з передвиборчих обіцянок?

Я обрана від фракції «Слуга народу». З цією фракцією ми подавали для затвердження низку документів, звернень, зокрема і щодо малої приватизації, комунальних тарифів. Важливе питання, над яким працюємо, – ремонт доріг.

Додам, що цей перший рік депутатства для мене став таким ознайомчо-підготовчим. Як не крути, все-таки великий об’єм інформації, і щоб бути компетентним, то потрібно в цьому розбиратися.

Для того щоб це все реалізовувати, має бути тил. Ви маєте такий надійний тил, щоб мати змогу розвиватися, рости і провадити політичну діяльність?

Безумовно, це сім’я. Чоловік, батьки – моя колосальна підтримка. Бо якби не вони, мені довелося б сутужно. Бо я ж мама, і дитина потребує уваги, та й домашні справи ніхто не відміняв. А щоб багато встигати, потрібно раціонально розподілити час. Якщо десь того часу я не могла приділити комусь, то мене підстраховували батьки і чоловік.

Але що саме вас спонукало до того, щоб ризикнути спробувати себе в ролі депутата обласної ради?

Якщо чесно, я не дуже охоче йшла до цього. Пробувши в районній раді п’ять років, добре знала, яке це навантаження, які це емоції, це було дуже важко. Іти в обласну раду було радше спонтанним рішенням, але я мала це спробувати, випробувати свої сили. Якби не вдалося, нічого страшного, мене це не засмутило б, я й далі провадила б громадську діяльність.

А оскільки я таки пройшла до облради, то хотіла б, щоб за п’ять років мені таки вдалося щось зробити і чогось досягнути і для себе, і для жителів своєї громади.

Прийоми громадян – це можливість для виборців поспілкуватися зі своїм депутатом, озвучити наболілі питання. Ваші виборці активні? Із чим до вас ідуть?

По-різному. Я живу в тому середовищі, постійно спілкуюся з людьми, користуюся громадським транспортом. І сісти десь на офісі й чекати, поки тебе знайдуть, – це не для мене. До мене звертаються, коли їду в автобусі, на вулиці, в магазині. Я завжди у доступі в соцмережах, мені часто пишуть у месенджери.

Я завжди відкрита до діалогу. У своєму окрузі відвідала багато населених пунктів. Чимало людей мене знають і безпосередньо звертаються. Те, що орієнтуюся в ситуації у більшості населених пунктів округу, дало мені можливість якісніше виконувати роботу. Адже коли володієш інформацією, знаєш людей, набагато легше допомогти.

На мою думку, не може бути так, щоб депутат жодного разу не був на окрузі, від якого йшов до ради будь-якого рівня. Для чого людям такий обранець, який для них нічого не робить?

Що найприємніше у цій роботі, а що – найважче?

Найприємніше – можливість допомогти людям. Чи це кошти на отримання матеріальної допомоги, чи на лікування. Завжди стараюся допомогти тим, хто звертається. Для мене це найважливіше. Люди звертаються з різних питань. Буває навіть, просять поради, куди їм піти з тією чи тієї проблемою. І коли вдається допомогти залагодити якесь питання – це дуже приємно: я, така маленька людина, маю можливість хоч якось посприяти, нести добро для людей.

Важко ухвалювати непопулярні рішення, які, знову ж таки, стосуються доль людей. Як-от із закриттям шкіл. Часто після того ще довго мучать внутрішні протиріччя, сумніви, чи правильно вчинили.

Часто люди сприймають конструктивні рішення як негативні. Наприклад, реформа децентралізації. Багато хто називає її недолугою. Але насправді тут є дуже багато позитивних моментів. Просто багато хто не хоче в це все вникати. Бо ж критикувати легше.

Загалом, мій профіль – молодіжна політика, робота з комунальною установою «Волинський обласний молодіжний центр». Я маю в цьому досвід, бо ми організовували проєкт з громадською організацією. У цьому плані мені легше себе реалізувати, це те, що я розумію. Безумовно, кожна людина має бути і працювати в тій сфері, де вона розуміє суть і де може ухвалювати якісь конструктивні рішення.

До речі, про молодь. Побутує така стереотипна думка, що на селі вона доволі інертна. Але ж насправді це не так і в будь-якій громаді є активна молодь.

Безумовно, є активна молодь. Потрібно просто допомогти, скерувати цих людей. Зараз у нас в громадах активно створюють молодіжні ради, молодіжні центри. Як не крути, а реформа децентралізації цьому посприяла, тому що утворилися територіальні громади. Є громади, в які входять 10, 15, 20 сіл. Це великі території. І при цих громадах створюються молодіжні ради, молодіжні центри. І це, я думаю, правильний напрямок, тому що молодь має розвиватися.

Ми маємо починати набиратися досвіду і згуртовувати молодь. Це все-таки рушійна сила, це якісь нові емоції, нові думки. Мені, наприклад 30 років, я працюю із людьми, яким по 20 років, і я стільки нового від них вчуся!

За професійною діяльністю я проєктний менеджер в Підгайцівській сільській раді. І буквально кілька тижнів тому ми створили молодіжну раду, до якої увійшло 20 молодих людей. Я отримала неймовірне задоволення від спілкування з ними. З кожного села в нас є представники, це дуже активні й талановиті діти. Вони прийшли і вже знають, що у їхньому селі треба зробити, чого вони хочуть.

Я дуже рада, що майже в кожній громаді у Волинській області цей процес зароджується. До речі, з будь-яких питань у цій царині можна звертатися до керівниці обласного молодіжного центру Яни Романюк. Я закликаю всі громади працювати в цьому напрямку.

Варто дослухатися до молоді, тому що вона часто пропонує дуже нестандартні рішення, має нове бачення, яке відповідає вимогам часу. Молодь пропонує такі рішення, завдяки яким їй комфортно буде жити. Тож у залученні молодих людей у роботу громад я бачу тільки позитив.

Оксана ГОЛОВІЙ

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---