Смерть на уроці фізкультури очима школяра

Тиждень тому країну знову потрясла шокуюча звістка про чергову смерть дитини на уроці фізкультури. Чотири смерті школярів за одну осінь. Чотири – на уроці фізкультури. Такі речі фатальним збігом обставин аж ніяк не назвеш!

 
1 жовтня на уроці фізкультури в Новоселицькій школі, що на Буковині, померла тринадцятилітня школярка Світлана Кукуряк. Причиною смерті учениці на уроці фізкультури медики визнали гостру серцево-судинну недостатність, ускладнення якої могло бути спричинене різким фізичним навантаженням.
 
3 жовтня ­– наступний шок! У школі N67 міста Запоріжжя помирає 15-річний Богдан Подлобніков. І знову зловісний урок! Десятикласникові стало зле на занятті з фізкультури. Лікарі констатували смерть через гостру серцеву недостатність.
 
Через півтора тижні, 13 жовтня, під час занять з фізичного виховання в технічному коледжі Луцького національного технічного університету помирає студент першого курсу Андрій Соломаха. За підсумками медогляду, проведеному напередодні, хлопцеві було рекомендовано заняття в спеціальній групі по фізичному вихованню.
 
І ось остання страшна звістка. Тиждень тому, 4 листопада, в місті Кам’янці-Бузькій на Львівщині в загальноосвітній школі № 1 під час уроку фізичної культури раптово помер учень п’ятого класу Богдан Лужковський. Причиною смерті визнано раптову зупинку серця.
 
Відразу після чергового випадку Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко на засіданні уряду заявила, що до з’ясування ситуації з системою спеціального медичного обстеження дітей, їхніх здібностей і рівня фізичної підготовки, кроси на уроках фізичної культури необхідно терміново заборонити, а дітей замість кросів завантажувати заняттями з ігрових видів спорту. Однак відмінити обов’язкове складання нормативів у кінці кожного року чиновники наважилися лише минулого тижня – після четвертої за останній місяць раптової смерті дитини на уроці фізкультури.
 
Читаючи подібні інформативні повідомлення у різних ЗМІ, дивуюся прагматичним холодом заробітчанського «журналістського» пера. Але найбільше обурюють приклеєні до них недолугі коментарі так званих спеціалістів: медиків, посадовців-освітян, колишніх учителів, які насправді не те, що далекі від справи, а й не знають, де розташована та лиховісна школа, і навіть не уявляють, як саме проходять сьогоднішні уроки фізичної культури. Проте вони впевнено й беззаперечно коментують та, в більшості випадків, чомусь роблять винними самих дітей. Чому так? Здогадайтеся самі.
 
Щоб вималювати загальну картину проведення сучасного уроку фізкультури, ми вирішили поцікавитися думкою учнів різних шкіл. Діти відмовлялися відповідати на запитання стосовно фізичних занять та їхніх учителів. Проте, запевнивши їх в абсолютній анонімності, вдалося довідатися жахливі факти. У одних, якщо забудеш кросівки, вихователь карає додатковими тридцятьма (!) колами бігу по спортзалу. Інших за забруднену спортивну форму змушують віджиматися від підлоги чи качати прес доти, доки не виступить піт. Ще інших за не зовсім добре складений норматив обзивають нецензурними словами і, як висловилися школярі, «опускають» перед усім класом. То це у нас школи чи концентраційні табори?
 
Відтак, боячись бути «опущеним», незважаючи на своє самопочуття, дитина лізе зі шкіри, щоб отримати позитивний результат за нормативами, які неодноразово в останні роки піддавалися критиці міністерств. Затверджені в 96-му році, вони мало чим відрізнялися від радянських, орієнтованих не так на культуру фізичної підготовки, як на постійно готовність до війни. Підкріплені маніакальністю окремих учителів, уроки фізкультури у деяких школах перетворюються на справжню муштру.
 
Запитайте у школярів, чим відрізняються вчителі фізкультури від викладачів інших предметів – і ви отримаєте безліч епітетів та відразу пригадаєте народну назву факультету, що випускає таких спеціалістів. Потім у пам’яті зринуть власні уроки фізичної культури. За ними виникнуть спогади про університетські нульові пари «фіз-ри», коли взимку о сьомій годині ранку при ввімкнених ліхтарях вас гонили по стадіону. Фізичні знущання як невід’ємна частина середньої та вищої освіт? Звичайно, що серед цієї когорти є й висококласні спеціалісти, хороші педагоги, проте, на жаль, це у нас не правило, а швидше навпаки – виняток із нього.
 
Андрій ПЕТРИК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---