Вбити «Молодість»

31 березня 2011 року прокуратура Луцька порушила кримінальну справу за ст. 364 ч. 2 ККУ за фактами зловживань на державному комунальному підприємстві «Молодість». Цьому передувала перевірка КРУ, яка встановила й суму збитків – близько 1,3 мільйона гривень.

Ще наприкінці 2010 року місцеві чиновники та тодішній директор підприємства Олег Павлось заявляли, що, коли не буде мирової угоди, підприємство може стати банкрутом. Що ж насправді криється за цією справою?

Ревізія перша

Уперше контрольно-ревізійне управління міста зацікавилося діяльністю ДКП «Молодість» ще у квітні 2008 року, коли ним керувала Світлана Мамосюк. Як розповів начальник управління КРУ в Луцьку Анатолій Карп’як, перевірка фінансово-господарської діяльності засвідчила: підприємство не перерахувало більш як 331 тисячу гривень до міського бюджету, що їх отримало за оренду нежитлових приміщень, які в них на балансі. Кошти, що фігурували у справі, мали б надходити до муніципальної скарбниці з вересня 2006-го по березень 2008 року. Однак тоді частину прибутку від оренди, всупереч рішенням Луцької міської ради, підприємство спрямовувало на власний розвиток.

Річ у тім, що в різні роки підприємство відраховувало до міського бюджету різні платежі від оренди. Згідно з рішенням сесії міськради 2006 року № 5/134 «Про врегулювання оренди нерухомого майна територіальної громади міста Луцька» – мало б переказувати 100 відсотків орендних ставок. Зміни від 17 жовтня 2007 року до цього рішення передбачали перерахування 10 відсотків від орендної плати до міської скарбниці, тоді як 90 мали би йти на розвиток підприємства. До слова, це рішення заветував тодішній міський голова Богдан Шиба.

На ту пору, коли проходила перша ревізія, в оренду здавали приміщення на вулиці Лесі Українки, 35, проспекті Соборності, 11-а, та на вулиці Червоного Хреста, 16, загальною площею близько 3,8 тисячі квадратних метрів. Приміщення орендувало 49 підприємців.

Однак, за словами Карп’яка, тоді, в 2009 році, кримінальну справу проти директора підприємства не порушили. Єдине, що вдалося зробити КРУ, – це ініціювати звернення з проханням звільнити з обійманої посади Світлану Мамосюк через неефективне управління. Пізніше прокуратура міста Луцька звернулася з позовом в інтересах держави та територіальної громади міста в особі Луцької міської ради до ДКП «Молодість» про стягнення понад 330 тисяч гривень. І 5 січня 2011 року рішенням Господарського суду Волинської області позов прокурора задовольнили.

Ревізія друга

Удруге КРУ завітало на підприємство в березні 2011-го. Перевіряли діяльність з ІІ кварталу 2008-го і до грудня 2010 року.

Виявилося, що, окрім порушень, пов’язаних з неповним перерахуванням коштів від оренди, за керівництва Світлани Мамосюк та Олега Павлося до місцевої скарбниці не було перераховано ні копійки зі сплаченого за оренду землі біля ТЦ «Гостинець» на квітковому ринку, де нині стоять контейнери.
Сума недоплати – 131 тисяча гривень. За словами Карп’яка, ДКП «Молодість» взагалі не мало підстав брати ці кошти за оренду землі. Для цього потрібно мати рішення органу місцевого самоврядування, а перерахунок має становити 100 відсотків.

У КРУ стверджують, що Мамосюк пояснити цей факт не з’явилася, а Олег Павлось просто продовжив попередні договори оренди землі. У поясненні він зазначив, ніби не знав, що треба мати рішення-дозвіл про здавання в оренду земельної ділянки. Тож, як з’ясували ревізори, з ІІ кварталу 2008-го і до грудня 2010 року підприємство лише від оренди майна недодало у міську скарбницю 1 мільйон 188 тисяч гривень. Тоді до листопада 2009 року підприємство мало сплачувати 100% орендної плати до бюджету, а після рішення сесії від 25 листопада 2009 року – 25%. За цими фактами прокуратура Луцька й порушила кримінальну справу.

