Центр «Кольорова капустинка» об’єднав у Луцьку діток із ДЦП
Лучанка Іванна Соха разом із чоловіком виховують чотирирічного Данила та дворічного Дмитрика. У старшого сина – ДЦП. Батьки докладають усіх можливих зусиль, аби Данилко зміг стати на ніжки й навчився самостійно ходити. Щоб мати більше можливостей для реабілітації таких діток, спілкування з іншими батьками, які виховують малюків з подібним діагнозом, Іванка заснувала у Луцьку ГО «Ресурсний центр «Кольорова капустинка». Громадська організація об’єднує батьків, які виховують дітей із ДЦП, пише газета Волинські Новини.
ГОЛОВНЕ – ВЧАСНО ВИЯВИТИ ПРОБЛЕМУ
Іванка не любить розповідати, через що їм із чоловіком довелося пройти, коли вони зіткнулися з діагнозом, усвідомили його, прийняли і почали щось робити, щоб допомогти синові. Лаконічно зазначає, що дорогоцінний час для ранньої реабілітації було втрачено. Про те, що з хлопчиком щось не так, дізналися через кілька місяців після пологів. Звістка про другу дитину дуже схвилювала, вся вагітність супроводжувалася страхами та переживаннями, і радше навіть для власного спокою після народження Дмитрика одразу показали остеопату, як це роблять у багатьох країнах. Фахівець запевнив, що дитина не має проблем з опорно-руховим апаратом. Безперервна робота зі старшим сином не зупинялася ні на хвилину.
«Виховання дитини з ДЦП – це не просто опіка і догляд, а щоденна боротьба, розписаний графік, постійні візити в лікарні, басейни, пошук нових методів реабілітації та унікальних лікарів. Ми щиро віримо, що Данилко зміцніє і стане на ноги», – каже Іванка.
У Луцьку є громадські організації, які турбуються про дітей-аутистів, малюків із синдромом Дауна. Вони мають можливість навчатися та проходити реабілітацію. А для дітей із ДЦП в обласному центрі нема таких умов. Ресурсний центр «Кольорова капустинка» буде надолужувати цю прогалину. Улітку громадській організації виповниться рік. До її складу входять 25 родин, які виховують діток із ДЦП. Поки що вони не мають окремого приміщення. Однак дуже потребують, щоб батьки могли там залишити дитину під наглядом спеціаліста, доки будуть залагоджувати нагальні справи. Періодичні зустрічі дозволяють батькам не замикатися у чотирьох стінах, а виходити в люди і спілкуватися. Іванка зазначає: поки що батьки здобувають досвід, отримують корисну інформацію, якою вкрай потрібно ділитися з іншими.
«Світ не стоїть на місці. Постійно з’являються нові методи реабілітації, ми про них дізнаємося з інтернету. Наразі організація працює на волонтерських засадах. Але нам потрібні приміщення, обладнання, спеціалісти: психологи, реабілітологи, дефектолог. Насправді хороших фахівців, які знають специфіку таких діток, дуже мало. Працювати на ентузіазмі з ними можна кілька занять, але не постійно», – констатує Іванка.
За словами жінки, дитина з ДЦП вимагає постійного перебування поряд когось із дорослих. Данилко поки що не може стояти на ніжках, батькам доводиться його носити на руках або використовувати візок. Віддати хлопчика в дитсадок неможливо. Головна умова таких закладів – дитина має обслуговувати себе сама. Тому найбільше навантаження лягає на материнські плечі. Для діток із ДЦП, особливо зі складними порушеннями, єдина можливість соціалізації у Луцьку – Державна реабілітаційна установа «Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю «Промінь», або ж Луцький навчально-реабілітаційний центр для дітей шкільного віку. Однак для школяриків, які не можуть самі себе обслуговувати, там переважає домашнє навчання. Батьки розуміють, що відповідальність за діток несуть вони. Іванка зазначає, що їй дуже допомагають чоловік, батьки, друзі.
«Нині багато говорять про інклюзивне навчання, однак реалізувати його на практиці не так просто, – каже Іванка. – Інклюзія – хороша ідея, але не до кінця продумана. Чомусь усю відповідальність і навантаження з догляду за дитиною перекладають на мам. А мама має бути щаслива! Їй просто необхідно хоча б кілька годин на день працювати, виходити в люди, міняти обстановку».
Однак Іванка твердо переконана, що зможе витягнути сина і Данилко самостійно зробить перші кроки. Для цього мама перечитує купу інформації, часто на іноземних сайтах. Іванка закінчила факультет прикладної лінгвістики, знає англійську та німецьку мови. Це неабияк допомагає жінці в пошуках новітніх реабілітаційних програм. Адже від реабілітації залежить якість життя дитини в майбутньому.
МАСАЖ ДЛЯ ДІТОК МАЄ БУТИ БЕЗБОЛІСНИМ
Іванка Соха каже, що їй довелося цікавитися всіма можливими й неможливими методами, які потенційно могли б допомогти Данилкові. Якось відшукала інформацію про метод Фельденкрайза. Він вчить мозок контролювати м’язи, оскільки робота м’язів залежить саме від сигналів мозку, а не навпаки. Робота фахівця полягає в навчанні правильно контролювати свої м’язи за допомогою мозку. І робить він це, використовуючи дуже м’які контрольовані рухи, залишаючись весь час в діапазоні легкості.
