«Техніки та найманців багато, тож воюватимемо ще довго», - контрактник з Волині

Він ще зовсім юний хлопчина – контрактник ЗСУ, який у першому наборі був призваний до лав армії. Але вже через місяць разом з іншими волинянами відправився на схід.

Сьогодні Андрій на декілька днів приїхав додому. Оскільки підписався про таємницю нерозголошення, то прізвища свого просив не називати. Але погодився розповісти про ситуацію на фронті, хоча про деякі речі говорити теж відмовився – таємниця, - інформує «Слово Волині».

– Я служу у групі швидкого реагування, – розповідає Андрій. – Наше відділення постійно змінює місце дислокації. Тому на одному місці ми довго не знаходимось.

– Андрію, у тебе був вибір: піти на строкову службу або ж підписати контракт. Чому ти вирішив стати контрактником?

– Служити все одно потрібно. Тим більше у такий важкий для країни час. Мої друзі сьогодні воюють на сході, а я чим гірший від них? Та й за строкову службу зарплатню платять. А це дає фінансову незалежність.

– Дедалі більше з’являється інформації про погане забезпечення військовослужбовців ЗСУ. На скільки ця інформація відповідає дійсності там, де ти проходиш службу?

– Про харчування нічого поганого не можу сказати. Бо на делікатеси ніхто не розраховував. Хоча ми їх об’їлися. Через те, що море поруч, то вечеряли або ж обідали креветками. Я вперше побачив їх справжніх, бо ті, що у магазинах продаються, вирощені у штучних водоймах. Спочатку чистили, а потім тільки голови відкушували і їли. І рапани готували. Тож з харчуванням проблем

немає. А от про обмундирування скажу, що окрім автомата я нічого не отримав. Бо одягнувся

і взувся у волонтерів. Так само й інші хлопці. Хорошою екіпіровкою можуть похвалитися добровольчі батальйони, з якими ми несемо службу. Не буду розповідати про зброю, яка у них є, та скажу, що такої напевно і в американців немає. Чого не скажеш про нас. А от те, що одягнені та оснащені усім необхідним – це правда.

– А з якими батальйонами ви воюєте пліч-о-пліч?

– Із батальйонами «Донбас» та «Азов». Інколи і з айдарівцями перетинаємося.

– Ти служиш у групі швидкого реагування. Як часто доводиться виїжджати на бойові завдання?

– Нечасто. Бо у нас мало досвіду поки що. Але на місці не сидимо. Одного разу виїжджали забирати поранених, і ледь не потрапили під обстріл. Але встигли вчасно виїхати. Хоча кулі над головою свистіли.

– Ви стоїте недалеко від Маріуполя. Який настрій у місцевих жителів?

– Вони спокійно себе відчувають. Бо довіряють нам і впевнені у тому, що їх ніхто не кине. Усіляко підтримують нас. Якось доводилось бувати на околицях, то у магазині, куди заїхали скупитися, навіть грошей із нас не взяли, хоча ми наполягали. А на передовій хлопці дуже цінують цю довіру. І ніхто з них не збирається кинути цих людей на поталу ворогу.

– Нещодавно трапилась досить неприємна ситуація між ДУК «Правий сектор» та військовослужбовцями ЗСУ, у якій, нібито, військовим був даний наказ роззброїти добровольців, і у їхній бік була наведена зброя. Що говорять про це на фронті?

– До нас дійшла інформація про те, що «Правий сектор» висловив своє невдоволення діями нинішньої влади і попередив, що готовий розвернутися і піти на Київ. І ті, ніби, злякалися цього та віддали наказ військовим роззброїти їх. Але військовослужбовці відмовились це робити. Бо вони воюють разом із добровольцями пліч-о-пліч, і краще знають, хто є хто. Але це тільки на рівні чуток, які до нас доходили. Стверджувати я цього не можу.

– Хоча ти ще не так багато служиш, та все ж бачиш картину на фронті своїми очима та оцінюєш ситуацію. Як, на твою думку, чи довго триватиме ще війна?

– Кульмінацією там і не пахне. Техніки та найманців є багато, тож воювати нам ще треба буде довго. Хіба можуть трапитись форс-мажорні обставини, які кардинально змінять ситуацію в інший бік. І тоді, можливо, все припиниться.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---