Третій директор підприємства, який змінив Павлося, Олександр Ковальський, за словами Карп’яка, перерахунок орендних ставок налагодив відповідно до рішення сесії. Окрім факту, пов’язаного з землею біля «Гостинця». Однак, як виявилося, він також «не знав», що треба мати спеціальний дозвіл.

Гра з цифрами

Починаючи з 2007 року основним прибутком підприємства стали кошти від орендної плати і діяльності ательє фотопослуг та перукарні, що працювали в приміщені на вулиці Лесі Українки, 35. Однак обидва підприємства в березні 2010 року закрили.

За словами начальника управління економіки міськради Любові Ковпак, упродовж 2009 року фотоательє та перукарня принесли ДКП «Молодість» 98 тисяч гривень прибутку. Однак уже в 2010-му, на початку якого їх закрили, – 3,6 тисячі гривень.

Ковпак каже, що загальні прибутки самого підприємства у 2009-му становили 117,1 тисячі гривень, тоді як у 2010-му – лише 18,9 тисячі гривень. Чиновниця пояснює це збільшенням матеріальних та операційних витрат підприємства, тобто виділенням коштів на утримання приміщень, які здає. Адже ДКП «Молодість» є не лише організацією, що збирає кошти з орендарів, воно мусить й утримувати приміщення в належному стані.

Віталій Карп’як пропонує спростити схему утримання будинків, для обслуговування яких підприємство так чи інакше мусить залучати спеціалістів з інших організацій.

«Відділ комунального майна може бути балансоутримувачем, усі гроші йшли б до міського бюджету. Це ж підприємство ніяких благ не створює. Є штат, вони проїдають зарплату. Є видатки на канцелярію, комунальні послуги. Богдана Павловича Шибу я в цьому не переконав», – каже Карп’як.
Нині на ДКП «Молодість», за словами Карп’яка, дев’ять штатних одиниць, місячний зарплатний фонд становить 32 тисячі гривень. І лише частина коштів, які підприємство отримує від оренди, повертаються у вигляді прибуткового податку.

Юридична казуїстика

Згідно з рішенням Луцької міської ради 2006 року, всю отриману орендну плату комунальне підприємство має перераховувати до міського бюджету. Окрім цього, «Молодості» треба було щомісяця сплачувати 25% податку на прибуток, 25% дивідендів міській раді за користування комунальним майном, 20% ПДВ, податок на землю, патенти, комунальні послуги, а також зарплату та нарахування на неї.

Отож, підприємство, яке фактично всі доходи мало лише від оренди трьох Будинків побуту, мало два виходи: не платити в міський бюджет доходи від оренди майна або не платити податки і зарплати. Вочевидь, другий шлях привів би до значно серйозніших порушень.

Розуміючи це, і Мамосюк, і Павлось намагалися через сесію міської ради провести рішення, що дозволили б нормально працювати комунальному підприємству. Проте, з огляду на різні обставини, такі рішення або не ставали чинними, або ухвалювалися з деякою затримкою.
«Під час досудового слідства ми повинні вивести суму коштів, які підприєство понад міру використало на власний розсуд. Ніхто не каже, що виплата заробітної плати – це завдані збитки. Загалом кожну статтю витрат буде належно оцінено», – каже старший помічник прокурора Луцька Олександр Ляшук.

«Міська рада, а отже, і громада, є засновником ДКП «Молодість». І воно теж належить громаді. Виходить, що громада судиться… з собою. Це нагадує правову шизофренію», – каже юрист і депутат Андрій Осіпов, хоча й відзначає, що формальні підстави для порушення справи є.

Проте він зауважує, що порушення справи за фактом – це порушення з боку прокуратури. Адже закон гласить, що кримінальна справа має бути порушена проти особи. Якщо під час порушення кримінальної справи не вдалося встановити особу, яка скоїла злочин, справу порушують за фактом. І справу за фактом порушують як виняток.
«Як можна порушити справу щодо ДКП «Молодість» за фактом? Не відомо, хто розпоряджався грошима? Не відомо, хто відповідальний? Це просто глум із закону!» – дивується Осіпов.