«Заняття за цією методикою перевернули значною мірою моє бачення свого тіла і функціонування тіла моєї дитини. Метод Фельденкрайза відкрив мені очі на те, як я можу допомогти своєму синові «познайомитися» з його тілом і порозумітися з ним. І неважливо, це здоровий організм чи з серйозними функціональними порушеннями, метод працює однаково ефективно».
Іванка вже відвідала кілька навчальних програм з різними практиками, які і навчають, що ж таке цей метод та як його застосовувати, але це лише крапля в морі. Невтомна жінка намагається застосовувати принципи, що їх опанувала, в роботі з сином. Каже, це працює. І головне – у неї виходить.
Іванна мріє допомагати іншим діткам відчути легкість, покращити їхні функціональні можливості. Адже сертифікованих і професійних спеціалістів з цього методу в Україні немає. Всі, хто працює з дітками, – це запрошені практики з-за кордону, адже навчання є дорогим і проводять його лише в країнах Західної Європи, США чи Ізраїлі.
І цього року вперше запускають масштабну чотирирічну професійну програму навчання практиків методу Фельденкрайза в традиції Йоханана Ріверанта, яку розробила його послідовниця Елізабет Блум. На курс набирають лише вісьмох учнів, Іванна – серед них.
«Проаналізувавши всі за і проти, я зважилася на навчання. 17 квітня стартувало навчання на першому сегменті Професійної програми, яка триватиме з 2019 до 2023 року. На власний страх і ризик я почала навчання, проте лишається проблема, яка може стати на заваді в подальшому, – це гроші, адже навчання коштує €12 тисяч за весь курс», – каже Іванка.
Це дешевше від вартості подібного навчання за кордоном, до того ж, не доведеться витрачатися на проїзд та проживання, адже все відбуватиметься в Україні. Іванка дуже хоче опанувати цей метод і допомагати своєму синові та іншим дітям з подібними діагнозами, а також дорослим з проблемами опорно-рухового апарата.
На жаль, такої суми родина не має. Але відкрита для всіх, хто може фінансово підтримати цей перспективний задум. Допомогти Іванні можна, переказавши гроші на картку.
Реквізити для допомоги:
Іванна Соха (тел. 095-205-18-51):
ПриватБанк р/р 5168757293299691
ГО «Ресурсний центр «Кольорова капустинка»: р/р 26004055525745 МФО 303440 ЄДРПОУ 42344907
Оксана КУЦИК
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
ГОЛОВНЕ – ВЧАСНО ВИЯВИТИ ПРОБЛЕМУ
Іванка не любить розповідати, через що їм із чоловіком довелося пройти, коли вони зіткнулися з діагнозом, усвідомили його, прийняли і почали щось робити, щоб допомогти синові. Лаконічно зазначає, що дорогоцінний час для ранньої реабілітації було втрачено. Про те, що з хлопчиком щось не так, дізналися через кілька місяців після пологів. Звістка про другу дитину дуже схвилювала, вся вагітність супроводжувалася страхами та переживаннями, і радше навіть для власного спокою після народження Дмитрика одразу показали остеопату, як це роблять у багатьох країнах. Фахівець запевнив, що дитина не має проблем з опорно-руховим апаратом. Безперервна робота зі старшим сином не зупинялася ні на хвилину.
«Виховання дитини з ДЦП – це не просто опіка і догляд, а щоденна боротьба, розписаний графік, постійні візити в лікарні, басейни, пошук нових методів реабілітації та унікальних лікарів. Ми щиро віримо, що Данилко зміцніє і стане на ноги», – каже Іванка.
У Луцьку є громадські організації, які турбуються про дітей-аутистів, малюків із синдромом Дауна. Вони мають можливість навчатися та проходити реабілітацію. А для дітей із ДЦП в обласному центрі нема таких умов. Ресурсний центр «Кольорова капустинка» буде надолужувати цю прогалину. Улітку громадській організації виповниться рік. До її складу входять 25 родин, які виховують діток із ДЦП. Поки що вони не мають окремого приміщення. Однак дуже потребують, щоб батьки могли там залишити дитину під наглядом спеціаліста, доки будуть залагоджувати нагальні справи. Періодичні зустрічі дозволяють батькам не замикатися у чотирьох стінах, а виходити в люди і спілкуватися. Іванка зазначає: поки що батьки здобувають досвід, отримують корисну інформацію, якою вкрай потрібно ділитися з іншими.
«Світ не стоїть на місці. Постійно з’являються нові методи реабілітації, ми про них дізнаємося з інтернету. Наразі організація працює на волонтерських засадах. Але нам потрібні приміщення, обладнання, спеціалісти: психологи, реабілітологи, дефектолог. Насправді хороших фахівців, які знають специфіку таких діток, дуже мало. Працювати на ентузіазмі з ними можна кілька занять, але не постійно», – констатує Іванка.
