Волинський гвардієць Шаолінь обробляв землю, а тепер прикриває небо
У мирному житті Андрій працював на землі, звик планувати день за погодою і дбати про врожай. Каже, що саме аграрна справа навчила терпінню, відповідальності та вмінню доводити справу до кінця.
«У полі ти теж воюєш, тільки не з ворогом, а з обставинами: дощем, посухою, часом», – усміхається волинський найгвардієць. Сьогодні він разом з побратимами захищає небо над рідним краєм, повідомляють у в/ч 1141.
«До Волинського підрозділу нацгвардійців, я долучився добровільно з перших днів повномасштабного вторгнення. Пройшов базову військову підготовку, охороняв важливі об’єкти, а згодом після численних тренувань, разом із підрозділом виконував бойові завдання на Покровському напрямку. Саме там і з’явилося моє псевдо Шаолінь», – розповідає нацгвардієць.
На фронті, за словами Андрія, головне – це люди поруч. Побратими стали для нього другою родиною: разом ділили втому, короткі хвилини відпочинку і небезпеку. Шаолінь разом з побратимами стримували окупантів на передовій під Покровськом. Там гвардійцям довелось застосувати всі набуті професійні навички та знання, аби відбити атаки противника й утримати визначені рубежі.
«Було нелегко, але ніхто і не розраховував, що буде інакше. Фізична підготовка, постійні тренування та витримка дали свої результати. Допомогли життєвий досвід і нестандартні підходи, адже земля мені знайома, я її відчуваю. Саме це допомагало досягати позитивних результатів і ефективно протидіяти ворогу», – пригадує Шаолінь.
Читати ще: «Закінчення війни на фронті не видно». Розмова з військовим батальйону безпілотних систем 100-ї бригади
Після численних ворожих атак Андрій зазнав кількох контузій і був госпіталізований. Пройшов реабілітацію та повернувся у стрій, щоб разом із побратимами й надалі захищати Батьківщину від ворога. Нині нацгвардієць служить кулеметником в одній з мобільно-вогневих груп і прикриває повітряний простір від ворожих дронів.
Служба в МВГ – це постійна готовність. Нічні чергування, виїзди за сигналом тривоги, робота в холод і негоду. Інколи – це години очікування, інколи – секунди, що вирішують усе. Андрій каже, що найважче не фізичне навантаження, а відповідальність за результат. Для нього війна стала випробуванням, що змінило життя, але не змінило головного – любові до своєї землі.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
«У полі ти теж воюєш, тільки не з ворогом, а з обставинами: дощем, посухою, часом», – усміхається волинський найгвардієць. Сьогодні він разом з побратимами захищає небо над рідним краєм, повідомляють у в/ч 1141.
«До Волинського підрозділу нацгвардійців, я долучився добровільно з перших днів повномасштабного вторгнення. Пройшов базову військову підготовку, охороняв важливі об’єкти, а згодом після численних тренувань, разом із підрозділом виконував бойові завдання на Покровському напрямку. Саме там і з’явилося моє псевдо Шаолінь», – розповідає нацгвардієць.
На фронті, за словами Андрія, головне – це люди поруч. Побратими стали для нього другою родиною: разом ділили втому, короткі хвилини відпочинку і небезпеку. Шаолінь разом з побратимами стримували окупантів на передовій під Покровськом. Там гвардійцям довелось застосувати всі набуті професійні навички та знання, аби відбити атаки противника й утримати визначені рубежі.
«Було нелегко, але ніхто і не розраховував, що буде інакше. Фізична підготовка, постійні тренування та витримка дали свої результати. Допомогли життєвий досвід і нестандартні підходи, адже земля мені знайома, я її відчуваю. Саме це допомагало досягати позитивних результатів і ефективно протидіяти ворогу», – пригадує Шаолінь.
Читати ще: «Закінчення війни на фронті не видно». Розмова з військовим батальйону безпілотних систем 100-ї бригади
Після численних ворожих атак Андрій зазнав кількох контузій і був госпіталізований. Пройшов реабілітацію та повернувся у стрій, щоб разом із побратимами й надалі захищати Батьківщину від ворога. Нині нацгвардієць служить кулеметником в одній з мобільно-вогневих груп і прикриває повітряний простір від ворожих дронів.
Служба в МВГ – це постійна готовність. Нічні чергування, виїзди за сигналом тривоги, робота в холод і негоду. Інколи – це години очікування, інколи – секунди, що вирішують усе. Андрій каже, що найважче не фізичне навантаження, а відповідальність за результат. Для нього війна стала випробуванням, що змінило життя, але не змінило головного – любові до своєї землі.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 1
1234
Показати IP
19 Січня 2026 12:33
Чого в хлопака погоняло якесь китайське ?
На Ковельщині в пожежі загинув чоловік
Сьогодні 10:40
Сьогодні 10:40
У Луцьку на Молоді авто збило жінку
Сьогодні 10:07
Сьогодні 10:07
Люди витримали, не витримав бетон: подвиг захисників Донецького аеропорту у виставкових проєктах Волинського краєзнавчого музею
Сьогодні 09:00
Сьогодні 09:00
Зупинилось серце завідувачки кафедри волинського коледжу
Сьогодні 08:43
Сьогодні 08:43
Тисячі багатоповерхівок у Києві залишилися без тепла після нової атаки РФ, Лівий берег – без води
Сьогодні 08:27
Сьогодні 08:27


Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.