Такі закиди Олександр Ляшук категорично відкидає. За його словами, все відбувається згідно з буквою закону.
«Якщо говорити мовою юриспруденції, то для порушення будь-якої кримінальної справи потрібні приводи і підстави. Приводи – це заяви чи повідомлення, факти, які виявив прокурор чи контролювальні органи.

Підстави – це фактичні дані, що вказують на наявність у діях певних осіб ознак злочину. Говорити на момент порушення кримінальної справи, що саме керівник, чи бухгалтер, чи інша службова особа вчинили злочин, ми не можемо. В цьому випадку приводи і підстави для порушення кримінальної справи є, але підстав звинуватити конкретну особу ще немає. У такому разі кримінальну справу порушують за фактом», – роз’яснює Олександр Ляшук.

Дещо про мотиви

Тим часом сама Світлана Мамосюк заявляє, що порушена кримінальна справа – це заказуха.

«5 серпня 2010 року я озвучила депутатський запит, через який на мене чинили шалений тиск. Цей запит стосувався того, що працівники прокуратури передусім лобіюють свої інтереси. Я на сесії озвучила прізвища людей, які працюють за «подяку». Ось тепер вони мені «дякують», – заявляє Мамосюк.

Та й деякі учасники справи в неофіційній розмові також припускали, що кримінальна справа, порушена проти ДКП «Молодість», – це помста Світлані Вікторівні за її депутатську діяльність. Адже вона неодноразово робила викривальні заяви стосовно представників прокуратури, навіть писала звернення в Генеральну прокуратуру. І тепер, коли увага громадськості до Мамосюк суттєво знизилася, з’явилася непогана нагода з нею поквитатися.

Проте старший помічник прокурора Луцька Олександр Ляшук наголошує, що «привід порушити цю кримінальну справу – встановлені факти завдання збитків громаді». «Можливо, у кіно таке й може бути. А в прокуратурі помста не може бути приводом для порушення кримінальної справи», – каже Ляшук.
Як зазначає одне з джерел, Мамосюк навряд чи могла стати мішенню для помсти, адже змінився прокурор Луцька, і йому байдуже до попередніх напружених взаємин між Мамосюк та прокуратурою. Проте джерело у міськраді припускає, що справжньою причиною порушення справи щодо «Молодості» може бути Будинок побуту на Лесі Українки, 35. Ним буцімто ще торік цікавився бізнесмен, який нині є членом Луцького міськвиконкому. І цей бізнесмен, до речі, має доволі тісні стосунки з одним із заступників прокурора Волинської області. Саме тому причину порушеної кримінальної справи варто шукати в економічній площині, вважає джерело.
Хоча цей об’єкт і належить міській громаді та може бути відчуженим лише за рішенням сесії Луцької міської ради, існують схеми, як можна обійти таку перепону. Те, що теоретично можливе використання такої схеми відчуження комунального майна, підтверджує й адвокат Андрій Осіпов: «Практика засвідчує, що провадження справи про банкрутство – це один із способів, коли можна шляхом судових процедур відчужити майно без згоди власника. Арбітражний керуючий, розпорядник майна, ліквідатор чи санатор діють самостійно, і їхні дії затверджує суд. Процедуру про банкрутство, як правило, використовують у рейдерських схемах».
Також надзвичайно підозрілою є непримиренна позиція прокуратури щодо укладання мирової угоди між «Молодістю» та Луцькою міською радою, про що відзначало не одне джерело.

* * *

На 10 травня 2011 року звинувачення конкретним особам у справі ДКП «Молодість» так і не було поставлено. Чи дадуть швидкий хід цій справі, чи відкладуть її в довгий ящик, тримаючи у напрузі колишніх керівників підприємства, – наразі невідомо. Проте очевидно, що крапку в цій справі поставить лише суд.

Андрій ЛУЧИК, Тетяна ГРІШИНА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---