У Луцьку розкривали таємниці купальського міфу. ФОТО

Походження купальського міфу та давні звичаї, пов’язані зі святом, обговорювали у Луцьку 3 липня.

Під час обговорення експертом виступив доктор філологічних наук, очільник кафедри культурології СНУ імені Лесі Українки Віктор Давидюк.

За словами експерта, купальська обрядовість дуже неоднорідна, і відрізняється залежно від регіону. Свято Купала святкують на теренах від Швеції до Словенії та Хорватії.

Науковець розповів, що найдавніші артефакти, пов’язані з Купалом, знайшли на Волині. Це бурштиновий диск середини 4 тисячоліття до нашої ери, який наразі зберігається у музеї Дубна. Його знайшли за 10 кілометрів від міста, на відстані 40 кілометрів від Луцька. На диску зображені дві танцюючі оголені жінки біля вогнища, поряд з ними дерево та мисливець у стані сексуального збудження із натягнутим луком. Малюнок відображає етнічну ситуацію, яка складалася за часів енеоліту на цих землях. Жінок двоє, тому що жіночого населення у той час було вдвічі більше, ніж чоловічого. Це первісний обряд Купала, що відбувався на Волині. Він був пов'язаний з жертвопринесенням. Чоловік тримає лук, тому що повинен принести одну з жінок у жертву. Згодом замість людини достатньо було принести в жертву дерево.



Купальський обряд початково був груповим шлюбом. В багатьох народів до прийняття християнства обряд шлюбу здійснювали лише на новий рік (його святкували взимку скотарі, і влітку хлібороби). Під час свята Купала дозволялася полігамія. Вважалося, що це сприяє народженню здорових дітей, - повідомив Віктор Давидюк.

Як зазначив експерт, Купало - не бог, фактично це втілення свята. Тому з ним легко поєднали християнське свято Івана. Пускання вінків та гадання на долю - насправді семітський звичай, запозичений за часів християнства. Віра у магічні властивості квітки папороті зустрічається переважно на півночі Європи та в Україні, в болгар та сербів таких вірувань немає.



Обов’язкові елементи купальського обряду різнилися залежно від місцевості. Так, на Волині не обходилося без вишневої гілки, яку дівчата прикрашали ласощами - спочатку морквою та буряками, у пізніші часи - цукерками, і пускали у воду. Цю гілку називали Купайлою. Своєю чергою, хлопці намагалися поламати гілку, а для дівчат вважалося ганьбою її недопильнувати. На Слобожанщині цього дня спалювали солом’яну ляльку. Це символізувало жертвопринесення духам предків.

Дівчину, яка не брала участі в купальських святкуваннях, вважали відьмою. «Котра не пішла на Купала, та лягла та й не встала» - зустрічається прокльон у пісні.

На думку Віктора Давидюка, повністю зберегти обряд вже неможливо, тому що сучасні українці не вірять в нього. Проте, його можна відновлювати, як театралізоване дійство.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---