У волинському прикордонному селі будівлі прикрашають петриківським розписом

У Дольську – населеному пункті, з якого починається Україна для тих, хто прямує до нас з Білорусі, є кілька обійсть, споруди в яких прикрашені петриківським розписом.

Квіти на потемнілих від часу дерев’яних стінах, вималювані білою фарбою, дивовижно гармонійно вписуються у зимовий сільський колорит, пише «Полісся».

«Ці петриківські орнаменти не лише взимку вносять нотку радості у наше життя, а й у будь-яку пору року», – запевняє господиня одного з обійсть Олена Талатиннік.

Жінка розповідає, що розмалювали споруди у господарстві уже більш як десяток років тому. А зробила це її товаришка з Луцька – волинська письменниця, авторка книг для дітей Наталія Гуркіна. Вони познайомилися, коли Олена Андріївна навчалася у Волинському державному училищі культури і мистецтв. Тоді інтереси творчих особистостей перетнулися багато в чому, і згодом це приятелювання розквітло ось такими орнаментами на стінах дольських хат.«Наталія Гуркіна придбала у нашому селі собі будинок. Подалі від міської суєти, для відпочинку і творчого натхнення. Вирішила відновити у хаті колишній побут і таким чином створила своєрідний музей», – розповідає Олена Талатиннік.

Причому, за її словами, цей побут не є недоторканим. Навпаки, все старовинне, зібране в будинку, власниця використовує сповна: посуд, знаряддя до печі, рушники… А зібрати хатнє начиння їй допомогли місцеві жителі.

«Наші люди віддали їй старі речі, якими уже не користуються, бо ж кожен тепер прагне жити оновлено за умовними євростандартами. Тож Наталії вдалося дати друге життя тим речам і вдихнути його у стару хатину, яку вона розмалювала і всередині, і зовні. Після чого розмалювати свій дім погодилася і я», – каже Олена Андріївна.

Жінка дозволила прикрасити петриківським розписом у своєму будинку піч та грубки, а також знадвору темні стіни хати і господарських споруд.

«Наш будинок зведено у 70-80 роках минулого століття, стара хата, яку використовуємо як гараж-майстерню, – у повоєння. Тож за десятиліття дерево, з якого вони зроблені, звичайно, потемніло і втратило привабливість. А коли Наталія Гуркіна їх розмалювала, будівлі наче ожили», – зауважує пані Олена.Разом з тим, вона зізнається, що боялася, як потім відновлюватиме всі ці візерунки. Адже піччю та грубами постійно користується, тож передбачала, що орнамент часто закопчуватиметься, замащуватиметься, а малюнки надворі марнітимуть під впливом атмосферних явищ. Тим більше, що деякі зроблено фарбами, які художники використовують у живописі.

«Тепер я без проблем оновлюю розпис чи не щомісяця на печі та хоча б раз на рік зовні на будівлях», – каже Олена Талатиннік.Цій творчій особистості до вподоби її розмальоване обійстя. Квітучі будівлі дарують приємні враження і гостям села, і подорожнім. Особливо, як зауважує господиня, іноземцям. Але от місцеві жителі не надають тому особливого значення. Напевне, на їхні естетичні смаки надто вплинули сучасні тенденції в будівництві, дизайні, тому відродження прадідівських традицій їх менше цікавить.

Тетяна ПРИХОДЬКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---