Трирічна донечка зростатиме без тата: у Підгайцях попрощалися з Героєм Гнатом Валером

Сьогодні Підгайцівська громада провела в останню путь свого Героя – військовослужбовця, стрільця десантно-штурмової роти Збройних Сил України Гната Валера.

Про це повідомили в сільській раді.

Гнат Олександрович Валер народився 29 грудня 1998 року в селі Підгайці. Закінчив Підгайцівський ліцей, здобув професійно-технічну освіту слюсаря-механіка у Технічному фаховому коледжі ЛНТУ. До війни працював на будівництві.

24-річний чоловік, маючи молоду дружину та маленьку трирічну донечку, з початком повномасштабного вторгнення ухвалив вольове рішення захищати Батьківщину.

У січні 2023 року він склав Присягу на вірність Українському народові. Гнат Валер мужньо боронив Україну на найгарячіших напрямках. Герой загинув 30 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області. Майже два роки захисника вважали безвісти зниклим. Без надійного плеча залишилися донька, дружина та батьки.

У рідному селі Підгайці кортеж Героя зустрічали з усіма військовими почестями. Люди схиляли голови у глибокій скорботі, не стримуючи сліз, а шлях був устелений квітами.

Відспівали бійця в Свято-Михайлівському храмі.

Після звершення чину похорону священник Олександр Хорошко звернувся до присутніх, наголосивши на подвигу загиблого воїна. Він провів паралель між Героєм Гнатом та преподобним Телемахом, який ціною власного життя зупинив криваві гладіаторські бої в Римі, підкреслюючи, що Гнат так само явив подвиг мучеництва і боротьби. Священник зазначив, що новітні герої, такі як Гнат, є серед нас, і саме вони є тими борцями, на яких ми маємо орієнтуватися, коли навчаємо своїх дітей. Він акцентував на тому, що саме їхніми зусиллями виборюється незалежність України.

Наостанок священник закликав бути сильними кожному на своєму місці, не втрачати віри та надії у ці скорботні дні, втішаючись тим, що Гнат долучився до Воїнства Небесного.

Велелюдна піша хода супроводжувала Героя вулицями рідного села, повз школу, де продзвенів його останній дзвінок, до батьківської домівки, а потім на місцеве кладовище.

Під залпи пошани та звуки Державного Гімну тіло Героя було віддано землі на Алеї Слави. Дружині Гната вручили Прапор України – символ його незламності та самовідданості.

Його побратим, найкращий друг і земляк Олександр Герлінський з болем згадує: «Мені його не вистачає, а світу не вистачає таких людей, як він. Ми дружили з самого дитинства, билися, сварилися, але завжди допомагали один одному. Він підтримав мене у рішенні йти воювати, тільки різниця в тому, що я – як вітер у полі, а в нього – дружина та дитина. На той момент ми вірили, що удвох вернемося додому, але…»

Сусідка та мати побратима Валентина Герлінська додає: «Серце не хоче вірити, що його більше немає з нами... Гнатик був не просто товаришем мого сина Олександра – він був мені як рідний. Молодий, щирий, мужній, з добрим серцем і відкритою душею. Він завжди був готовий допомогти, підтримати, просто бути поруч. Ми всі вірили, що повернеться додому живим... Але війна забирає найкращих».

Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття родині. Вічна і світла пам’ять Герою!

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---