Тато в декреті: «Краще раз помити посуд, ніж вжити слово «мисткиня»

Письменник та журналіст Артем Чапай 24 листопада у книгарні «Є» у Луцьку презентував свою нову книжку «Тато в декреті». За словами автора, це книга про чоловічий декрет, про дітей та про стосунки між дорослими. Значення нового твору особисто для себе автор порівнює з хемінгуеївським «Свято, яке завжди з тобою», бо в книзі Артем ділиться досвідом, який він хотів не тільки зафіксувати та передати іншим, а й назавжди зберегти у своїй пам’яті.

Артем Чапай – тато двох хлопчиків: старшому – чотири, меншому – два рочки. Чоловік свого часу багато мандрував з дружиною Оксаною та маленькою дитиною. Коли народився другий син, вирішив узяти відпустку й піти в декрет. Артем каже, що його дружина не була проти. Як зізнається, у декреті почав приходити до розуміння таких речей, про які й уявлення не мав, перебуваючи у статусі чоловіка й батька з віками усталеними поведінковими приписами для чоловіків. Мовляв, чоловік має бути сильним, відповідальним, рішучим. Письменник вбачає купу нюансів у цілодобовому перебуванні з дітьми. Запевняє, що тут можна писати дисертацію. Вважає, що не існує єдиної моделі виховання власних дітей. Одного, наприклад, за непослух можна покарати, не дозволивши дивитися улюблений мультик, другому це вже не підходить. Нема напрацьованих загальноприйнятих правил, можливо, крім єдиного: дітей не можна бити. Артем вважає, що тато ставиться до кожного зі своїх чад емоційно по-різному, а мама – однаково.



Артем Чапай розповідає, що працював над книгою майже рік. На два тижні спеціально віддав малюків бабусі, щоб мати змогу писати. «Описую це в розділі «Ода бабусі», – каже письменник. – Тоді ще малий не ходив у дитячий садочок і лише під час його денного сну можна було щось робити. Деякі історії я переробив з оповідань, які створив ще кілька років тому, коли в нас була тільки одна дитина».

Чоловік спеціально перед декретом брав інтерв’ю у мами-одиначки, розпитував інших чоловіків, які або ходили в декрет, або дуже багато знаходилися з дітьми.

«Хотів передати інакший досвід та досвід інших людей. Книжка розбита за різними темами, аспектами декрету. Про жінку-одиначку йдеться в частині, присвяченій нянькам. Ми послугами няньки ніколи не користувалися, але я розумію, що є ситуації, коли без них не обійтися», – каже письменник.

Артем розповідає, що на роботі ніхто не був проти, що він йде у декрет. «Відпустили, але я не хотів за це грошей від держави, навіть не оформлював офіційний декрет, оскільки сума вийшла настільки маленька, що в моєму конкретному випадку більше було бюрократії, ніж грошей», – запевняє Артем.

За словами чоловіка, до нього усі знайомі та друзі чудово ставилися до того, що він в декреті й не казали, що це тільки жіноча робота.

«Майже усі мої знайомі – інтелігенція, тому у мене не виникало з цим проблем. Ці кола набагато відкритіші. До мене всі прекрасно ставилися, – розповідає письменник. – Знаю, що серед робітничого середовища до цього ставляться по-іншому. Піти в декрет складніше, якщо ти ще хочеш, щоб держава платила декретні так само, як вона б платила їх мамі, то це часто дуже важко зробити через поведінку роботодавця».

Артем Чапай каже, що пішов у декрет, бо йому хотілося робити щось суспільно-корисне. Діти абсолютно не заважали йому робити звичні речі. За словами Артема, єдиний мінус, коли тато в декреті, то він не завжди може встигнути зробити те, що запланував.

«Бувало таке, коли я думав, що буду прокидатися о шостій ранку і писатиму книжки. Але так не виходило. Бо вночі малий марудив, йому різалися зубки й доводилося кілька разів до нього вставати. Звісно, що прокинутися дуже рано не вийшло. Тоді мене переповнювали одразу два почуття: хотілося пошкодувати малюка і притулити до себе, а ще думав про те, коли він нарешті перестане плакати, і як же я від цього втомився», – зізнається чоловік.

Письменник розповідає, що коли жінка гуляє на майданчику, то до неї ставляться нейтрально. А от коли чоловік, то куди не зайдеш – чи в магазин, чи в маршрутку, – це сприймається, як героїзм.

«Куди я не пішов, стикався з позитивом: за чотири роки лише один раз п’яниця під під’їздом сказав: «Ти ж мужик, чого ти возишся з дітьми?». А так усі мене хвалили. Ставилися, як до чогось виняткового. Крім того, коли гуляв із двома дітьми, доводилося піднімати візочок сходами в місці, де часто немає рампи, або залізти в маршрутку – це для жінки зробити самій годі. Але в її випадку до цього не ставляться, як до героїзму», – розповідає Артем.

На думку автора, книжка не стільки про дітей, як про стосунки між дорослими, адже його ця тема більше цікавила.

«Діти сприймають будь-яку сім’ю як даність. Якщо дитина росте без батька, то думає, що це нормально. Якщо з батьком, але він опікується нею півгодини на день, вона думає, що так і має бути. От тільки таке ставлення передаватиметься з покоління в покоління», – переконаний письменник.

У книжці також йдеться про рівність між чоловіками та жінками. Автор дуже скептично ставиться до того, що є суто чоловічі, а є суто жіночі обов’язки.

«Чоловічий обов’язок – це посунути шафу, а от чому чоловік не може їсти зварити, я не розумію. У нього що, руки відваляться? Жінка теж приходить з роботи, але ще й їсти варити повинна», – каже Артем.

Щодо фемінізму, то автор каже, що є речі, які йому у цьому не подобаються. «Це зацикленість на жіночих формах слів – фемінітивах. У книжці я іронічно пишу, що ми з дружиною дотримуємося позицій рівності, але нам обом, як сімейним людям, здається, що одна помита чоловіком тарілка краще, ніж один раз вжите слово «мисткиня».

Автор каже, що патріархат дуже часто б’є і по чоловіках, коли «настоящий мужчина должен», а жінка бере на себе роль красунечки-барбі, яка може вимагати. Артем розповідає, що знав таких жінок у молодості: «Ти повинен заробляти, а якщо ні, то я піду до іншого чоловіка». На його думку, це крайнощі, спотворення. Але загалом фемінізм – це звільнення і для тих, і для інших, тому що означає менший стрес для чоловіка, більше незалежності для жінки.

Лілія БОНДАР

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---