Волинь попрощалася з 27-річним Героєм

Волинь попрощалася ще з одним воїном, який загинув в АТО, - інформують Відомості.

Волинська земля знову зустрічає свого Героя в домовині. Вкотре смерть торкнулася не лише однієї сім’ї, а й цілого села, району, області.

У суботу, 25 липня, у селі Доросині Рожищенського району поховали воїна АТО Андрія Зайця.

Раніше Інформаційне агентство Волинські Новиниповідомляло, що Волинь втратила ще одного Героя. Він загинув 23 липня під час проведення антитерористичної операції біля станиці Луганської. Машина вояків, а їх було семеро, потрапила під обстріл. З усіх постраждалих лише Андрій мав бронежилет, але, на жаль, це його не врятувало – боєць помер майже відразу після поранення.

«13 липня хлопцю виповнилося лише 27 років. Був неодружений. У серпні 2014 його мобілізували, проходив навчання в Мукачеві. А вже два місяці потому Андрія відправили в АТО. За цей рік він двічі приїздив додому у відпустку, останнього разу навіть зізнався, що познайомився із молодою волонтеркою – Наталкою з Костянтинівки, що на Донеччині, планував весілля», – розповів доросинівський сільський голова Микола Вавренчук.

Свого Героя зустрічала вся Волинь. У ніч із п’ятниці на суботу його тіло доставили до Луцька, згодом відспівували в Рожищі, а на ранок зустрічало рідне село. Односельчани вийшли на дорогу, утворивши кілометровий людський коридор, щоби віддати шану. Стояли всі – і дорослі, і діти.

«Андрій був, без перебільшення, доброю людиною, мав щире серце. За 11 років у школі він жодного разу не розпочав першим конфлікт, а образити дівчину – це зовсім не про нього. Сьогодні мені важко бути тут, бо відчуваю свою провину перед ним, за яку не встиг вибачитися: коли останнього разу приїздив у відпустку, я ж бачив, що він так хоче поговорити, можливо, виговоритися. Я ж був заклопотаний своїми справами і сказав, що не маю часу. Картаю себе», – поділився своїми переживаннями однокласник загиблого Андрій Давидюк.

Прощатися з вояком люди ішли аж до обіду. А вже о 15%00 священики району молилися за Андрія у місцевому Свято-Луківському храмі. Молилися на вулиці, бо величенький, на перший погляд, храм не вмістив усіх присутніх.

Приїхала попрощатися також і кохана волинського Героя – Наталка. Сльози лилися у всіх, хто дивився на молодих, які ще недавно будували плани на майбутнє, але, на жаль, не склалося...

Хоронили волинського Героя на сільському кладовищі. Висловлюючи співчуття матері та рідним хлопця, настоятель храму отець Євгеній Срібний наголосив:

«Якщо колись старші люди й говорили про те, яку зараз ми маємо «непутьову» молодь, то шкода, що саме такі події доводять протилежне: є справжні герої – ті, хто готовий захищати спокій та мир своїх близьких. Нам же залишається молитися за спокій його душі та просити Бога за тих, хто на сході».

Чому українці змушені воювати вже майже два роки? Це питання ставили і владі, і військовим, та змістовної відповіді немає й досі. Хоча там, на Сході, наші чоловіки, заглядаючи в саме серце війни, бачать, за що борються, чому туди їдуть і кого захищають. Але, на жаль, продовжують гинути...

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---