За словами жінки, дитина з ДЦП вимагає постійного перебування поряд когось із дорослих. Данилко поки що не може стояти на ніжках, батькам доводиться його носити на руках або використовувати візок. Віддати хлопчика в дитсадок неможливо. Головна умова таких закладів – дитина має обслуговувати себе сама. Тому найбільше навантаження лягає на материнські плечі. Для діток із ДЦП, особливо зі складними порушеннями, єдина можливість соціалізації у Луцьку – Державна реабілітаційна установа «Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю «Промінь», або ж Луцький навчально-реабілітаційний центр для дітей шкільного віку. Однак для школяриків, які не можуть самі себе обслуговувати, там переважає домашнє навчання. Батьки розуміють, що відповідальність за діток несуть вони. Іванка зазначає, що їй дуже допомагають чоловік, батьки, друзі.
«Нині багато говорять про інклюзивне навчання, однак реалізувати його на практиці не так просто, – каже Іванка. – Інклюзія – хороша ідея, але не до кінця продумана. Чомусь усю відповідальність і навантаження з догляду за дитиною перекладають на мам. А мама має бути щаслива! Їй просто необхідно хоча б кілька годин на день працювати, виходити в люди, міняти обстановку».
Однак Іванка твердо переконана, що зможе витягнути сина і Данилко самостійно зробить перші кроки. Для цього мама перечитує купу інформації, часто на іноземних сайтах. Іванка закінчила факультет прикладної лінгвістики, знає англійську та німецьку мови. Це неабияк допомагає жінці в пошуках новітніх реабілітаційних програм. Адже від реабілітації залежить якість життя дитини в майбутньому.
МАСАЖ ДЛЯ ДІТОК МАЄ БУТИ БЕЗБОЛІСНИМ
Іванка Соха каже, що їй довелося цікавитися всіма можливими й неможливими методами, які потенційно могли б допомогти Данилкові. Якось відшукала інформацію про метод Фельденкрайза. Він вчить мозок контролювати м’язи, оскільки робота м’язів залежить саме від сигналів мозку, а не навпаки. Робота фахівця полягає в навчанні правильно контролювати свої м’язи за допомогою мозку. І робить він це, використовуючи дуже м’які контрольовані рухи, залишаючись весь час в діапазоні легкості.
«Заняття за цією методикою перевернули значною мірою моє бачення свого тіла і функціонування тіла моєї дитини. Метод Фельденкрайза відкрив мені очі на те, як я можу допомогти своєму синові «познайомитися» з його тілом і порозумітися з ним. І неважливо, це здоровий організм чи з серйозними функціональними порушеннями, метод працює однаково ефективно».
Іванка вже відвідала кілька навчальних програм з різними практиками, які і навчають, що ж таке цей метод та як його застосовувати, але це лише крапля в морі. Невтомна жінка намагається застосовувати принципи, що їх опанувала, в роботі з сином. Каже, це працює. І головне – у неї виходить.
Іванна мріє допомагати іншим діткам відчути легкість, покращити їхні функціональні можливості. Адже сертифікованих і професійних спеціалістів з цього методу в Україні немає. Всі, хто працює з дітками, – це запрошені практики з-за кордону, адже навчання є дорогим і проводять його лише в країнах Західної Європи, США чи Ізраїлі.
І цього року вперше запускають масштабну чотирирічну професійну програму навчання практиків методу Фельденкрайза в традиції Йоханана Ріверанта, яку розробила його послідовниця Елізабет Блум. На курс набирають лише вісьмох учнів, Іванна – серед них.
«Проаналізувавши всі за і проти, я зважилася на навчання. 17 квітня стартувало навчання на першому сегменті Професійної програми, яка триватиме з 2019 до 2023 року. На власний страх і ризик я почала навчання, проте лишається проблема, яка може стати на заваді в подальшому, – це гроші, адже навчання коштує €12 тисяч за весь курс», – каже Іванка.
Це дешевше від вартості подібного навчання за кордоном, до того ж, не доведеться витрачатися на проїзд та проживання, адже все відбуватиметься в Україні. Іванка дуже хоче опанувати цей метод і допомагати своєму синові та іншим дітям з подібними діагнозами, а також дорослим з проблемами опорно-рухового апарата.
На жаль, такої суми родина не має. Але відкрита для всіх, хто може фінансово підтримати цей перспективний задум. Допомогти Іванні можна, переказавши гроші на картку.
Реквізити для допомоги:
Іванна Соха (тел. 095-205-18-51):
ПриватБанк р/р 5168757293299691
ГО «Ресурсний центр «Кольорова капустинка»: р/р 26004055525745 МФО 303440 ЄДРПОУ 42344907
Оксана КУЦИК
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 1
Ольга
Показати IP
15 Липня 2020 17:30
Дуже добре, що в нашій країні розвиваются такі центри, які допомагають не тільки дорослим відновитися, а ще й рятують дитячі долі. Нам от дуже допомогли спеціалісти з цього центру https://mind-stimulation.com , але я вважаю, що таких центрів має бути більше, тому бажаю наснаги та успіхів у розвитку - допомога у відносленні дуже важлива!
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.